ПОСТАНОВА
Іменем України
06 вересня 2019 року
Київ
справа №820/1276/16
адміністративне провадження №К/9901/11099/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Калашнікової О.В.,
суддів - Білак М.В., Губської О.А.
розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №820/1276/16
за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, третя особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області, про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Державної міграційної служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31 травня 2016 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Самойлової В.В., суддів: Зінченко А.В., Тітова О.М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Сіренко О.І., суддів: Спаскіна О.А., Любчич Л.В.)
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної міграційної служби України, третя особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області, в якому просив:
- скасувати рішення Державної міграційної служби України від 17 лютого 2016 року № 10-16 про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
- зобов`язати Державну міграційну службу України повторно розглянути його заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що оскаржуване рішення відповідача є таким що прийняте, всупереч вимог діючого законодавства України, що порушує його права, свободи та законні інтереси і потребує судового захисту.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином Сирії. Місце народження та постійного проживання у країні походження Сирії - Дамаск. У 2010 році позивач перетнув кордон України.
3.1. 29 грудня 2014 року позивач вперше звернувся до органу міграційної служби в Харківській області із заявою № 84 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
3.2. 22 січня 2015 року Головним управлінням Державної міграційної служби України в Харківській області прийнято висновок про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
3.3. За результатами розгляду справи ОСОБА_1 № 2014 КН 0083, Головним управлінням Державної міграційної служби України в Харківській області прийнято висновок щодо відмови ОСОБА_1 у визнанні біженцем особою, яка потребує додаткового захисту.
3.4. 27 квітня 2015 року Державною міграційною службою України прийнято рішення за № 349-15 про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
3.5. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2015 року по справі №820/4857/15 було скасовано рішення Державної міграційної служби України від 27 квітня 2015 року № 349-15 та зобов`язано Державну міграційну службу України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
3.6. Рішенням Державної міграційної служби України №61-15 зобов`язано Головне управління ДМС у Харківській області повторно розглянути заяву громадянина Сирії ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
3.7. 17 лютого 2016 року рішенням Державної міграційної служби України відмовлено ОСОБА_1 у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
4. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року, позов задоволено.
4.1. Скасовано рішення Державної міграційної служби України від 17 лютого 2016 року № 10-16 про відмову ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
4.2. Зобов`язано Державну міграційну службу України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
4.3. Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що рішення ДМС України, яким позивачу відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, прийнято без урахування всієї інформації по країні походження та дослідження всіх обставин справ, а тому не може вважатись правомірним.
IV. Касаційне оскарження
5. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення.
6. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що судами не було враховано, що рідне місто скаржника - Дамаск, знаходиться поза контролем терористичної організації "Ісламська держава" та позивач має можливість дістатися його повітряним шляхом. Також, відповідач зазначає, що позивач тривалий час проживав на території України та звернувся за міжнародним захистом лише після закінчення терміну легального перебування. Вважає, що рішення про відмову позивачу у наданні притулку в Україні прийнято у відповідності до правил чинного законодавства, на підставі та у межах наданих відповідачу повноважень.
7. Позивачем подано заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом якого вказує на протиправність спірного рішення відповідача та посилається на те, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийняті з дотриманням процесуальних норм на підставі повно та всебічно з`ясованих обставинах справи, а тому не підлягають скасуванню.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
8. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
9. Відповідно до п. 1 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року № 360 (далі - Положення) Державна міграційна служба України (ДМС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
10. Згідно з п. 2 Положення ДМС у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
11. Відповідно до положень статті 1 Міжнародної конвенції про статус біженців від 28.07.1951 року, пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" (далі Закону України) під цією особою визначають особу, яка не є громадянином країни прибуття, внаслідок ґрунтовних побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
12. Пунктом 13 цієї ж статті Закону передбачено, що особа, яка потребує додаткового захисту, - особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та цього Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання.
13. Згідно з частинами 1 та 5 статті 5 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, перетнула державний кордон України в порядку, встановленому законодавством України, повинна протягом п`яти робочих днів звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; особа, яка на законних підставах тимчасово перебуває в Україні, і під час такого перебування в країні її громадянської належності чи попереднього постійного проживання виникли умови, зазначені в пунктах 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, внаслідок яких вона не може повернутися до країни свого походження і має намір бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, повинна звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, до закінчення строку перебування на території України.
14. Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, проводиться на підставі заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Така заява особисто подається іноземцем чи особою без громадянства або її законним представником до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, за місцем тимчасового перебування заявника.
15. Частиною 7 статті 7 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" встановлено, що до заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, додаються документи, що посвідчують особу заявника, а також документи та матеріали, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. У разі якщо у заявника відсутні документи, що посвідчують його особу, або такі документи є фальшивими, він повинен повідомити про цю обставину в заяві про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також викласти причини виникнення зазначених обставин.
16. Порядок розгляду заяви після прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, встановлений статтею 9 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".
17. Зокрема, частинами 1 та 2 вказаної статті встановлено, що розгляд заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, протягом двох місяців з дня прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Строк розгляду може бути продовжено уповноваженою посадовою особою центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, за вмотивованим поданням працівника, який розглядає заяву, але не більш як до трьох місяців; працівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, проводяться співбесіди із заявником або його законним представником, які мають на меті виявити додаткову інформацію, необхідну для оцінки справжності фактів, повідомлених заявником або його законним представником.