Постанова
Іменем України
29 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 234/8790/14-ц
провадження № 61-33975св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
заявник (відповідач) - ОСОБА_1,
позивач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Краматорського міського суду Донецької області у складі судді Михальченко А. О. від 22 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області у складі колегії суддів: Новосьолової Г. Г., Новосядлої В. М., Мальованого Ю. М. від 22 червня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст заяви
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 01 квітня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 12 жовтня 2015 року, задоволено позовні вимоги акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") до ОСОБА_1 та стягнуто з останньої на користь банку заборгованість за кредитним договором б/н від 28 травня 2010 року, яка виникла станом на 01 березня 2015 року, в сумі 29 092 грн 15 коп.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 вересня 2016 року у відкритті касаційного провадження відмовлено.
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд рішення Краматорського міського суду Донецької області від 01 квітня 2015 року за нововиявленими обставинами, посилаючись на те, що банк порушив при зверненні до суду строки позовної давності; не мав права нараховувати пеню, штрафи та інші фінансові санкції на заборгованість, оскільки вона проживає в районі проведення антитерористичної операції; банк має несплачену заборгованість перед нею, так як станом на здійснення нею останнього платежу на власний картковий рахунок (28 грудня 2012 року) на даному рахунку перебували грошові кошти в сумі 4 084 грн 28 коп., і їй не було відомо про те, що вона має право на отримання цих грошей, у протилежному випадку вона б обов`язково подала б зустрічний позов про повернення цих коштів або про надання можливості розпоряджатися ними.
Вважаючи, що вищезазначені обставини мають значення для вирішення справи, є нововиявленими та істотними для ухвалення правильного рішення у цій справі, ОСОБА_1 просила її заяву задовольнити та скасувати рішення Краматорського міського суду Донецької області від 01 квітня 2015 року за нововиявленими обставинами.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 22 березня 2017 року заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Відмовляючи у задоволені заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції виходив з того, що обставини, на які посилалася ОСОБА_1 у своїй заяві, не є нововиявленими та не можуть бути підставою для скасування рішення суду та повторного розгляду справи.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 22 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 22 березня 2017 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Краматорського міського суду Донецької області від 01 квітня 2015 року за нововиявленими обставинами.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 234/8790/14-ц і витребувано її з Краматорського міського суду Донецької області.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", згідно з яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
02 червня 2018 року справу № 234/8790/14-ц передано до Касаційного цивільного суду у cкладі Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 червня 2019 року справу № 234/8790/14-ц призначено судді-доповідачеві Бурлакову С. Ю.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У липні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвали судів першої та апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано, що нововиявленими обставинами в даній справі є незастосування судами положень Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", що призвело до прийняття неправомірного рішення, та неврахування судами наявності заборгованості банка перед заявником. Судами не враховано, що вказані обставини не були та не могли бути відомі заявнику, проте існували на час розгляду справи та мають вплив на результати її розгляду.
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Так, згідно зі статтею 361 ЦПК України 2004 року (аналогічні положення закріплено у статті 423 ЦПК України 2017 року) підставами перегляду рішення або ухвали суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
При цьому неподання стороною або особою, яка бере участь у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.
Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 361 ЦПК України 2004 року (аналогічні положення закріплено у статті 423 ЦПК України), є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.