ПОСТАНОВА
Іменем України
05 вересня 2019 року
Київ
справа №826/2270/15
адміністративне провадження №К/9901/8158/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2015 року (суддя Келеберда В.І.)
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року (судді: Грибан І.О. (головуючий), Беспалов О.О., Парінов А.Б.)
у справі № 826/2270/15
за позовом Державного підприємства "Київська офсетна фабрика"
до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2015 року Державне підприємство "Київська офсетна фабрика" (далі - ДП "Київська офсетна фабрика") звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 січня 2015 року № 0000572205 та № 0000582205.
В обґрунтування позовних вимог ДП "Київська офсетна фабрика" зазначило, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем норм Податкового кодексу України щодо заниження податку на додану вартість є необґрунтованими, оскільки задекларовані суми податкового кредиту сформовані за результатами господарських операцій, підтверджених первинними документами. Крім того позивач вказав про безпідставність висновків відповідача щодо заниження чистого прибутку (доходу), посилаючись на те, що граничний строк подання декларації з податку на прибуток підприємства не настав.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 31 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року, адміністративний позов ДП "Київська офсетна фабрика" задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення ДПІ в Оболонському районі від 23 січня 2015 року № 0000572205 та № 0000582205.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а також неправильну оцінку наявних у матеріалах справи доказів, просила їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ДП "Київська офсетна фабрика".
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 червня 2015 року відкрито касаційне провадження.
У своїх запереченнях на касаційну скаргу позивач вважає рішення судів попередніх інстанцій законними та обґрунтованими, тому в задоволенні касаційної скарги просив відмовити.
24 січня 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.
Суди попередніх інстанцій встановили, що ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві провела документальну позапланову виїзну перевірку ДП "Київська офсетна фабрика" з питання дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "ФОРТ-НОКС" за період з 01 липня 2014 року до 31серпня 2014 року, за результатами якої склала акт від 24 грудня 2014 року №1419/26-54-22-05-10/05450185.
Відповідно до вказаного акта перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим позивачем занижено суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, на суму 1 088 832 грн, зокрема за липень 2014 року - 480 000 грн, за серпень 2014 року - 608 832 грн.
З огляду на порушення позивачем вимог Податкового кодексу України в частині заниження суми податку на додану вартість за період, який перевірявся, відповідач дійшов також висновку, що ДП "Київська офсетна фабрика" занижено частину чистого прибутку (доходу), яка підлягає сплаті до державного бюджету, на суму 816 624 грн, що призвело до порушення пункту 1 статті 111 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", пунктів 1-3 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року № 138.
На підставі висновків акта перевірки 23 січня 2015 року ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві прийняла податкові повідомлення - рішення:
- № 0000572205, яким позивачу визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 1 633 248 грн (зокрема 1 088 832 грн - за основним платежем та 544 416 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями);
- № 0000582205, яким позивачу визначено грошове зобов`язання за платежем частина чистого прибутку (доходу) в сумі 1 020 780 грн (зокрема 816 624 грн - за основним платежем та 204 156 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями).
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що згідно з наявними в матеріалах справи первинними документами, які були досліджені в ході перевірки позивача, в повному обсязі підтверджено реальний зміст господарських операцій між ДП "Київська офсетна фабрика" та ТОВ "ФОРТ-НОКС".
Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
За положеннями пунктів 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Системний аналіз змісту вищенаведених норм ПК України свідчить про те, що в податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат.