ПОСТАНОВА
Іменем України
05 вересня 2019 року
Київ
справа №808/1887/14
адміністративне провадження №К/9901/19788/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління ДФС на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2016 року (колегія у складі суддів: Гімона М.М., Білак С.В., Чумака С.Ю.) у справі № 808/1887/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління ДФС, Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, -
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" (надалі позивач, Товариство) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління ДФС (надалі відповідач, податковий орган), Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області (надалі другий відповідач) про визнання протиправною бездіяльності та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість та пені за несвоєчасне перерахування заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що достовірність нарахування суми ПДВ, заявленої до бюджетного відшкодування згідно з податковою декларацією за червень 2012 року підтверджена судовим рішенням, у зв`язку з чим грошові кошти у сумі 141 883,00 грн, підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України на користь позивача.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів щодо ненадання до Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області висновку щодо відшкодування 141 883,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" заборгованість з податку на додану вартість у сумі 141 883,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 9 грудня 2015 року скасовано рішення суду апеляційної інстанції та направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2016 року постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 травня 2014 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасовано та позовні вимоги в цій частині задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства пеню за несвоєчасне відшкодування ПДВ в сумі 7 936,90 грн. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Приймаючи рішення суд апеляційної інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення органу державної податкової служби, яким позивачу зменшено суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 141 883 грн. скасовано судовим рішенням, що набрало законної сили 17 вересня 2013 року, яким встановлено відсутність з боку позивача порушень норм податкового законодавства, правильність формування позивачем сум бюджетного відшкодування ПДВ в декларації за червень 2012 року, відсутність підстав для зменшення сум бюджетного відшкодування встановлено в судовому порядку, але не дивлячись на це протягом п`яти робочих днів податковий орган не направив відповідний висновок до органу казначейської служби.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, податковий орган подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
У запереченні на касаційну скаргу позивач наводить доводи, аналогічні викладеним у позові, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в поданій позивачем декларації з ПДВ за червень 2012 року, Товариство визначило суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню за червень 2012 року, у розмірі 23 325 308 грн.
Відповідачем здійснено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування позивачем від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку за червень 2012 року, за результатами якої складено акт № 314/24-2/00186536 від 23 серпня 2012 року, в якому підтверджено право на бюджетне відшкодування ПДВ на суму 23 183 425 грн та зафіксовані порушення підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.3, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за червень 2012 року на загальну суму ПДВ 141 883 грн.