ПОСТАНОВА
Іменем України
06 вересня 2019 року
Київ
справа №820/2835/18
адміністративне провадження №К/9901/66395/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецлиття" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2018 (головуючий суддя Спаскін О.А., судді: Любчич Л.В., Сіренко О.І.) у справі №820/2835/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецлиття" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецлиття" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, контролюючий орган) в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.04.2018 №00000421412 про збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 985710,00грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю визначення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість з огляду на те, що господарські операції Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецлиття" з його контрагентами здійснювались на підставі належних первинних документів, які дають можливість встановити реальність проведення господарських операцій, чим спростовується висновок податкового органу про порушення позивачем податкової дисципліни. Також товариство вважає, що висновки викладені контролюючим органом в акті перевірки від 22.03.2018 №1026/20-40-14-12-11/35587351 є помилковими та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства України, а тому прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення від 05.04.2018 №00000421412 підлягає скасуванню.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2018 позовні вимоги задоволено.
Задовольняючи позовні вимог, суд першої інстанції виходив з того, що висновок податкового органу щодо безтоварності проведених операцій між позивачем та його контрагентами є безпідставним, оскільки належними первинними документами підтверджено настання реальних правових наслідків, зміну майнового стану сторін, а також безпосередній зв`язок проведених операцій із господарською діяльністю позивача. Суди спростували доводи суб`єкта владних повноважень стосовно формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість із порушенням норм податкового законодавства.
4. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2018 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2018 скасовано та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний адміністративний суд виходив з правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення у зв`язку з тим, що фактичне виконання договірних відносин між позивачем та його контрагентами не підтверджено належними первинними документами обов`язковість яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку. Свої висновки суд мотивував посиланнями на відсутність первинних документів, які б підтверджували якість придбаних товарів та факт їх транспортування, зокрема, сертифікатів якості, товарно-транспортних накладних.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецлиття" звернулося з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2018 у справі №820/2835/18 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
6. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Головного управління ДФС у Харківській області було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецлиття" з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з контрагентами-постачальниками: Товариством з обмеженою відповідальністю "Арсенал Пром" за лютий-березень 2017 року; Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК Сінтез" за березень-квітень 2015 року; Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Страйк" за жовтень 2016 року; Товариством з обмеженою відповідальністю "Промоушн Трейд" за липень, жовтень 2016 року; Товариством з обмеженою відповідальністю "Іверіас" за листопад 2016 року; Товариством з обмеженою відповідальністю "Голди" за листопад 2016 року; Товариством з обмеженою відповідальністю "Лаконіс Трейд" за грудень 2016 року; Товариством з обмеженою відповідальністю "Коммерсбуд" за грудень 2016 року; Товариством з обмеженою відповідальністю "Вордстайл" за грудень 2016 року; Товариством з обмеженою відповідальністю "Поллі-Плюс" за червень-вересень 2015 року; Товариством з обмеженою відповідальністю "Грінвол Груп" за квітень 2016 року; Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркторг" за жовтень 2016 року; Товариством з обмеженою відповідальністю "Унитех" за квітень 2015 року; Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтеркрайт АМ" за квітень, червень 2015 року; Товариством з обмеженою відповідальністю "Етек Сервіс" за червень, липень 2015 року; Товариством з обмеженою відповідальністю "Саваж-Торг" за жовтень-грудень 2015 року, за січень 2016 року; Товариством з обмеженою відповідальністю "Престиж-ТК" за грудень 2015 року; Товариством з обмеженою відповідальністю "Скіпер Торг" за березень 2016 року; Товариством з обмеженою відповідальністю "Воркхорс" за квітень-червень 2016 року; Товариством з обмеженою відповідальністю "Крайт Сервіс" за жовтень 2016 року, а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг).
