ПОСТАНОВА
Іменем України
05 вересня 2019 року
Київ
справа №826/18550/16
адміністративне провадження №К/9901/41703/18, К/9901/41704/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 травня 2017 року (головуючий суддя - Літвінова А.В.)
та на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Троян Н.М., судді - Бужак Н.М., Твердохліб В.А.)
у справі №826/18550/16
за позовом ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2016 року позивач звернувся в Окружний адміністративний суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просив: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 12 червня 2015 року №№6812-17, 6811-17 та від 29 червня 2016 року №№ 79481-13, 79482-13 Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві про нарахування Джамбулатову ОСОБА_2 транспортного податку за 2015-2016 роки в розмірі 100 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з огляду на приписи пп. 4.1.9 п. 4.1 статті 4 ПК України податковий орган наділений повноваженнями нараховувати та стягувати транспортний податок лише з 01.01.2017, що свідчить про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача, якими визначено позивачу грошові зобов`язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2015 та 2016 роки.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві від 12 червня 2015 року №6811-17 та №6612-17.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій зазначили про протиправність нарахування контролюючим органом позивачу транспортного податку за 2015 рік, з огляду на те, що застосування контролюючим органом положень податкового законодавства з метою оподаткування транспортним податком може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року. При цьому суди вказали про правомірність визначення позивачу суми грошового з транспортного податку за 2016 рік, з огляду на те, що належні позивачу на праві приватної власності автомобілі є об`єктами оподаткування транспортним податком у 2016 році.
Не погодившись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав до Вищого адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 29.06.2016 №79481-13, №79482-13 та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Також, не погодившись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 08 серпня 2017 року та 14 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами позивача та відповідача.
20 березня 2018 року касаційні скарги передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відзивів на касаційну скаргу від сторін не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а касаційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивач є власником транспортних засобів Mersedes-Benz 63 AMG 4Matic 2014 року випуску з об`ємом двигуна 5 461 куб. см., реєстраційні номери НОМЕР_1 та НОМЕР_2 .
12 червня 2015 року контролюючим органом прийнято податкові повідомлення - рішення №6811-17 та №6812-17, якими позивачу визначено податкове зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік на загальну суму 50 000 грн, по 25 000 грн кожним.
Також, 29 червня 2016 року відповідачем прийнято податкові повідомлення рішення №79481-13 та №79482-13, якими позивачу визначено податкове зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік на загальну суму 50 000 грн, по 25 000 грн кожним.
Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідають в зв`язку з наступним.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією та Податковим кодексом України (далі -ПК України) в редакціях, що були чинними на момент їх виникнення.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 143 Конституції України визначено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема, встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Щодо податкових повідомлень- рішень від 12 червня 2015 року №6811-17 та №6812-17, якими позивачу визначено податкове зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік, колегія суддів зазначає наступне.
Так, Законом України №71-VІІІ від 28.12.2014 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", що набрав чинності 01.01.2015, статтю 267 ПК України викладено у новій редакції та запроваджено транспортний податок.
Відповідно до пункту 267.1 статті 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.
Пунктом 267.2.1 статті 267 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об`єм циліндрів двигуна понад 3 000 куб. см.
Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Згідно з п. 267.4 статті 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Пунктом 267.6 статті 267 ПК України врегульовано порядок обчислення та сплати транспортного податку.
Так, обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Підпунктом 267.8.1 пункту 267.8 статті 267 ПК України встановлено, що транспортний податок сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що визначення позивачу податкового зобов`язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у 2015 році є протиправним та таким, що суперечить принципу стабільності, визначеному в статті 4 ПК України, виходячи з наступного.
Статтею 4 ПК України визначено основні засади податкового законодавства України.
Одним із принципів податкового законодавства України є принцип стабільності, відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Відповідно до статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.
До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Статтею 265 ПК України встановлено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Пунктом 10.2 статті 10 ПК України встановлено, що місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
Згідно з п. 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
З аналізу вищевикладених норм вбачається, що встановлення податку на майно, зокрема в частині транспортного податку, є безумовним обов`язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.
Підпункт 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України імперативно врегульовує порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків.