ПОСТАНОВА
Іменем України
06 вересня 2019 року
Київ
справа №808/3279/13-а
адміністративне провадження №К/9901/8641/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії: головуючого судді Нагорної Л.М., суддів: Юхименко О.В., Мельника Р.В. від 21.05.2015 у справі №808/3279/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Армасс" до Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними дій,
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Армасс" (далі - позивач/ Товариство/ ТОВ"Армасс") звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області Державної податкової служби (яку протокольною ухвалою від 21.05.2015 замінено правонаступником - Державною податковою інспекцією у Запорізькому районі Головного управління ДФС у Запорізькій області, далі - відповідач/податковий орган) про визнаня протиправними дій відповідача, які полягають у перевищенні повноважень (компетенції) при вирішенні питання щодо відмови в наданні розстрочення грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 872 112,00гривень.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, Товариство зазначало, що відповідач, відмовивши в задоволенні заяви про розстрочення грошових зобов`язань, перевищив надані йому діючим законодавством повноваження, оскільки прийняття такого рішення на суму більше 300000,00гривень є компетенцією контролюючого органу обласного рівня.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06.10.2014 в задоволенні позову відмовлено.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції, посилаючись на положення Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2012 №1261, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.12.2012 за №2143/22455 (далі - Порядок №1261), дійшов висновку, що оскільки Порядком передбачено лише дві форми розгляду заяви платника податків (розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань або відмова у розстроченні (відстроченні)), рішення податкового органу про відмову в розстроченні грошового зобов`язання з податку на додану вартість за обставин справи прийнято з дотриманням наданих йому повноважень.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2015 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Запорізькому районі ГУ ДФС у Запорізькій області щодо не сформування та не направлення, відповідно до приписів п.3.2 Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1261 від 30.11.2012 р., до органу державної податкової служби вищого рівня, а саме - ГУ ДФС у Запорізькій області, висновку про можливість надання розстрочення Товариству з обмеженою відповідальністю "Армасс" сплати грошового зобов`язання, разом з їх заявою та копіями документів, доданих платником до заяви та зобов`язано Державну податкову інспекцію у Запорізькому районі ГУ ДФС у Запорізькій області сформувати висновок про можливість надання розстрочення Товариству з обмеженою відповідальністю "Армасс" сплати грошового зобов`язання відповідно до поданої ними заяви та направити такий висновок до органу державної податкової служби вищого рівня, а саме - ГУ ДФС у Запорізькій області, разом із заявою та копіями документів, доданих платником до заяви.
Мотивуючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив з помилковості висновків суду першої інстанції щодо вирішення контролюючим органом питання розстрочення податкового боргу при розгляді заяви позивача відповідно до передбаченої Порядком процедури.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Державна податкова інспекція у Запорізькому районі Головного управління ДФС у Запорізькій області подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Обгрнутовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач зазначає, що заява Товариства була проаналізована та сформовано висновок про відсутність необхідності та можливості надання розстрочки останньому, відтак, заява, з доданими до неї документами, при негативному результаті проведеного аналізу, до податкового органу вищого рівня не передається. Вказує, що судовими рішеннями у справі №808/3849/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Армасс" до Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Головного управління ДФС у Запорізькій області про зобов`язання надати розстрочку податкового боргу шляхом укладення договору встановлено, що розтрочення на суму більше 300000,00гривень до повноважень відповідача, у відповідності до приписів пункту 2.1 Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) платників податків, не належить.
Позивач правом на подання заперечень на касаційну скаргу не скористався.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Армасс" звернулося до ДПІ у Запорізькому районі із заявою від 24.01.2013 щодо надання розстрочення грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 872112,00 гривень строком на 11 місяців протягом 2013 року.
Листом від 29.01.2013 ДПІ у Запорізькому районі ГУ ДФС у Запорізькій області повідомила позивача про те, що підприємство має нормальну стійкість фінансового стану, яка характеризується прибутковістю господарювання та відсутністю порушень фінансовою дисципліни. Вказала, що підприємством не надано достатніх доказів щодо неможливості виконання грошових зобов`язань, не розроблені та не надані заходи щодо збільшення надходжень грошових коштів для виконання кредитних та поточних зобов`язань перед бюджетом по сплаті податків, за рахунок яких підприємство очікує збільшення отриманих грошових коштів, а відтак підстави щодо надання розстрочення грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 872 112,00 гривень відсутні.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини Верховний Суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 100.2 статті 100 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов`язання.
Згідно з пунктом 100.4 статті 100 Податкового кодексу України підставою для розстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов`язань та податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.