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 201.1 пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит на загальну суму 788568,00грн в тому числі: за березень 2015 року на 18631,00грн, за квітень 2015 року на 61309,00грн, за червень 2015 року на 40014,00грн, за липень 2015 року на 74837,00грн, за серпень 2015 року на 31866,00грн, за вересень 2015 року на 32253,00грн, за жовтень 2015 року на 53831,00грн, за листопад 2015 року на 54419,00грн, за грудень 2015 року на 30540,00грн, за січень 2016 року на 6758,00грн, за березень 2016 року на 4634,00грн, за квітень 2016 року на 20065,00грн, за травень 2016 року на 51557,00грн, за червень 2016 року на 70015,00грн, за липень 2016 року на 65141,00грн, за жовтень 2016 року на 72573,00грн, за листопад 2016 року на 23818,00грн, за грудень 2016 року на 42668,00грн., за лютий 2017 року на 16018,00грн, за березень 2017 року на 17621,00грн, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті (перерахуванню до бюджету) у розмірі 788568,00грн.
За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 22.03.2018 №8958/20-40-14-12-11/30753379 та прийнято податкове повідомлення-рішення №00000421412 від 05.04.2018, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 985710,00грн.
Фактичною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став висновок контролюючого органу про безпідставність формування позивачем податкового кредиту за результатом взаємовідносин з контрагентами з огляду на відсутність факту реального вчинення господарських операцій. Обґрунтовуючи свою позицію відповідач вказує, що відсутність належного документального підтвердження фактичного виконання договірних відносин, предметом яких є поставка товару, є свідченням невідповідності задекларованих позивачем у податковому обліку наслідків господарських операцій з їх фактичним проведенням. На думку контролюючого органу, єдиною метою проведення документування фактично не здійснених господарських операцій є отримання підприємством позивача незаконної податкової вигоди.
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що у періоді, в якому проводилася перевірка, між позивачем (Покупець) та його контрагентами (Постачальники) було укладено ряд договорів поставки, згідно умов яких постачальник зобов`язуються поставляти покупцю товари (в тому числі: вогнезахисні суміші, протипожежне обладнання, пожежну арматуру-гайки, засіб індивідуального захисту та інше) окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних, які є невід`ємною частиною даного Договору, а покупець зобов`язується приймати товар та оплатити його вартість на встановлених договорами умовах.
Судами також встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецлиття" у підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій за вищевказаними договорами було надано копії первинних документів, зокрема, договорів поставки, видаткових накладних, податкових накладних, а також платіжних доручень та виписок з банківських рахунків.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. У доводах касаційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецлиття" вказує, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що стало причиною безпідставного скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову. Зокрема, позивач посилається на правомірність формування ним податкового кредиту за результатом договірних відносин з контрагентами з огляду на те, що належними первинними документами складеними за результатом дійсних, реально вчинених господарських операцій, в повній мірі підтверджується рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та зв`язок поведених операцій з його господарською діяльністю. Також позивач вважає безпідставним посилання суду апеляційної інстанції, як на підставу для відмови у позові, на відсутність документів про походження та якості товару, а також доказів на підтвердження транспортування товарно-матеріальних цінностей від постачальників до позивача, оскільки відсутність окремих документів або наявність помилок у їх оформленні не може бути безумовною підставою для висновку про відсутність господарської операції та свідчити про її безтоварність. Крім того, окремо наголошує, що чинне податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів, адже якщо контрагенти не виконали свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб. Позивач вважає, що відповідачем не наведено жодних обґрунтованих доводів, які б свідчили про правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.
9. У свою чергу Головне управління ДФС у Харківській області у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що висновок суду апеляційної інстанції про неправомірність формування позивачем показників податкового обліку за взаємовідносинами з контрагентами з огляду на безтоварний характер проведених операцій є обґрунтованим. Відповідач вважає, що судом при постановленні рішення правомірно не взято до уваги формально складені первинні документи, а акцентовано увагу на обставинах, що вказують на удаваність спірних господарських операцій. Орган доходів і зборів просить відмовити у задоволенні касаційної скарги позивача, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
10. Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):
10.1. Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14.
Господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
10.2. Пункт 44.1 статті 44.
Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
10.3. Пункт 198.1 статті 198.
До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
10.4. Пункт 198.3 статті 198.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
10.5. Пункт 198.6 статті 198.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
10.6. Пункт 200.1 статті 200.
Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
11. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):
11.1. Стаття 1.
11.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
11.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.