iplex360.Демо.Судові рішення

Перейти до правової позиції

РІШЕННЯ

Іменем України

Київ

02 вересня 2019 року

справа №520/3939/19

адміністративне провадження №Пз/9901/10/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Ханової Р. Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Гусака М. Б., Олендера І. Я., Юрченко В. П.,

секретар судового засідання - Статілко Ю. С.,

за участю сторін, їх представників:

від позивача - не з`явився,

від відповідача - Виноградова В. О., довіреність від 18.09.2018 №22751/9/Є20-40-10-07,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження зразкову справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

УСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

19 квітня 2019 року ОСОБА_1 (далі - платник єдиного внеску, позивач у справі) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - контролюючий орган, відповідач у справі), в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Харківській області від 04 березня 2019 року № Ф-141392-17 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 8024,60 грн, судові витрати покласти на відповідача.

21 травня 2019 року Верховний Суд ухвалою відкрив провадження в цій адміністративній справі як зразковій на підставі подання судді Харківського окружного адміністративного суду Сліденка А. В., а також матеріалів інших типових справ № 520/1629/19, № 520/1911/19, № 520/2216/19, № 520/2731/19, № 520/2948/19, №520/3017/19, № 520/3191/19, № 520/3250/19, № 520/3251/19, № 520/3500/19, №520/3528/19, № 520/3679/19, № 520/3703/19 з аналогічними позовними вимогами, підставами та з посиланням на ті ж самі норми права, що регулюють спірні правовідносини.

Згідно з частиною десятою статті 290 Кодексу адміністративного судочинства України в рішенні суду, ухваленому за результатами розгляду зразкової справи, Верховний Суд додатково зазначає:

1) ознаки типових справ;

2) обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права та порядок застосування таких норм;

3) обставини, які можуть впливати на інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі.

ОЗНАКИ ТИПОВИХ СПРАВ

Справа № 520/3703/19 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в розмірі 15 818,89 грн від 30 листопада 2018 року № Ф-140248-17.

Позов обґрунтований доводами про безпідставність спірної вимоги, оскільки позивачка хоча й зареєстрована адвокатом та має право на заняття адвокатською діяльністю (свідоцтво № 706 від 12 листопада 2009 року), однак доводить, що адвокатською діяльністю не займалася, не отримувала доходу від такої діяльності, мешкала за межами України та не обирала право на добровільну сплату єдиного внеску. Посилаючись на положення статті 1, пункту 5 частини першої статті 4, пункту 2 частини першої статті 7, пункту 1 частини другої статті 10 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI), позивачка у справі № 520/3703/19 наголошує, що не є суб`єктом сплати єдиного внеску як особа, що провадить незалежну професійну діяльність. Зазначає, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної діяльності та отримання доходу від такої діяльності, при цьому свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.

Тому у цій справі спірним є питанням щодо того, чи має обов`язок особа, яка отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та не здійснює таку діяльність і не отримує від неї доходу, оскільки мешкає за кордоном (за умови підтвердження цих фактів судом), сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Предмет спору в цій справі не збігається з предметом зразкової справи.

Справа № 520/3679/19 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в розмірі 7587,38 грн від 04 березня 2019 року № Ф-10481-17.

Позов обґрунтований тим, що позивач на підставі рішення Харківської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та свідоцтва має право займатись адвокатською діяльністю, є фізичною особою-підприємцем, здійснює діяльність за КВЕД 69.10 "Діяльність у сфері права". Указує, що він окремо, як особа, що здійснює незалежну професійну діяльність, не звертався до податкового органу для постановлення на облік як платника податків та платника єдиного соціального внеску, оскільки чинне на час отримання свідоцтва законодавство не передбачало такого обов`язку в разі перебування такої особи на обліку як фізичної особи-підприємця. Як фізична особа-підприємець він регулярно сплачує єдиний податок у розмірі 5 % від отриманого доходу та єдиний соціальний внесок у розмірі мінімального страхового внеску щомісячно. Посилаючись на положення Закону № 2464-VI, зокрема частин першої, третьої статті 5, статті 4, пункту 2 частини першої статті 7, положення пунктів 65.1, 65.4 статті 65 Податкового кодексу України, позивач доводить, що спірна вимога про сплату єдиного внеску, нарахованого йому як особі, що здійснює незалежну професійну (адвокатську) діяльність, є протиправною та підлягає скасуванню.

