Постанова
Іменем України
29 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 725/4864/15-ц
провадження № 61-30206св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу, - Іщенко Алла Володимирівна,
позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2,
відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівців, у складі судді Піхало Н. В., від 17 липня 2017 року та рішення Апеляційного суду Чернівецької області, у складі колегії суддів: Лисака І. Н., Владичана А. І., Міцнея В. Ф., від 03 жовтня 2017 року.
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про поділ майна подружжя, визнання недійсним договору дарування та витребування майна.
Свої вимоги позивач мотивувала тим, що в період з 07 червня 2001 року по 08 грудня 2010 року перебувала у шлюбних відносинах з ОСОБА_2
Від шлюбу у сторін є спільний син, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який постійно проживає з нею.
Також зазначала, що у період шлюбу за спільні з відповідачем ОСОБА_2 кошти ними було придбано нерухоме майно, а саме: частина адміністративно-виробничої будівлі літ. А, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 75, 50 кв. м, та квартира АДРЕСА_3, відповідно, при розлученні питання щодо невизнання відповідачем за нею права спільної сумісної власності на вказане нерухоме майно, а також поділу цього майна не виникало.
Неодноразово уточнюючи та змінивши позовні вимоги, просила визнати частину адміністративно-виробничої будівлі літ. А, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 75,50 кв. м, та квартиру АДРЕСА_3, спільною сумісною власністю подружжя та в порядку поділу визнати за нею та ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку вказаного майна за кожним, а також припинити право спільної сумісної власності.
У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування та витребування майна.
Посилалась на те, що 02 жовтня 2015 року їй стало відомо про наявність договору дарування № 3794 від 09 вересня 2015 року, який був укладений ОСОБА_2 без її згоди та за умовами якого останній відчужив спірну квартиру, яка є спільною сумісною власністю подружжя, своєму сину ОСОБА_3, просила визнати договір дарування недійсним та витребувати на підставі статті 388 ЦК України з незаконного володіння ОСОБА_3 належну їй 1/2 частку спірної квартири та скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на спірну квартиру.
В листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічними позовними вимогами до ОСОБА_1 про визнання спірного майна його особистою приватною власністю.
Зазначав, що нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 придбано ним за власні кошти, які він сплатив продавцю за договором авансу від 08 квітня 2001 року, укладеним між ним та ОСОБА_6, сплативши прим цьому 90 відсотків вартості приміщень в розмірі 42 500 грн, що еквівалентно 8 500 доларів США, однак договір купівлі-продажу приміщень в нотаріальному порядку між ними було укладено з незалежних від нього причин вже у період шлюбу із ОСОБА_1, а саме 28 травня 2002 року, та сплачено решту обумовленої вартості нерухомого майна, а тому вважає що це нерухоме майно є його особистою власністю та поділу не підлягає.
Крім того, зазначив, що спірна квартира АДРЕСА_3 хоча і була придбана у період шлюбу між ним та ОСОБА_1, однак також не може бути визнана спільною сумісною власністю, оскільки була придбана не за спільні кошти подружжя, а за кошти, отримані в кредит згідно укладеного між ним та АТ "УкрСиббанк" кредитного договору від 22 травня 2006 року.
Із урахуванням зазначеного, просив визнати квартиру АДРЕСА_3 та нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 його особистою приватною власністю, а також залишити квартиру АДРЕСА_3 у власності ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 17 липня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано квартиру АДРЕСА_3, та приміщення адміністративно-виробничої будівлі літ "А", загальною площею 75,5 кв. м, що складається з 1-16 приміщення площею 18,9 кв. м, 2-1 приміщення, площею 43,7 кв. м, 2-2 приміщення, площею 12, 9 кв. м, та складають 5/100 ідеальних часток цілісного майнового комплексу, що знаходиться по АДРЕСА_1, спільною сумісною власністю подружжя.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 11/100 часток квартири АДРЕСА_3, та на 1/2 частку приміщення адміністративно-виробничої будівлі літ "А", загальною площею 75,5 кв. м, що складається з 1-16 приміщення, площею 18,9 кв. м, 2-1 приміщення, площею 43,7 кв. м, 2-2 приміщення, площею 12,9 кв. м, та складає 5/100 ідеальних часток цілісного майнового комплексу, що знаходиться по АДРЕСА_1 .
Припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_3, та адміністративно-виробничої будівлі літ "А", загальною площею 75,5 кв. м, що складається з 1-16 приміщення, площею 18,9 кв. м, 2-1 приміщення, площею 43,7 кв. м, 2-2 приміщення, площею 12,9 кв. м, та складає 5/100 ідеальних часток цілісного майнового комплексу, що знаходиться по АДРЕСА_1 .
Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_3 .
Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_3 .
