ф
ПОСТАНОВА
Іменем України
05 вересня 2019 року
Київ
справа №826/3308/15
адміністративне провадження №К/9901/8445/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 8 квітня 2015 року (суддя Кобилянський К.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2015 року (колегія у складі суддів: Ісаєнко Ю.А., Губської Л.В., Оксененка О.М.) у справі № 826/3308/15 за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про зобов`язання вчинити дії -
ВСТАНОВИВ:
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (надалі позивач, Підприємство) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників (надалі відповідач, податковий орган) про зобов`язання податкового органу зарахувати авансові внески при виплаті дивідендів в рахунок авансового внеску з податку на прибуток.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що в нього обліковується переплата з авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів, що є підставою для задоволення заяви позивача про зарахування такої переплати в рахунок авансового внеску з податку на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 8 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що матеріали справи свідчать про те, що за рахунок суми авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів у розмірі 1 098 712,00 грн вже було погашено грошове зобов`язання з податку на прибуток, що відбулось у березні 2015 року. Зазначене свідчить про неможливість направлення даної суми на погашення недоїмки зі сплати авансових внесків з податку на прибуток, оскільки вона вже спрямована на погашення грошового зобов`язання з податку на прибуток, що у відповідності до положень законодавства відбувається автоматично.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, неповне з`ясування судами обставин справи, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд.
У запереченні на касаційну скаргу податковий орган наводить доводи, аналогічні викладеним у запереченні на позов, просить залишити касаційну скаргу без задоволення..
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач подав до податкового органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2013 рік, у якій задекларував до сплати авансовий внесок у розмірі 449 956 грн та податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2014 рік, у якій задекларував до сплати авансовий внесок у розмірі 463 608 грн.
За період з 4 кварталу 2013 року по 3 квартал 2014 року позивачем сплачено авансові внески з податку на прибуток при виплаті дивідендів на загальну суму 4 431 737,00 грн, що підтверджено копіями платіжних доручень, та не спростовано податковим органом.
Підприємство звернулось до відповідача із заявою від 2 грудня 2014 року №196-17278/КР щодо врахування сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів у зменшення сум щомісячних авансових внесків з податку на прибуток, що підлягають сплаті у 2014-2015 роках. У даній заяві позивач просив відповідача зарахувати суму авансових внесків, сплачених платіжним дорученням від 19 листопада 2014 року №2871 за кодом бюджетної класифікації 11020200 у розмірі 1 098 712 грн на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) зі щомісячних авансових внесків з податку на прибуток підприємств на фінансових установ комунальної власності за кодом бюджетної класифікації 11023200, що підлягають сплаті у 2014-2015 роках.
Листом від 23 грудня 2014 року №23362/10/28-10-20-4-20 відповідач надав відповідь у якій навів положення законодавства, послався на роз`яснення, надані листами Державної фіскальної служби України та зазначив, що нарахування в інтегрованих картках платника по податку на прибуток підприємств відображено вірно, згідно алгоритму який формувався з урахуванням вимог підпункту 153.3.4 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України.
Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач необґрунтовано відмовив у зарахуванні авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів у розмірі 1098712,00 грн., в рахунок сплати авансового внеску з податку на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності. Проте, оскільки за рахунок суми авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів вже було погашено грошове зобов`язання з податку на прибуток, що відбулось у березні 2015 року, то погашення недоїмки зі сплати авансових внесків з податку на прибуток шляхом направлення даної суми неможливо.
У відповідності до абзаців 5, 6 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (в редакції яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), на суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу (в тому числі за наслідками попередніх звітних (податкових) періодів) зменшується сума авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом.
Якщо сума авансових внесків з податку на прибуток, сплачена при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу, перевищує суму авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом, сума перевищення зараховується у зменшення авансових внесків, визначених цим пунктом, у наступних звітних місяцях до повного її погашення.
Таким чином, сума визначеного платником податку на прибуток до сплати звітного податкового періоду зменшується на суму нарахованого таким платником податку авансового внеску з податку на прибуток у зв`язку із прийняттям рішення про виплату дивідендів.
Підпунктом 153.3.2 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України передбачено, що крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.
Згідно із підпунктом 153.3.3. пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України платник податку - емітент корпоративних прав, державне некорпоратизоване, казенне чи комунальне підприємство зменшує суму нарахованого податку звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв`язку з нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 153.3.2 цього пункту.
Згідно з підпунктом. 153.3.4 пункту 153.4 статті 153 Податкового кодексу України, у разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов`язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов`язань наступного податкового періоду, а при отриманні від`ємного значення об`єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов`язань майбутніх податкових періодів.
Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що платники авансових внесків з податку на прибуток підприємств, які здійснюють виплату дивідендів (прирівняних до них платежів), мають право на зменшення суми податкових зобов`язань з даного податку на суму перевищення суми авансового внеску, попередньо сплаченого протягом цього чи попередніх звітних (податкових) періодів у зв`язку із виплатою дивідендів, над сумою податкових зобов`язань за певний звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація з податку на прибуток підприємства із заповненим рядком 13.5.1 додатка ЗП до рядка 13.