Аналіз обставин і правове регулювання у справі № 520/3679/19 свідчать про наявність типових ознак, які мають місце в зразковій справі.

Справа № 520/3250/19 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 10012,02 грн від 19 лютого 2019 року № Ф-141422-17.

Позивач є фізичною особою-підприємцем, основною діяльністю якого за КВЕД є 69.10 "Діяльність у сфері права", а також є адвокатом, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально. Позивач доводить, що його підприємницька діяльність не є відмінною від незалежної професійної діяльності. Позов обґрунтовує аналізом норм статей 4, 5, 7 Закону № 2464-VI, підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14, пунктів 65.1, 65.2, 65.4 статті 65, пунктів 178.1, 178.2 статті 178, пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України, Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року № 1588 (далі - Порядок № 1588), Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року № 435 (далі - Порядок № 435), Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 20 квітня 2015 року №449 (далі - Інструкція № 449). За позицією позивача, подвійна сплата єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування позивачем як фізичною особою-підприємцем з ознакою провадження незалежної професійної діяльності призведе до подвійного обліку тієї самої господарської діяльності і, відповідно, до подвійної сплати єдиного внеску.

Суд вбачає у фактичних обставинах і правовому регулюванні відносин у справі №520/3250/19 типові ознаки, властиві тим, що встановлюються в межах зразкової справи.

Справа № 520/3251/19 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 04 березня 2019 року за № Ф-13592617 у сумі 7842,10 гривні.

Обставини й підстави позову аналогічні тим, що викладені у справі № 520/3250/19.

У справі № 520/3251/19 станом на 21 травня 2019 року (на час відкриття провадження у зразковій справі) Харківський окружний адміністративний суд ухвалив рішення від 16 травня 2019 року, яке оприлюднено лише 27 травня 2019 року.

Суд визнає наявними ознаки типовості у справі № 520/3251/19 і справі, яка розглядається як зразкова.

Справа № 520/3500/19 за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним контролюючим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску. У цій справі підставами позову визначені протиправність проведення відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати єдиного соціального внеску позивачем як самозайнятою особою (приватний нотаріус), а також протиправність визначення суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок.

Ця справа вказує на необхідність визначення об`єкта обчислення єдиного внеску залежно від статусу його платника та не підпадає під типові ознаки зразкової справи.

У справі № 520/3500/19 Харківський окружний адміністративний суд 10 червня 2019 року ухвалив рішення по суті.

Справа № 520/3528/19 за адміністративним позовом ОСОБА_7 до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки).

Зі змісту цього позову вбачається, що позивач є арбітражним керуючим і фізичною особою-підприємцем (платник єдиного податку 2 групи), доводить, що ним сплачено мінімальний страховий внесок, наголошує, що його підприємницька діяльність не відмінна від незалежної професійної діяльності, вважає, що не повинен двічі сплачувати єдиний внесок від доходу за одну й ту ж саму діяльність.

Аналіз обставин і правове регулювання у справі № 520/3528/19 свідчить про наявність типових ознак, які мають місце в цій зразковій справі.

Справа № 520/1629/19 за адміністративним позовом ОСОБА_8 до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним самостійно здійсненого Головним управлінням ДФС у Харківській області в інформаційній системі органу доходів і зборів донарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12 листопада 2018 року № Ф-3440-51.

