Постанова
Іменем України
30 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 592/9827/16-ц
провадження № 61-31637св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Сумиобленерго",
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 липня 2017 року у складі судді Хитрова Б. В. та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 18 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Хвостика С. Г., Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року ПАТ "Сумиобленерго" звернулось до суду з позовомпро стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що внаслідок порушення з боку спадкодавця відповідача Правил користування електричною енергією для населення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1357 від 26 липня 1999 року, ПАТ "Сумиобленерго" нанесено збитки. Зокрема, 28 жовтня 2013 року представниками товариства за місцем проживання відповідача і його батька в присутності відповідача ОСОБА_1 був виявлений факт самовільного підключення електропроводки до електричної мережі, що зафіксовано у акті № 002694. За результатами розгляду вказаного акта 29 жовтня 2013 року комісія ПАТ "Сумиобленерго" у присутності споживача ОСОБА_2 прийняла рішення, за яким останній повинен був до 29 листопада 2013 року сплатити товариству вартість необлікованої електроенергії у розмірі 9 648,35 грн. Однак, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1, як спадкоємця померлого ОСОБА_2 , завдані збитки в сумі 9 648,35 грн. від споживання необлікованої електроенергії.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 липня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 18 жовтня 2017 року, в позові відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що позивачем доведено факт безоблікового споживання електроенергії з боку споживача, однак порушені права позивача не підлягають захисту, оскільки ним пропущений строк, який не підлягає поновленню, визначений ч. 2 ст. 1281 ЦК України, що позбавляє позивача права вимоги.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2017 року ПАТ "Сумиобленерго" звернулось до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, у якій просить скасувати вказані судові рішення та постановити нове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
09 листопада 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ПАТ "Сумиобленерго".
У червні 2018 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшов відзив на касаційну скаргу ПАТ "Сумиобленерго".
Згідно із статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 червня 2019 року вказану справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, встановив, що мало місце безоблікове споживання електроенергії та права позивача були порушені, але не підлягають захисту, оскільки був пропущений строк, визначений ст. 1281 ЦК України, який не підлягає поновленню.
З вказаною позицією позивач не погоджується, оскільки ст. 1281 ЦК України встановлює порядок дій кредитора стосовно предʼявлення вимог спадкоємцям щодо оплати існуючої заборгованості спадкодавця та не стосується звернення особи до суду з позовом для захисту свого порушенного права. Крім того, згідно правової позиції, яка викладена в ухвалі Верховного Суду України від 31.03.2010 у справі № 6-14839св09 та ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.09.2013 у справі № 6-2264св13, акти про порушення правил та протоколи засідання комісії не встановлюють для споживача обовʼязків, а носять рекомендаційний характер щодо сплати нарахованих збитків, тобто претензією, у випадку якої енергопостачальник матиме право на загальних підставах звернутись до суду із позовом про стягнення заборгованості. Також, відповідно до абзацу 15 пункту 53 Правил користування електричною енергією для населення, у разі відмови побутового споживача від сплати вартості необлікованої електричної енергії енергопостачальник звертається з позовом до суду. Отже, до вирішення судом питання стягнення нарахованих збитків необлікованої електроенергії не є заборгованістю, а ПАТ "Сумиобленерго", відповідно, не є кредитором у розімінні ст. 1281 ЦК України.
Вказував, що норми статей 1281, 1282 ЦК України не стосуються обовʼязку спадкоємця відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем, що передбачено ч. 1 ст. 1231 ЦК України. При цьому, вказаною статтею не встановлено будь-яких термінів, порушення яких може призвести до скасування обовʼязку спадкоємця відшкодувати збитки, які були завдані спадкодавцем та не передбачено, що обовʼязковому виконанню спадкоємцями підлягають тільки зобовʼязання спадкодавця відшкодувати майнову шкоду (збитки), які встановлені на підставі безспірних доказів, наприклад, судового рішення, що набрало законної сили.
Крім того, позивач вважає необгрунтованим висновок суду про безпідставність посилання позивача на ст. 1231 ЦК України, оскільки термін "кредитор" міститься тільки у ч. 3 ст. 1231 ЦК України, яка стосується обов`язку спадкоємця сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові із спадкодавця за життя спадкодавця, що взагалі не стосується виниклих правовідносин. Крім того, вимога стосовно присудження судом обов`язку за життя спадкодавця міститься тільки у ч.ч. 2, 3 ст. 1231 ЦК України щодо відшкодування моральної шкоди та сплати неустойки (штрафу, пені) та взагалі не стосується ч. 1 ст. 1231 ЦК України щодо обов`язку спадкоємця відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем.
Також вказував про безпідставність застосування судом строку позовної давності, оскільки ч. 2 ст. 258 ЦК України містить вичерпний перелік випадків, до яких застосовується позовна давність в один рік. В цьому переліку відсутній обов`язок спадкодавця відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем.
Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну
У відзиві на касаційну скаргу представник відповідача заначав, що посилання позивача на те, що ч. 2 ст. 258 ЦК України містить вичерпний перелік випадків, до яких застосовується позовна давність один рік, є безпідставними, оскільки строк, в який кредитор спадкодавця має право предʼявити вимоги до спадкоємців не є строком позовної давності в розумінні ст. 256 ЦК України, оскільки позовна давність це строк у межах якого особа може звернутись до суду за захистом своїх порушених прав. Враховуючи це, представник відповідача стверджував, що строк в який кредитор спадкодавця має право предʼявити вимоги до спадкоємця - це строк у межах якого кредитор може звернутись саме до спадкоємця з певною вимогою, а не до суду.
Зазначав, що є хибними посилання кассатора на те, що протокол № 2694 від 29 жовтня 2013 року з розгляду Акту про порушення ПКЕНН не встановлює для споживача (відповідача) обовʼязків щодо сплати нарахованої суми за безоблікове споживання електроенергії, а носить рекомендаційний характер, оскільки у п. 2 вказаного протоколу чітко зазначено, що нарахована сума повинна бути сплачена до 29 листопада 2013 року. Таке формулювання носить не рекомендаційний характер, а зобовʼязальний. Крім того, даний протокол став підставою для відключення споживача (спадкодавця відповідача) від електропостачання.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 21 липня 2009 року ОСОБА_2 та Сумське МРВЕ ВАТ "Сумиобленерго" уклали договір про користування електричною енергією, за яким ОСОБА_2 став споживачем електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8).
Відповідно до п.п. 19.6 вказаного договору споживач несе відповідальність за споживання електроенергії та підключення до електромереж без дозволу енергопостачальника (у т.ч. споживання електричної енергії поза приладами обліку).
28 жовтня 2013 року позивачем за місцем проживання ОСОБА_2 був складений Акт № 002694 про порушення споживачем Правил користування електричною енергією для населення. При цьому був присутній ОСОБА_1 - син споживача, який відмовився від підписання акта (а.с. 3).
В той же час, із складеного акта вбачається, що при користуванні електричною енергією за адресою: АДРЕСА_1 споживачем допущено порушення Правил користування електричною енергією для населення, а саме: самовільне підключення електропроводки до електричної мережі, що не є власністю енергопостачальника, з порушенням схеми обліку шляхом улаштування відкритої електропроводки. При цьому, комісія в акті залишила повідомлення, що розгляд питання стосовно складеного акта буде здійснюватись 17 листопада 2013 року за адресою: АДРЕСА_2 .
За ініціативою споживача ОСОБА_2 засідання комісії було проведено 29 жовтня 2013 року, що підтверджується його заявою та протоколом засідання відповідної комісії (а.с. 5 - 6).
Згідно з протоколом № 2694 від 29 жовтня 2013 року засідання комісії з розгляду акта від 28 жовтня 2013 року про порушення ПКЕЕН по філії "Сумське МРВЕ" споживачу ОСОБА_2 були нараховані розмір та вартість необлікованої електричної енергії по акту відповідно до п. 3.3а 3 абзацу за формулою 2.7 п. 3.5 Методики, а саме: за шість календарних місяців, тобто з 28 квітня 2013 року по 28 жовтня 2013 року, 11883 кВт год на суму 9 648,35 грн. Нарахована сума мала бути сплачена до 29 листопада 2013 року. Також споживачу у вказаний термін рекомендовано було виконати заходи по ліквідації порушень ПКЕЕН. Як вбачається з відповідного протоколу, ОСОБА_2 відмовився від його підписання (а.с. 6, 7).
Після смерті споживача ОСОБА_2 його майно, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 успадкував син ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 07 червня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Другої сумської державної нотаріальної контори Сумської області (а.с. 9).
З листа ПАТ "Сумиобленерго" від 17 березня 2014 року на ім`я ОСОБА_1 за місцем його проживання: АДРЕСА_1, вбачається, що оскільки ОСОБА_1, звертався до товариства із заявою від 10 лютого 2014 року стосовно списання заборгованості по акту № 002994 від 28 жовтня 2013 року та повідомляв про те, що попередній споживач електроенергії ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, тому йому було рекомендовано звернутись спочатку до енергопостачальника для укладення договору про користування електричною енергією та надати для цього відповідні документи (а.с. 104).
В подальшому, 22 липня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ "Сумиобленерго" з іншою заявою, в якій повідомляв, що він є новим власником будинку та просив товариство підключити його до електромережі у зв`язку зі вступом у спадщину, а також просив анулювати акт про порушення електромережі (а.с. 24).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК Українипровадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.