Постанова
Іменем України
(додаткова)
28 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 161/13495/16-ц
провадження № 61-650св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів та відшкодування моральних збитків.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що восени 2014 року між ним та відповідачем була досягнута усна домовленість, відповідно до якої
ОСОБА_2 отримала від нього грошові кошти в сумі 7 000 доларів США та зобов`язалася продати йому за договором купівлі-продажу належну їй на праві власності земельну ділянку площею 0,06 га з будинком, що знаходяться в
с. Промінь Луцького району Волинської області.
З метою унеможливлення продажу відповідачем земельної ділянки третім особам, ОСОБА_2 передала йому оригінали правовстановлюючих документів на землю, а документи на будинок пообіцяла передати пізніше, оскільки вони ще не були оформлені. ОСОБА_1 вказав, що відповідач тривалий час уникала від нотаріального оформлення договору купівлі-продажу земельної ділянки та будинку, а тому 04 жовтня 2016 року ОСОБА_2 написала розписку, якою підтвердила факт усної домовленості сторін про продаж земельної ділянки і будинку та факт отримання нею грошових коштів від позивача.
09 жовтня 2016 року з інформаційної довідки Державного земельного кадастру ОСОБА_1 стало відомо, що 15 вересня 2015 року третя особа набула права власності на земельну ділянку ОСОБА_2 . У добровільному порядку відповідач відмовилася повернути позивачеві передані їй кошти за усною домовленістю сторін, а тому ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
На підставі наведеного ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь 7 000 доларів США у гривневому еквіваленті, моральну шкоду в розмірі 20 000 грн та судові витрати у справі.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 вересня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти в сумі 182 910,00 грн та 1 829,10 грн судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Волинської області від 05 грудня 2017 року рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 вересня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2 012,01 грн судового збору.
Постановою Верховного Суду у складі колегії Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення апеляційного суду Волинської області від 05 грудня 2017 року скасовано, залишено в силі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 вересня 2017 року.
До Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у цивільній справі № 161/13495/16-ц про стягнення судового збору на користь ОСОБА_1, посилаючись на те, що постановою Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року не вирішено питання щодо розподілу судових витрат.