ПОСТАНОВА
Іменем України
05 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 826/7426/15
адміністративне провадження № К/9901/13921/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача Саприкіної І. В.,
суддів Желєзного І. В., Чиркіна С. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на постанову Київського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі головуючого судді Губської О. А., суддів Парінова А. Б., Беспалова О. О.) від 18 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент), у якому просив:
- визнати протиправними дії Департаменту з підготовки та видачі договору пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва протиправними;
- зобов`язати Департамент надати довідку про відсутність необхідності сплати пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва за садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 згідно зі свідоцтвом про право приватної власності від 26 березня 2008 року.
Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 17 грудня 2015 року в задоволенні позову відмовив.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 18 лютого 2016 року скасував постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 грудня 2015 року та ухвалив нову, якою позов задовольнив частково. Визнав протиправними дії Департаменту щодо визначення обов`язку ОСОБА_1 на сплату пайової участі на створення інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва за садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 згідно зі свідоцтвом про право приватної власності від 26 березня 2008 року. Зобов`язав Департамент видати ОСОБА_1 довідку (документ) про відсутність необхідності сплати пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва за садовий будинок, згідно свідоцтва про право приватної власності від 26 березня 2008 року за адресою: АДРЕСА_1 . У решті позову відмовив.
Не погодившись із вказаним вище судовим рішенням апеляційної інстанції, у березні 2016 року Департамент подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просив скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 грудня 2015 року.
На обґрунтування касаційної скарги Департамент зазначив, що оскаржуване рішення апеляційного суду прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України. При цьому, на думку скаржника, судом не в повному обсязі з`ясовано обставини, які мають значення для правильного вирішення адміністративного спору, що призвело до невідповідності висновків суду апеляційної інстанції обставинам справи.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 15 березня 2016 року відкрив провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Відповідно до підп. 4 п. 1 розд."Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27 серпня 2019 року прийняв цю справу до провадження та призначив її до розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.
ОСОБА_1 є власником земельних ділянок для ведення індивідуального садівництва площею 0,664 га та 0, 0755 га за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до довідки Садівничого товариства "Будівельник-1" від 27 грудня 2013 року № 9 вказаний садовий будинок побудований ним господарським способом у 2002 році.
У 2005-2006 роках позивач провів роботи з реконструкції цього садового будинку, про що складено акт від 24 квітня 2006 року державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, який затверджено розпорядженням Дарницької районної державної адміністрації м. Києва від 28 вересня 2006 року № 441 та зареєстровано в Управлінні державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва 29 грудня 2008 року за № 5401.
Згідно з вказаним актом будинок складається з 2 поверхів, його загальна площа становить 550,7 м2, житлова площа 77,2 м2.
03 квітня 2008 року ОСОБА_1, на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 26 березня 2008 року № 547-С/СТ, видано свідоцтво про право власності на садовий будинок АДРЕСА_3 " АДРЕСА_4 -1 АДРЕСА_5 .
27 грудня 2013 року Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на нерухоме майно" складено технічний паспорт на зазначений вище садовий (дачний) будинок.
У квітні 2014 року ОСОБА_1 направив до Департаменту заяву, у якій просив надати йому висновок щодо необхідності вирішення питання пайової участі у створенні інфраструктури м. Києва у зв`язку з отриманням поштової адреси на будинок 2-А АДРЕСА_6, який введено в експлуатацію в 2006 році.
У відповідь на зазначене звернення 28 квітня 2014 року Департамент повідомив позивача про необхідність укладення договору пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва згідно з рішенням Київради від 30 грудня 2010 року № 573/5385 із наступною пролонгацією та направив проект договору для підписання.
18 березня 2015 року позивач звернувся до Департаменту із заявою, у якій просив надати йому довідку про відсутність необхідності сплати пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва на садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1, зазначивши, що сплата пайових внесків станом на квітень 2008 року не була передбачена для садових будинків, побудованих у 2002 році.
