ПОСТАНОВА
Іменем України
05 вересня 2019 року
м. Київ
справа №815/5256/15
адміністративне провадження №К/9901/12868/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача Саприкіної І. В.,
суддів Єзерова А. А., Чиркіна С. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя Градовський Ю. М., судді: Кравченко К. В., Лук`янчук О. В.) від 10 лютого 2016 року у справі за позовом виконуючого обов`язки заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Затоківської селищної ради до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, державного реєстратора реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Арешкіної Олени Дмитрівни, реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції, третя особа - ОСОБА_1, про скасування реєстрації декларації, визнання неправомірними дії, скасування рішення,
УСТАНОВИВ:
У серпні 2015 року виконуючий обов`язки заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Затоківської селищної ради (далі - в. о. заступника прокурора) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - ДАБІ України), державного реєстратора реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Арешкіної Олени Дмитрівни (далі - держреєстратор РС Білгород-Дністровського МУЮ Арешкіна О. Д.), реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції (далі - РС Білгород-Дністровського МУЮ), третя особа - ОСОБА_1, у якому просив:
- скасувати реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстровану ДАБІ в Одеській області від 01 березня 2013 року за № ОД 142130600314, замовником якої є ОСОБА_1 ;
- визнати неправомірними дії держреєстратора РС Білгород-Дністровського МУЮ Арешкіної О. Д. щодо реєстрації за ОСОБА_1 права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме будинок відпочинку за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати рішення держреєстратора РС Білгород-Дністровського МУЮ Арешкіної О. Д. про державну реєстрацію прав на нерухоме майно від 11 березня 2013 року № 810197 щодо реєстрації за ОСОБА_1 права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме: дачний будинок за адресою: АДРЕСА_1 ;
- скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 11 березня 2013 року серії НОМЕР_1, індексний номер 1116797, на будинок відпочинку за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 175, 5 кв. м.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року апеляційну скаргу в. о. заступника прокурора задоволено, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позову у повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність у ОСОБА_1 необхідних документів на відведення вказаної вище земельної ділянки для будівництва, а тому державна реєстрації прав на нерухоме майно (дачний будинок за адресою: АДРЕСА_1 ) є незаконною.
Не погодившись із таким судовим рішенням апеляційного суду, ОСОБА_1 подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просив скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
На обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 зазначив, що Одеський апеляційний адміністративний суд дійшов помилкового висновку про відсутність у нього належних документів для реєстрації права власності на дачний будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Скаржник стверджує, що йому, як члену товариства любителів спортивного риболовства "Сонячний" (причал № 79), рішенням загальних зборів від 24 березня 2012 року надана частка вказаної земельної ділянки для розміщення будинку для сезонного літнього користування (куреня), у зв`язку з чим рішення держреєстратора РС Білгород-Дністровського МУЮ Арешкіної О. Д. про державну реєстрацію прав на нерухоме майно від 11 березня 2013 року № 810197 є законним і скасуванню не підлягає.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 02 березня 2016 року відкрив провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Відповідно до підп. 4 п. 1 розд."Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 04 вересня 2019 року прийняв цю справу до провадження та призначив її до розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.
24 жовтня 2001 року Затоківська селищна рада народних депутатів 29 сесії ХХІІІ скликання прийняла рішення № 916, яким надала у постійне користування товариству любителів спортивного риболовства "Сонячний" (причал № 79) для відпочинку земельну ділянку 4,4193 га в межах згідно з планом землекористування за адресою: АДРЕСА_1.
12 листопада 2001 року товариству любителів спортивного риболовства "Сонячний" виданий державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_2 .
15 серпня 2010 року рішенням ради товариства любителів спортивного риболовства "Сонячний" (причал №79) ОСОБА_1 прийнято в члени цього товариства та переоформлено на позивача місто-курінь № 189, який розташований в межах земельної ділянки, яка належить на праві постійного користування товариству.
01 березня 2013 року ОСОБА_1 подав до Інспекції ДАБК в Одеській області декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, а саме будівництво будинку відпочинку площею 175,5 кв. м., яка була зареєстрована під № ОД 142130600314. У п. 11.1 декларації "інформація про документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договір суперфіцію", ОСОБА_1 вказав, що користується земельною ділянкою на підставі державного акту про право постійного користування землею від 12 листопада 2011 року НОМЕР_2, виданий Затоківською селищною радою.
На підставі зазначеної декларації держреєстратором РС Білгород-Дністровського МУЮ Арешкіною О. Д. прийнято рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно від 11 березня 2013 року № 810197, яким за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна, а саме: дачний будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Цього ж дня позивачу видано свідоцтва про право власності на вказане нерухоме майно серії CAE № НОМЕР_3, індексний номер 1116797.
Вважаючи, що такі дії і рішення відповідачів є протиправними, в.о. заступник прокурора звернувся до суду з даним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів держави в особі Затоківської селищної ради.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов таких висновків.
Що стосується позовних вимог в частині скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 01 березня 2013 року № ОД 142130600314, колегія суддів зазначає таке.
Задовольняючи позов у цій частині та скасовуючи вказану декларацію, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність у ОСОБА_1 належних документів, що підтверджують право власності на вказаний об`єкт нерухомості.
Проте, колегія суддів звертає увагу, що суди попередніх інстанцій, розглянувши позов в. о. заступника прокурора у порядку адміністративного судочинства, залишили поза увагою питання про предметну юрисдикцію цього спору.
Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України; тут і далі - у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом).
Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Спором адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
За правилами п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.