ПОСТАНОВА
Іменем України
05 вересня 2019 року
Київ
справа №819/3099/13-а
адміністративне провадження №К/9901/4529/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Головного управління ДФС у Тернопільській області (правонаступник Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області)
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2014 (судді Савицька Н.В., Костів М.В., Шавель Р.М.)
у справі № 819/3099/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Портобіліті 2000"
до Головного управління ДФС у Тернопільській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Портобіліті 2000" (далі - позивач, ТОВ "Портобіліті 2000") звернулось до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області (далі - відповідач, Тернопільська ОДПІ ГУ Міндоходів у Тернопільській області), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.01.2013 № 0000162250, № 0000172250, № 0000182250.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.12.2013 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2014 скасовано постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.12.2013 та задоволено позовні вимоги.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2014 та залишити в силі постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.12.2013.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що господарські операції позивача з ТОВ "ХоСаРо" та ТОВ "Гермес-буд", за якими позивачем було віднесено суми до складу податкового кредиту, є нереальними. Крім того, проводиться досудове розслідування стосовно службових осіб ТОВ "Портобіліті 2000" за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 212, частино 1 статті 366 Кримінального кодексу України в ході проведення якого проведено експертизи за висновками яких ТОВ "Портобіліті 2000" занизило до сплати податок на додану вартість за грудень 2010 року на суму 3 265 199 грн.
Крім того, відповідач звернувся до суду з клопотанням про заміну сторони її правонаступником - Тернопільську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Тернопільській області на Головне управління ДФС у Тернопільській області.
Колегія суддів, розглянувши подане клопотання, дійшла висновку щодо його задоволення в порядку статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2018 касаційну скаргу було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Представники сторін в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомленні належним чином. Справу розглянуто в порядку письмового провадження з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 12.12.2012 по 17.12.2012 на підставі наказу від 10.12.2012 № 3497, згідно положень підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Портобіліті 2000" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з контрагентами за період з 01.12.2010 по 31.12.2010, результати якої оформлені актом від 18.12.2012 № 6649/22-50/31276780.
Перевіркою встановлені порушення ТОВ "Портобіліті 2000" підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 та підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" а саме, позивач завищив від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань і сумою податкового кредиту, що привело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ( у зменшення податкових зобов`язань з ПДВ наступних податкових періодів" за грудень 2010 р. в сумі 421 947 грн.); підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого ТОВ "Портбіліті 2000" завищено залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 24675 грн.; підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивач завищив від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за грудень 2010 року на 70 224 грн; підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 статті 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в зв`язку з чим занижено суму ПДВ до сплати за грудень 2010 року на 16 070 906 грн.
На підставі акта перевірки від 18.12.2012 № 6649/22-50/31276780 позивачем 29.01.2013 прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000162250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 20 088 632 грн, в тому числі 16 070 906 грн - за основним платежем та 4 017 726 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями, № 0000172250, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення податку на додану вартість у сумі 70 224 грн, № 0000182250, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 421 947 грн.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з обґрунтованості висновків акта податкової перевірки та правомірності прийнятих за її наслідками податкових повідомлень-рішень.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з недоведеності податковим органом складу податкового правопорушення та доведеності позивачем відсутності складу такого.
З такими висновками суду апеляційної інстанції не погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, вважаючи їх передчасними та такими, що зроблені без повного та належного встановлення фактичних обставин справи, виходячи з такого.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", який регулював спірні правовідносини до 01.01.2011, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статті 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від`ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від`ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; залишок від`ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах; залишок від`ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.