Позов мотивовано тим, що вона ( ОСОБА_8 ) є фізичною особою-підприємцем на спрощеній системі оподаткування (КВЕД 69.10 "Діяльність у сфері права"), а також є адвокатом на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Зазначає, що її діяльність як фізичної особи-підприємця збігається з адвокатською діяльністю, вона регулярно сплачує єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, заборгованості не має. Нормативно-правове обгрунтування позовних вимог зводиться до аналізу положень статей 1, 25 Закону № 2464-VI, підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14, пунктів 65.1, 65.2, 65.4 статті 65 Податкового кодексу України, Порядку № 1588, Порядку № 435, який зумовив висновок позивача про безпідставність нарахування їй спірною вимогою єдиного внеску як особі, що провадить незалежну професійну діяльність, оскільки вона є самозайнятою особою - фізичною особою-підприємцем і вчасно сплачує єдиний внесок у розмірі не менше мінімального.

Суд визнає наявними ознаки типовості у справі № 520/1629/19 і справі, яка розглядається як зразкова.

Справа № 520/1911/19 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_9 до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 04.02.2019 № Ф-126772-17 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 9009,66 гривні.

У справі № 520/1911/19 станом на 21 травня 2019 року (на час відкриття провадження у зразковій справі) ухвалено рішення від 07 травня 2019 року, яке оприлюднено в ЄДРСР 17 травня 2019 року.

Суд вбачає у фактичних обставинах і правовому регулюванні відносин у справі №520/1911/19 типові ознаки, властиві тим, що встановлюються в межах зразкової справи.

Справа № 520/2216/19 за адміністративним позовом ОСОБА_10 до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправною та скасування вимоги.

Позивач є фізичною особою-підприємцем, основною діяльністю якого за КВЕД є 69.10 "Діяльність у сфері права", а також є адвокатом, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, його підприємницька діяльність не є відмінною від адвокатської діяльності. Позивач наголошує на тому, що має статус пенсіонера за віком, а тому в силу положень частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI звільнений від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Суд вважає, що в справі № 520/2216/19 відмінні фактичні обставини з огляду на те, що позивач є пенсіонером за віком, що розширює правове регулювання спору щодо обставин зразкової справи та виключає ознаку типовості.

У справі № 520/2216/19 станом на 21 травня 2019 року (на час відкриття провадження у зразковій справі) ухвалено рішення від 16 травня 2019 року, яке оприлюднено в ЄДРСР лише 23 травня 2019 року.

Справа № 520/2731/19 за адміністративним позовом ОСОБА_11 до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними дій та скасування вимоги.

Позов мотивований тим, що позивачка є фізичною особою-підприємцем (КВЕД 6910 "Діяльність у сфері права"), має право на заняття адвокатською діяльністю (свідоцтво), а також є пенсіонеркою за віком, інвалідом ІІ групи та має бути звільнена від сплати за себе єдиного внеску на підставі частини четвертої статті 4 Закону №2464-VI.

Суд вважає, що в справі № 520/2731/19 відмінні фактичні обставини з огляду на ті обставини, що позивачка є ще й пенсіонеркою за віком та інвалідом ІІ групи, що розширює правове регулювання спору щодо обставин зразкової справи та виключає ознаки типовості.

Справа № 520/2948/19 адміністративна справа за позовом ОСОБА_12 до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправною та скасування вимоги.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка є фізичною особою-підприємцем на спрощеній системі оподаткування, найманих працівників не має, діяльність у сфері права здійснює самостійно, отримує дохід тільки від надання юридичних послуг, сплатила за себе єдиний внесок у 2018 році на загальну суму 9828,72 грн (щоквартально - 2457,18 грн). Відповідач 19 лютого 2019 року сформував вимогу про сплату боргу (недоїмки) щодо позивачки як фізичної особи, на підставі якої остання має сплатити борг у сумі 9009 грн 66 коп., який утворився станом на 31 січня 2019 року.

Позов мотивований аналізом положень Закону № 2464-VI щодо регулювання питань сплати єдиного внеску фізичною особою-підприємцем (база нарахування, строки звітування та строки сплати).

Чи має ця справа типові ознаки, установити неможливо без дослідження обставин у цій конкретній справі, оскільки з наданих матеріалів не вбачається, чи здійснює позивачка діяльність, яка підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, та є відкритим питання до податкового органу в частині визначення статусу платника єдиного внеску спірною вимогою (ФОП, НПД, ФОП з ознаками НПД).

Неповнота наданої інформації унеможливлює віднесення цієї справи до типових.

Справа № 520/3017/19 за адміністративним позовом ОСОБА_13 до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 26 листопада 2018 року № Ф-993-25 з єдиного внеску в сумі 6173,84 грн станом на 31 жовтня 2018 року.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_13 як фізична особа має свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю та працює на умовах трудового договору на посаді начальника юридичного відділу у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Технохолод", який як роботодавець сплачує єдиний внесок за фізичну особу ОСОБА_13 з нарахованого йому доходу. Також позивач є фізичною особою-підприємцем на спрощеній системі оподаткування та своєчасно і в повному обсязі здійснює оплату єдиного внеску на банківський рахунок № НОМЕР_2, який зазначено у спірній вимозі. Позивач доводить, що заборгованість зі сплати єдиного внеску в нього як фізичної особи-підприємця відсутня. Посилаючись на положення статей 1, 4, 5, 25 Закону № 2464-VI, пунктів 63.1, 63.2, 63.5 статті 63, пунктів 65.2, 65.4 статті 65 Податкового кодексу України, позивач наголошує на тому, що одночасна сплата ним єдиного внеску і як фізичною особою-підприємцем, і як особою, яка провадить незалежну професійну діяльність (адвокатом), і як фізичною особою, що працює на умовах трудового договору (за яку сплачує роботодавець), є подвійною сплатою єдиного внеску, що призводить до додаткового навантаження та порушує його права, просить скасувати вимогу як протиправну та необґрунтовану.

Обставини цієї справи охоплюють правове регулювання щодо працівника Товариства (найманих працівників), проте доводи щодо кратної сплати єдиного внеску з одного й того ж доходу вказують на типовість цієї справи.

Справа № 520/3191/19 за адміністративним позовом ОСОБА_14 до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання незаконною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 29 листопада 2018 року № Ф-9810-51/3870.

Позов мотивований тим, що позивач 06 липня 2012 року отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1256, проте з моменту набуття статусу адвоката позивач не отримував доходу від заняття адвокатською діяльністю, а основним та єдиним джерелом його доходу є заробітна плата, яку він отримує за місцем своєї роботи на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАС Лідер". Правове обґрунтування позову охоплює аналіз положень статей 1, 4, 7 Закону № 2464-VI, підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, який, на думку позивача, обумовлює висновок про протиправність спірної вимоги.

У межах справи № 520/3191/19 позивач є адвокатом та здійснює діяльність у межах трудового договору, не є фізичною особою-підприємцем, що доводить відсутність ознак типової справи.

Аналіз обставин, викладених у матеріалах справ № 520/3679/19, № 520/3017/19, №520/1629/19, № 520/3528/19, № 520/3250/19, № 520/1911/19, № 520/3251/19, вказує на наявність типових ознак, властивих зразковій справі, якими є:

1) перебування позивача на обліку контролюючого органу як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування як фізичної особи-підприємця та як особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність;

2) встановлення контролюючим органом за власною ініціативою платнику єдиного внеску фізичній особі-підприємцю ознаки незалежної професійної діяльності, що обумовило виникнення в останнього обов`язку сформувати та подати до органів доходів і зборів окремий звіт;

3) визначення статусу "фізичної особи-підприємця з ознакою здійснення незалежної професійної діяльності" на рівні підзаконних нормативно-правових актів;

4) можливість подвійного нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за результатами здійснення одного й того ж виду господарської діяльності: як підприємницької, так і незалежної професійної діяльності.

ІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що вказана спірна вимога є необґрунтованою, протиправною, прийнята з порушенням вимог чинного податкового законодавства та законодавства у сфері загальнообов`язкового державного соціального страхування, тому підлягає скасуванню.

Позивач вказує, що він є фізичною особою-підприємцем, перебуває на спрощеній системі оподаткування; здійснює діяльність за кількома видами: КВЕД 69.10 "Діяльність у сфері права" (основний), 74.90 "Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у.", 66.21 "Оцінювання ризиків та завданої шкоди" та поряд із цим є судовим експертом з правом проведення автотоварознавчих експертиз за спеціальністю 12.2 "Визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу", який здійснює свою діяльність на підставі свідоцтва № 1836, виданого Міністерством юстиції України.

Позовна заява обґрунтована трьома групами доводів:

І. Щодо сплати єдиного внеску фізичною особою-підприємцем, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, та особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність за результатами здійснення однієї діяльності.

Посилаючись на положення пунктів 63.1, 63.2, 63.5 статті 63, пунктів 65.2, 65.4 статті 65 Податкового кодексу України, які регулюють порядок обліку платників податків та порядок обліку самозайнятих осіб, позивач доводить, що особа взята на облік як самозайнята особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, не повинна повторно ставати на облік та подавати документи як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, і наголошує на тому, що оскільки його судово-експертна діяльність підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, то доходи, отримані від здійснення такої діяльності, підлягають оподаткуванню згідно зі статтею 178 Податкового кодексу України лише у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа-підприємець.

ІІ. Щодо обґрунтованості визначеної відповідачем суми заборгованості зі сплати єдиного внеску.

Посилаючись на положеннях пункту 2 частини першої статті 1, пунктів 4, 5 частини першої статті 4, пункту 3 частини першої статті 7, частини п`ятої статті 8 Закону № 2464-VI та факти сплати єдиного внеску кожного місяця 2018 року в розмірі мінімального страхового внеску, позивач доводить, що виконання вимоги призведе до подвійної сплати єдиного внеску за результатами здійснення тієї ж самої господарської діяльності. Звертає увагу суду на те, що вимогою не визначено періоду, за який утворилася заборгованість, та не наведено детального розрахунку недоїмки в розрізі кожного місяця.

ІІІ. Позивач обґрунтовує порушення своїх прав, свобод та інтересів оскарженим актом індивідуальної дії, прийнятим без урахування принципів "законності", "належного урядування", з посиланням на положення частини другої статті 19 Конституції України, правову позицію, висвітлену Європейським судом з прав людини в рішенні у справі "Рисовський проти України" (Rysovsky v.Ukraine) від 20 жовтня 2011 року.

Позивач вважає вимогу неправомірною, просить скасувати її з підстав, наведених у позові; судові витрати покласти на відповідача.

На адресу Верховного Суду 03 червня 2019 року надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому він просить у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Посилаючись на положення пункту 1 частини другої статті 6, частини дванадцятої статті 9, пункту 4 частини першої статті 4, пункту 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VI, відповідач зазначає, що особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність та одночасно є фізичними особами-підприємцями, мають сплачувати єдиний внесок як фізичні особи-підприємці та як особи, що здійснюють незалежну професійну діяльність.

Відповідач у відзиві на позов звертає увагу на порядок нарахування та обчислення єдиного внеску, визначений Законом № 2464-VI з урахуванням змін, унесених Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (діють з 01 січня 2017 року), цитує положення норм, які визначають базу нарахування єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, і фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та робить висновок, що з 01 січня 2017 року особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та не отримує доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року від такої діяльності, зобов`язана визначити базу нарахування єдиного внеску, незважаючи на наявність статусу фізичної особи-підприємця.

Серед іншого, відповідач також зазначає про процедуру взяття на облік платників податків (Порядок № 1588), яка передбачає, що якщо фізична особа зареєстрована як підприємець і при цьому провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується в контролюючих органах як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.

Відповідач вважає, що позивач як фізична особа-підприємець і особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, та отримує доходи від цієї діяльності, зобов`язаний формувати та подавати до органів доходів і зборів окремі звіти відповідно до пункту 16 розділу IV Порядку № 435.

