ПОСТАНОВА
Іменем України
05 вересня 2019 року
Київ
справа №813/8772/14
адміністративні провадження №К/9901/8108/18, К/9901/8110/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Приватного підприємства "Борис" на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2015 року (колегія у складі суддів: Курильця А.Р., Багрія В.М., Качмара В.Я.)
та касаційну скаргу Дрогобицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року (суддя Сидор Н.Т) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2015 року (колегія у складі суддів: Курильця А.Р., Багрія В.М., Качмара В.Я.)
у справі № 813/8772/14 (№ 876/2562/15) за позовом Приватного підприємства "Борис" до Дрогобицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство "Борис" (надалі позивач, Підприємство) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Дрогобицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (надалі відповідач, податковий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при визначенні обов`язку щодо реєстрації його платником податку на додану вартість, сума виручки визначається починаючи з моменту переходу на загальну систему оподаткування, тобто з 1 січня 2012 року, як це передбачено вимогами пункту 18 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, чинного на момент відображення операцій. Крім того, спірне рішення прийняте не уповноваженим на це органом, оскільки станом на дату його прийняття Дрогобицької ОДПІ ГУ Міндоходів не існувало, так як така реорганізована шляхом приєднання до Дрогобицької ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області.
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 25 лютого 2015 року адміністративний позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 18 грудня 2014 року № 0005972210.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що скільки відповідачем невірно обраховано період виникнення обов`язку позивача в реєстрації його як платника ПДВ, це, відповідно, потягло за собою те, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням невірно визначено суми податкового зобов`язання з ПДВ. Оскільки такі суми не можливо відокремити в оскаржуваному рішенні, то податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню в цілому.
Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 13 травня 2015 року скасував рішення суду першої інстанції в частині визначення грошового зобов`язання з ПДВ в розмірі 105 741,25 грн (основний платіж 84 593 грн, штрафна фінансова санкція 21 148,25 грн) та прийняв нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову в цій частині відмовив. В решті постанову суду залишив без змін.
Приймаючи рішення, суд апеляційної інстанцій погодився з висновком суду першої інстанції, що обсяг операцій, які оподатковуються податком на додану вартість, за умови перевищення позивачем протягом останніх 12 календарних місяців 300 000 гривень сукупно, повинен рахуватись з часу переходу на загальну систему оподаткування. При цьому визначаючи грошове зобов`язання суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що таке слід нараховувати з 1 червня 2013 року по 31 жовтня 2014 року, виключивши травень 2013 року, оскільки неможливо виокремити грошове зобов`язання з 1 по 11 травня 2013 року і з 11 травня 2013 року по 31 травня 2013 року
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в який зазначив, що не погоджується з постановою суду апеляційної інстанції, оскільки вона прийнята з порушенням норм матеріального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, податковий орган подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Доводи касаційної скарги повністю повторюють доводи апеляційної скарги.
Відзиви на касаційні скарги не надходили, що не перешкоджає їх розгляду по суті.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційних скарг, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги позивача.
Суди першої та апеляційної інстанції встановили, що в період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року позивач перебував на спрощеній системі оподаткування як платник єдиного податку за ставкою 10 %.
З 1 січня 2012 року по 31 жовтня 2014 року перебував на загальній системі оподаткування (платник податку на прибуток підприємств).
В період з 5 грудня 2014 року по 12 грудня 2014 року Дрогобицькою об`єднаною державною податковою інспекцією проведено документальну позапланову виїзну перевірку Підприємства з питання дотримання вимог податкового законодавства по ПДВ за період з 1 січня 2011 року по 31 жовтня 2014 року, за результатами якої складено акт № 762/22-01/30084760 від 17 грудня 2014 року.
Висновками акта перевірки встановлено порушення:
- пункту 181.1 статті 181, пункту 183.1, пункту 183.3 статті 183 Податкового кодексу України, в результаті і чого не подано реєстраційної заяви до податкового органу для реєстрації себе як платника податку на додану вартість при обов`язковій такій реєстрації з 11 травня 2012 року;
- пункту 180.1 статті 180, пункту 181.1, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 194.1 статті 194, пункту 10 підрозділу 2 розділу XX, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого не нараховано та не сплачено в дохід Державного бюджету України податок на додану вартість в сумі 148 982 грн.