Однак, 31 березня 2015 року Департамент повторно повідомив позивача про необхідність укладення договору пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва згідно з рішенням Київради від 30 грудня 2010 року № 573/5385 із наступною пролонгацією і направив проект договору для підписання.
Вважаючи незаконною вимогу відповідача про сплату пайового внеску шляхом підготовки та надсилання позивачеві договору пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
Судове рішення суду апеляційної інстанції, ухвалене за результатом перегляду постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 грудня 2015 року, є предметом касаційного перегляду в даній справі.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов таких висновків.
Згідно з ч. 5 ст. 3 Закону України від 20 квітня 2000 року № 1699-ІІІ "Про планування і забудову територій" (у редакції, чинній на момент прийняття реконструйованого будинку в експлуатацію; далі - Закон № 1699-ІІІ) рішення органів виконавчої влади та місцевого самоврядування з питань забудови та іншого використання територій, прийняті в межах повноважень, визначених законом, є обов`язковими для суб`єктів містобудування.
Місцевими правилами забудови встановлюється порядок вирішення питань розташування, надання дозволу на будівництво об`єктів містобудування, надання дозволу на виконання будівельних робіт, прийняття цих об`єктів в експлуатацію, а також порядок здійснення контролю за містобудівною діяльністю (ст. 22 Закону № 1699-ІІІ).
Як зазначалось вище, після проведення позивачем реконструкції, 24 квітня 2014 року спірний садовий будинок площею 550,7 м2, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 2-Б було введено в експлуатацію.
Рішенням Київради від 27 лютого 2003 року № 271/431 "Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва" (у редакції станом на 24 квітня 2006 року) затверджено Нормативи для визначення розмірів пайової участі (внесків) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва та порядок залучення і використання пайових коштів (далі - Нормативи), а також Методику розрахунку розмірів пайової участі (внесків) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва.
Зазначені Нормативи визначають розмір пайової участі (внеску) інвесторів (забудовників) у створенні (розвитку) соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва з урахуванням оцінки соціально-економічного значення проектів будівництва (реконструкції) для міста в грошовому виразі (гривнях) без податку на додану вартість в цінах станом на 2002 рік.
Пайова участь (внесок) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста являє собою одноразовий внесок, який інвестор має сплатити до бюджету м. Києва без урахування податку на додану вартість, що діє на дату сплати.
Такі Нормативи застосовувалися для визначення розмірів пайової участі інвесторів (забудовників), що здійснюють на території м. Києва будівництво (реконструкцію) будь-яких об`єктів, незалежно від їх форми власності.
Відповідно до розділу 1.1 вказаних Нормативів пайову участь (внески) не сплачують інвестори (забудовники), які здійснюють:
- будівництво (реконструкцію) будь-яких об`єктів на замовлення Київської міської державної адміністрації та/або органів місцевого самоврядування за кошти державного та/або місцевого бюджету;
- будівництво житла для соціальне незахищених категорій громадян, які перебувають на квартирному обліку в м. Києві, що підтверджується відповідною районною у м. Києві державною адміністрацією, за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів, державних підприємств, організацій, установ тощо;
- будівництво житла за кошти населення в багатоквартирних житлових будинках, а також індивідуальних житлових будинках на земельних ділянках, наданих громадянам під приватну житлову забудову, у разі перебування сім`ї на квартирному обліку в м. Києві, що підтверджується відповідною районною у м. Києві державною адміністрацією;
- реконструкцію (прибудову, добудову, розширення) існуючих індивідуальних (приватних) житлових будинків в межах 50 % від загальної площі;
- будівництво об`єктів соціальної сфери (дитячих дошкільних закладів, загальноосвітніх та спортивних шкіл, об`єктів позашкільного виховання, охорони здоров`я та соціального забезпечення тощо) за умов передачі їх у комунальну власність міста або району;
- будівництво об`єктів, що споруджуються в порядку компенсації за ті, що підлягають знесенню, за умов передачі новозбудованих об`єктів в комунальну власність;