Контролюючий орган зазначає, що в результаті встановлення позивачу як фізичній особі-підприємцю ознаки незалежної професійної діяльності до ІКП з КБК 71040000 в автоматичному режимі було проведено нарахування єдиного внеску як фізичній особі-підприємцю та як фізичній особі, яка провадить незалежну професійну діяльність.

На адресу Верховного Суду надійшла відповідь позивача на відзив відповідача, в якій він просить задовольнити позов у повному обсязі.

У відповіді на відзив відповідача позивач наголошує, що він як фізична особа-підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, здійснює ту ж саму господарську діяльність, а тому подання ним двох різних звітів, як того вимагає відповідач, призведе до подвійної сплати єдиного внеску за результатами здійснення одного й того ж виду дільності.

ІІІ. ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ У ЗРАЗКОВІЙ СПРАВІ

ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем із 30 вересня 2016 року, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відомості за №24800000000187056, та перебуває на податковому обліку в Київському управлінні Головного управління ДФС у Харківській області з 30 вересня 2016 року (т. 1 а. с.16-17).

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач є платником єдиного податку 3 групи, видами діяльності якого за КВЕД є 69.10 "Діяльність у сфері права" (основний), 74.90 "Інша професійна, наукова та технічна діяльність", 66.21 "Оцінювання ризиків та завданої шкоди", 66.22 "Діяльність страхових агентів і брокерів", 66.29 "Інша допоміжна діяльність у сфері страхування та пенсійного забезпечення", 82.99 "Надання інших допоміжних комерційних послуг, н. в. і. у.", (т. 1 а. с. 18).

ОСОБА_1 є судовим експертом із правом проведення автотоварознавчих експертиз за спеціальністю 12.2 "Визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу", та здійснює свою діяльність на підставі свідоцтва від 28 жовтня 2016 року № 1836, виданого Міністерством юстиції України (т.1 а. с. 21).

Позивач як фізична особа-підприємець за 2018 рік сплатив єдиний соціальний внесок на суму 9828,72 грн, що підтверджують наявні в матеріалах справи копії платіжних доручень від 17 лютого 2018 року № 1513428603, від 18 березня 2018 року №1513428605, від 14 квітня 2018 року № 1513428607, від 14 травня 2018 року №1513428609, від 14 червня 2018 року № 1513428611, від 11 липня 2018 року №1513428613, від 02 серпня 2018 року № 1513428616, від 06 вересня 2018 року № 58, від 11 жовтня 2018 року № 58, від 14 листопада 2018 року № 59, від 06 грудня 2018 року № 61, від 12 січня 2019 року №63 (т. 1 а. с. 23-34).

04 березня 2019 року Головне управління ДФС у Харківській області прийняло вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-141392-17, згідно з якою позивачу, як фізичній особі, нараховано суму боргу зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 8024,60 грн відповідно до статті 25 Закону № 2464-VI (т. 1 а. с. 22).

ІV. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ

Спірні правовідносини врегульовані Основами законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженими Законом України від 14 січня 1998 року №16/98-ВР, Законом України від 08 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року № 435, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23 квітня 2015 року за № 460/26905, Порядком обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року №1162, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03 грудня 2014 року за №1553/26330 (далі - Порядок № 1162), Положенням про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування зареєстрованим постановою Правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування відповідно до Конституції України визначають принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян в Україні.

Частиною першою статті 7 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначені особи, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, а частиною другою цієї статті встановлено, що перелік, доповнення та уточнення кола осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, а також конкретних видів загальнообов`язкового державного соціального страхування, до яких належать особи, визначаються законами України за видами.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 2 Закону № 2464-VI).

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону № 2464-VI).

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI).

Згідно з пунктами 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI (у редакції Закону №77-VIII від 28.12.2014) платниками єдиного внеску є:

фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;

особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Законодавець розмежовує платників єдиного внеску на фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що Закон № 2464-VI не визначає такого платника єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. Фізична особа-підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску.

Позивач є платником єдиного внеску - фізичною особою-підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування, тобто є платником єдиного внеску в розумінні пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 2464-VI облік осіб, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.

................

Перейти до повного тексту