ПОСТАНОВА
Іменем України
06 вересня 2019 року
Київ
справа №825/2063/18
адміністративне провадження №К/9901/15257/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Калашнікової О.В.,
суддів - Білак М.В., Губської О.А.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 825/2063/18
за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення недоотриманих коштів за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2018 року, додаткове рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2018 року (прийняті суддею Бергаміною Н.М.), на постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2019 року (прийняті у складі колегії суддів: головуючого судді - Кучми А.Ю., суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.)
І РУХ СПРАВИ
1. У травні 2018 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (надалі - ДФС України, відповідач), Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (надалі - ГУ ДФС у Чернігівській області), в якому просив:
-визнати протиправним та скасувати наказ ДФС України № 2093-0 від 7 вересня 2017 року, яким ОСОБА_1 звільнено з 15 вересня 2017 року з посади начальника відділу внутрішньої безпеки ГУ ДФС у Чернігівській області та зараховано у розпорядження ГУ ДФС у Чернігівській області;
-поновити позивача на посаді начальника відділу внутрішньої безпеки ГУ ДФС у Чернігівській області з 15 вересня 2017 року;
-стягнути з ГУ ДФС у Чернігівській області на користь позивача грошових коштів в сумі 19120,48 грн. недоотриманих коштів за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди в сумі 50000,00 грн., загальна сума 69120,48 грн;
-стягнути з ГУ ДФС у Чернігівській області на користь позивача понесені судові витрати за надання правової допомоги.
2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що оскаржуваний наказ про звільнення його з займаної посади є таким, що винесений з порушенням норм чинного законодавства, оскільки в ньому не зазначено причину звільнення, займана ним до звільнення посада не скорочувалась, фактично змінилась тільки її назва, що обумовлено зміною назви відділу, попередження про звільнення не отримував, а саме звільнення відбулось в період його тимчасової непрацездатності.
3. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2018 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ ДФС України № 2093-о від 7 вересня 2017 року в частині звільнення ОСОБА_1 з 15 вересня 2017 року з посади начальника відділу внутрішньої безпеки ГУ ДФС у Чернігівській області та зарахування у розпорядження ГУ ДФС у Чернігівській області. Поновлено позивача на посаді начальника відділу внутрішньої безпеки ГУ ДФС у Чернігівській області з 16 вересня 2017 року. В решті позовних вимог - відмовлено.
4. Додатковим рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2018 року стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ДФС України на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500 грн.
5. Постановами Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2019 року рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2018 року та додаткове рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2018 року залишено без змін.
6. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДФС України звернулась із касаційною скаргою до Верховного Суду.
7. Ухвалою Верховного Суду від 3 червня 2019 року відкрито касаційне провадження за вищевказаною скаргою на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2018 року, додаткове рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2019 року.
8. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому вказав, що, на його думку, суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили всі обставини справи, надали оцінку всім доказам та встановили дійсний характер правовідносин. Тим самим, виконали вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. А тому ОСОБА_1 вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
II ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. ОСОБА_1 наказом ДФС України від 1 вересня 2015 року № 2789-о зараховано у розпорядження ДФС України та 2 вересня 2015 року призначено на посаду начальника відділу власної безпеки ГУ ДФС у Чернігівській області.
10. Наказом голови ДФС України від 27 грудня 2016 року № 1038 уповноважено начальників головних управлінь ДФС в областях, м. Києві, Офісу великих платників податків ДФС вжити заходів щодо попередження працівників підрозділів внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС про зміни у структурах, штатних розписах, скорочення штатів та наступне звільнення; начальнику ГУ внутрішньої безпеки ДФС Шеремету Ю .В . здійснити заходи з відбору та призначення працівників та осіб начальницького складу підрозділів внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС на посади відповідно до затверджених штатних розписів головних управлінь ДФС в областях, м. Києві, Офісу великих платників податків ДФС; начальникам головних управлінь ДФС в областях, м. Києві, Офісу великих платників податків ДФС вирішити питання щодо подальшого проходження служби (роботи) попереджених осіб підрозділів внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС, посади яких підлягають скороченню відповідно до чинного законодавства.
11. Наказом ДФС України від 7 вересня 2017 року № 591 було введено в дію Зміни до Структур головних управлінь ДФС в областях, Головного управління ДФС у м. Києві, Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.
12. Наказом в.о. голови ДФС України від 7 вересня 2017 року № 2093-о позивача звільнено 15 вересня 2017 року з посади начальника відділу внутрішньої безпеки ГУ ДФС у Чернігівській області, зарахувавши у розпорядження ГУ ДФС у Чернігівській області.
13. Судами попередніх інстанцій не встановлено та з матеріалів справи не вбачається доказів попередження позивача про скорочення його посади та стосовно ознайомлення його з оскаржуваним наказом про звільнення.
14. 14 вересня 2017 року наказом в.о. начальника ГУ ДФС у Чернігівській області № 1373 введено в дію затверджений в.о. голови ДФС України перелік змін № 2 до Організаційної структури ГУ ДФС у Чернігівській області.
15. Так, вказаним переліком змін № 2 до організаційної структури передбачено виведення зі структури відділу внутрішньої безпеки зі штатною чисельністю 10 чоловік та введення відділу внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Чернігівській області зі штатною чисельністю також 10 чоловік.
16. Крім того, наказом в.о. начальника ГУ ДФС у Чернігівській області № 52-ф введено в дію з 14 вересня 2017 року перелік змін № 4 до штатного розпису на 2017 рік ГУ у Чернігівській області, затверджений в.о. голови ДФС України 14 вересня 2017 року, згідно з яким, зокрема, виведено зі штатного розпису посаду начальника відділу внутрішньої безпеки та введено до штатного розпису посаду начальника відділу внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Чернігівській області.
17. В подальшому, начальником ГУ ДФС у Чернігівській області винесено наказ від 18 вересня 2017 року № 242-о про проходження служби у розпорядженні ГУ ДФС у Чернігівській області ОСОБА_1
18. Не погоджуючись із звільненням та зарахуванням, позивач звернувся до суду із цим позовом.
ІIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
19. Суди першої та апеляційної інстанцій, розглядаючи справу по суті, прийшли до висновку про наявність підстав для скасування наказу щодо звільнення ОСОБА_1 та поновлення його на посаді, яку він раніше обіймав до звільнення, оскільки відповідачем порушена встановлена трудовим законодавством процедура звільнення працівника з посади.
19.1 Окрім того, суди попередніх інстанцій вказали про відсутність змін організаційно-штатної структури управління внутрішньої безпеки, всі зміни та нововведення є фактично оптимізацією існуючої системи підрозділів ДФС України, оскільки жодних змін в структурі ГУ ДФС у Чернігівській області не відбулось, в той час як виведення зі структури управління внутрішньої безпеки та введення до структури управлінь (відділів) внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС не може розцінюватись як реорганізація чи перетворення такого управління.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
20. У касаційній скарзі відповідач вказав, що оскаржувані судові рішення ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, в них не в повній мірі з`ясовано обставини справи.
20.1 На думку відповідача, у спірних правовідносинах не вбачається порушення прав та інтересів позивача внаслідок прийняття ДФС України наказу про звільнення ОСОБА_1 із посади начальника відділу внутрішньої безпеки ГУ ДФС у Чернігівській області та зарахування у розпорядження ГУ ДФС у Чернігівській області, оскільки фактично вивільнення не відбулося. Після звільнення з посади начальника відділу внутрішньої безпеки ГУ ДФС у Чернігівській області позивач проходить службу у Головному управлінні ДФС у Чернігівській області, отримує грошове забезпечення та є працевлаштованим у органах ДФС. Тобто звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу внутрішньої безпеки ГУ ДФС у Чернігівській області проведено в рамках здійснення організаційно-штатних заходів, що повністю узгоджується з підпунктом "в" пункту 40 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114 (надалі - Положення № 114).
21. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, то ДФС України також не погоджується із додатковим рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2018 року, оскільки вважає, що судом не враховано співмірність розміру судових витрат при їх присудженні, зокрема, не враховано складність справи, час, витрачений адвокатом на виконання певних робіт та обсяг наданих послуг відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
22. Статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
23. Відповідачем оскаржуються рішення судів першої та апеляційної інстанцій лише в частині позовних вимог, які задоволені, тому оскаржувані рішення судом касаційної інстанції перевіряються лише в цій частині в межах доводів та вимог касаційної скарги.
24. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
25. Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
26. Також однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
27. Відповідно до пункту 7 Положення "Про Державну фіскальну службу України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року N 236 (надалі - Положення N 236) Державна фіскальна служба України здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. ДФС України та її територіальні органи є органами доходів і зборів. У складі ДФС та її територіальних органах діють підрозділи податкової міліції.
28. Порядок проходження служби в органах внутрішніх справ встановлений Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114.
29. Пунктом 8 Положення №114 визначено що дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться:
за станом здоров`я - відповідно до висновків військово-лікарської комісії;
у зв`язку із скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі;
за власним бажанням - при наявності причин, що перешкоджають виконанню службових обов`язків;
у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу в інші міністерства, відомства (організації, установи);
за службовою невідповідністю;
у зв`язку з набранням законної сили судовим рішенням щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного корупційного правопорушення, пов`язаного з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", або кримінального правопорушення;