ПОСТАНОВА
Іменем України
05 вересня 2019 року
Київ
справа №815/6878/14
адміністративне провадження №К/9901/7242/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КМК-БУД"
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року (суддя Корой С.М.)
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2015 року (судді: Шеметенко Л.П. (головуючий), Запорожан Д.В., Кравець О.О.)
у справі № 815/6878/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КМК-БУД"
до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "КМК-БУД" (далі - ТОВ "КМК-БУД") звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - ДПІ у Київському районі м. Одеси, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 червня 2014 року № 0002652201 та № 0002662201.
Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що не порушував вимог Податкового кодексу України при здійсненні господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Авесбуд" (далі - ТОВ "Авесбуд") та правильно визначив податкові зобов`язання з податку на прибуток та податку на додану вартість. Натомість висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій позивача з вказаним контрагентом є безпідставними та не підтверджені належними доказами, у зв`язку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Одеський окружний адміністративний суд постановою від 05 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2015 року, у задоволенні позову ТОВ "КМК-БУД" відмовив.
Судові рішення мотивовані тим, що наявні в матеріалах справи первинні документи не відображають реального змісту господарських операцій між позивачем та його контрагентом, відтак спірні податкові повідомлення-рішення прийняті ДПІ у Київському районі м. Одеси правомірно.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ТОВ "КМК-БУД" звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а також неправильну оцінку наявних у матеріалах справи доказів, просило скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов повністю.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 червня 2015 року відкрито касаційне провадження.
Відповідач не скористався своїм правом подати заперечення/відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.
23 січня 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.
Суди попередніх інстанцій встановили, що у період з 19 травня 2014 року до 23 травня 2014 року ДПІ у Київському районі м. Одеси провела документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "КМК-БУД" (код ЄДРПОУ 37550831) з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 грудня 2013 року до 31 грудня 2013 року по взаємовідносинам із ТОВ "Авесбуд" (код ЄДРПОУ 38643497), за результатами якої склала акт від 26 травня 2014 року № 1081/22-01/37550831.
Згідно з актом перевірки контролюючим органом установлено порушення ТОВ "КМК-БУД" підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 155 135 грн, а також пункту 198.3 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, у загальній сумі 163 300 грн.
На підставі висновків акта перевірки відповідач 23 червня 2014 року прийняв податкові повідомлення-рішення: № 0002652201, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на 193 919 грн, зокрема за основним платежем - 155 135 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 38 784 грн; № 0002662201, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 204 125 грн, зокрема за основним платежем - 163 300 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 40 825 грн.
Рішенням Державна фіскальна служба України від 02 жовтня 2014 року № 4385/6/99-99-10-01-15 продовжено строк розгляду скарги ТОВ "КМК-БУД" на податкові повідомлення-рішення від 23 червня 2014 року та доручено Головному управлінню Міндоходів в Одеській області забезпечити проведення ДПІ у Київському районі м. Одеси документальної позапланової перевірки ТОВ "КМК-БУД" з питань, що стали предметом оскарження.
На підставі наказу від 13 жовтня 2014 року № 684-п та повідомлення від 13 жовтня 2014 року № 169 проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "КМК-БУД" по взаємовідносинам з ТОВ "Авесбуд", що стали предметом оскарження. За результатами проведеної перевірки ДПІ у Київському районі м. Одеси склала акт від 16 жовтня 2014 року № 3358/22-01/37550831, відповідно до якого встановлено порушення ТОВ "КМК-БУД" підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 155 135 грн, а також пункту 198.3 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, у загальній сумі 163 300 грн.
29 жовтня 2014 року Державна фіскальна служба України прийняла рішення №5823/6/99-99-10-01-25 про залишення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень без змін, а скаргу - без задоволення.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За правилами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Системний аналіз змісту вищенаведених норм ПК України свідчить про те, що в податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.