Постанова
Іменем України
29 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 487/7668/18
провадження № 61-12417св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва у складі судді Біцюка А. В. від 12 березня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду у складі колегії суддів: Царюк Л. М., Крамаренко Т. В., Самчишиної Н. В. від 23 травня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" (далі - ПАТ "ПУМБ"), який є правонаступником публічного акціонерного товариства "Банк Ренесанс Капітал" (далі - ПАТ "Банк Ренесанс Капітал"), в якому просив визнати недійсним договір карткового рахунку від 26 жовтня 2014 року, укладений між ним та банком про відкриття карткового рахунку № НОМЕР_1 .
Позовна заява мотивована тим, що 25 жовтня 2014 року між ним та банком укладено кредитний договір на споживчі цілі, а саме для придбання обігрівача на суму 1 752, 13 грн, строком на 12 місяців, процентна ставка 0. 01 % річних.
Водночас ним було підписано договір карткового рахунку з овердрафтом в межах максимально погодженої суми, яка не перевищує 50 000 грн. Йому було видано платіжну картку міжнародної платіжної системи "Мастер Кард".
Через хворобу очей та дрібний шрифт він не міг ознайомитись з текстом цього договору. З усних пояснень представника банку він вважав, що йому видається кредит за раніше обумовленої процентною ставкою кредиту на придбання обігрівача, а саме 0.01% річних. Як з`ясувалося пізніше, коли він почав користуватися платіжною карткою та зняв з неї 2 500 грн на лікування, процентна ставка за договором складає 46% річних.
Такі умови, на його думку, є несправедливими у розумінні пункту 3, 4 частини першої статті 21 Закону України "Про захист прав споживачів" та ставлять його у нерівне становище з позикодавцем.
Крім того, при укладенні договору карткового рахунку він помилявся щодо його прав та обов`язків, оскільки через хворобу очей не міг прочитати умови договору, а з пояснень працівника банку вважав, що кредит видається з процентною ставкою 0.01% річних, що відповідно до частини першої статті 203 та частини першої статті 229 ЦК України є підставою для визнання правочину недійсним.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 12 березня 2019 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що копію оспорюваного кредитного договору ОСОБА_1 отримав під підпис; при укладенні договору був належним чином ознайомлений з умовами кредитування та з розрахунком орієнтованої сукупної вартості кредиту. Також, при укладенні кредитного договору сторонами у встановленому законом порядку були погоджені усі його умови, позичальник проти таких умов не заперечував, а помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильне його тлумачення, не є підставою для визнання правочину недійсним.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 23 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 12 березня 2019 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08 липня 2019 року відкрито касаційне провадження по справі, витребувано справу №487/7668/18 із Заводського районного суду м. Миколаєва.
07 серпня 2019 року справа № 487/7668/18 надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У липні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій належним чином не з`ясовані обставини справи, зокрема те, що кредитний договір порушує його права споживача, оскільки умови договору є явно несправедливими і ставлять його у нерівне становище з позикодавцем. Кредитний договір укладений під впливом помилки щодо його прав та обов`язків, оскільки через хворобу очей він не зміг прочитати умови договору, і ґрунтуючись лише на усних поясненнях працівника банку, вважав, що кредитний договір йому як інваліду видається тільки під 0,01% річних.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що 25 жовтня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Банк Ренесанс Капітал", правонаступником усіх прав та обов`язків якого є ПАТ "ПУМБ", укладено кредитний договір № 85039122070 на споживчі цілі, строк кредитного договору 12 місяців під 0.01 % річних, а також договір карткового рахунку та договір страхування № НОМЕР_1, за яким банк зобов`язувався відкрити картковий рахунок на ім`я позивача, випустити платіжну картку міжнародної платіжної системи "Master Card" з овердрафтом у межах максимально погодженої суми, яка не перевищує 50 000 грн.
За період з серпня по вересень 2018 року банком через невиконання умов договору карткового рахунку ОСОБА_1 нараховано заборгованість за вказаним договором у розмірі 8 443 грн 98 коп.
Звертаючись до суду з цим позовом ОСОБА_1 вважає недійсним вказаний кредитний договір у зв`язку із порушенням приписів пунктів 3, 4 статті 21 Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки правочин ставить позичальника у нерівне становище з позикодавцем, та порушення частини третьої статті 203, статті 229 ЦК України - вчинення правочину під впливом помилки щодо прав та обов`язків позичальника за кредитним договором.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до вимог частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд з`ясовує наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угоди недійсною, і настання певних юридичних наслідків.
За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до частини першої статті 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.