Витребувано у ОСОБА_3 у власність ОСОБА_1 11/100 ідеальних часток квартири АДРЕСА_3 .
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 89/100 частин квартири АДРЕСА_3 .
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 - відмовлено.
Вирішено питання судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є, згідно частини першої статті 60 СК України їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. В той же час квартира, що знаходиться в АДРЕСА_3, була придбана за рахунок спільних коштів подружжя, а також особистих коштів ОСОБА_2, отриманих у кредит. Договір дарування квартири укладений за відсутності згоди іншого співвласника.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 03 жовтня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 задоволено частково.
Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 17 липня 2017 року в частині визначення часток у квартирі АДРЕСА_3 та витребування у власність частки ОСОБА_1 змінено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 8/125 частки квартири АДРЕСА_3 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 117/125 частин квартири АДРЕСА_3 .
Витребувано у ОСОБА_3 у власність ОСОБА_1 8/125 часток квартири АДРЕСА_3 .
В решті рішення залишено без змін.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що судом першої інстанції неправильно визначено розмір грошових коштів, отриманих ОСОБА_2 в кредит, за рахунок яких придбано спірну квартиру. Суд апеляційної інстанції визначив, що спільною сумісною власністю є 128/1000 частин спірної квартири, а також приміщення адміністративно-виробничої будівлі по АДРЕСА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційні скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 просить скасувати рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 17 липня 2017 року та рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 03 жовтня 2017 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами при прийнятті рішень не було взято до уваги те, що шлюб між сторонами було розірвано у 2007 році, однак з позовом про поділ майна подружжя ОСОБА_1 звернулась у 2015 році, тобто з пропуском встановленого статтею 72 СК України трирічного строку звернення до суду із такою вимогою, та не подала заяву про його поновлення.
Заявник вважає, що подружжям під час проживання однією сім`єю сплачено 5 441, 74 доларів США за квартиру, а тому внесок дружини становить 1/2 від вказаної суми - 2 720, 87 доларів США, що відповідає 5/100 часток у спільній квартирі. З огляду на вказане вище висновки судів щодо розміру часток сторін у квартирі не відповідають дійсним обставинам справи, що призвело до постановлення незаконних рішень.
Крім того, оскільки ОСОБА_2 є власником спірної квартири, то він має право розпорядитися нею на власний розсуд та без згоди ОСОБА_1, відповідно вимоги позивача про визнання договору дарування квартири недійсним та витребування майна також є безпідставними.
Окрім того, ОСОБА_1 не висувала вимоги щодо визначення складу 8/125 часток спірної квартири, рішення в цій частині є таким, що не підлягає до виконання та є незаконним, оскільки в рішенні не зазначено, якими нормами закону суд керувався при його постановленні в цій частині.
Заявник вважає, що судами не було встановлено джерело походження коштів, які були сплачені за нежитлове приміщення по АДРЕСА_1, однак у матеріалах справи міститься розписка щодо оплати вартості нежитлового приміщення ОСОБА_2 ще до його одруження з позивачкою, а отже нежитлові приміщення не підлягають поділу у рівних частках.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Статтею 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - ЦПК України), який набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до пункту 4 Перехідних положень ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
11 червня 2019 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 725/4864/15-ц розподілено судді-доповідачу.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом першої інстанції встановлено, що з 07 червня 2001 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, а рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 січня 2007 року шлюб розірвано.
У період шлюбу за договором купівлі-продажу нежилого приміщення від 28 травня 2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Хусід С. М., зареєстрованим в реєстрі за № 2496, ОСОБА_2 придбав у болгарської фірми "КАРІ-ПРЕЦІЗ" частину в адміністративно-виробничій будівлі літ "А", загальною площею 75,5 кв. м, що складається з 1-16 приміщення, площею 18,9 кв. м, 2-1 приміщення, площею 43, 7 кв. м, 2-2 приміщення, площею 12,9 кв. м, що складають 5/100 ідеальних часток цілісного майнового комплексу, що знаходиться по АДРЕСА_1 (а. с. 33, т. 2).
Право власності за ОСОБА_2 на вказане приміщення зареєстровано у Державному реєстрі права власності на нерухоме майно.
На підставі договору купівлі-продажу квартири від 19 травня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Іщенко А. В. та зареєстрованим в реєстрі за № 4632, ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_7 у власність квартиру АДРЕСА_3 (а. с. 246, т. 1).
У відповідності до нотаріально посвідченої заяви від 22 травня 2006 року ОСОБА_7, колишнім власником спірної квартири, підтверджено отримання від ОСОБА_2 готівкових коштів в розмірі 255 530 грн у рахунок розрахунку за продане нерухоме майно та засвідчено факт відсутності будь-яких претензій до ОСОБА_2 з приводу проведення розрахунку за продану квартиру (а. с. 250, т. 1).