ф
ПОСТАНОВА
Іменем України
05 вересня 2019 року
Київ
справа №823/943/16
адміністративне провадження №К/9901/19375/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області
на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року (головуючий суддя - Орленко В.І.)
та на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Земляна Г.В., судді - Межевич М.В., Сорочко Є.О.)
у справі №823/943/16
у справі за позовом Приватного підприємства "Андіс-Техно"
до управління Державної казначейської служби України у м. Черкасах Черкаської області, Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області, Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області
про стягнення пені,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2016 року Приватне підприємство "Андіс-Техно" (далі - Підприємство) звернулось в Черкаський окружний адміністративний суд з позовом до управління Державної казначейської служби України у м. Черкасах Черкаської області (далі - Відповідач 1), Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області (далі - Відповідач 2, Головне управління), Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - Відповідач 3) про стягнення пені.
В обґрунтування позовних вимог Підприємство зазначило про наявність підстав для стягнення на його користь пені, нарахованої на невідшкодовані позивачу протягом встановленого законом строку суми податку, що в силу ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю:
- стягнуто з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Андіс-Техно" пеню в сумі 60 010 грн 49 коп. за період з 19 травня 2016 року по 07 липня 2016 року включно;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області на користь приватного підприємства "Андіс-Техно" витрати із сплати судового збору у сумі 1 378 грн 00 коп., сплачених відповідно до платіжного доручення №886 від 18 липня 2016 року.
Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій зазначили про правомірність стягнення з Державного бюджету України на користь позивача пені за несвоєчасне здійснення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період з 19 травня 2016 року по 07 липня 2016 року та наявність підстав для стягнення з Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області на користь Підприємства судового збору з огляду на порушення саме Відповідачем 2 строків виплати сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Не погодившись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, Відповідач 2 подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріально та процесуального права, просив змінити постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року в частині стягнення судового збору з Головного управління на користь ПП "Адіс-Техно" та скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що саме дії територіального органу ДФС призвели до порушення прав Підприємства, а тому судовий збір підлягає стягненню з Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області, а не з Головного упраління.
Рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Андіс-Техно" пені в сумі 60 010 грн 49 коп. за період з 19 травня 2016 року по 07 липня 2016 року в касаційному порядку не оскаржуються, а тому не є предметом перегляду судом касаційної інстанції.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області.
12 грудня 2016 року від Підприємства надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких позивач зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій.
19 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи 06 лютого 2015 року ПП "Андіс-Техно" подано до Державної податкової інспекції у м. Черкасах податкову декларацію з податку на додану вартість за ІV квартал 2014 року, в якій позивач заявив про відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість в сумі 2 063 495,00 грн на рахунок підприємства.
Згідно акту документальної позапланової перевірки №559/23-01-15-0408/38646202 від 23.03.2015, податковим органом не встановлено порушень позивачем при відображенні в зазначеній декларації суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.
Державною податковою інспекцією у м. Черкасах листом від 11.04.2016 №1049/23-01-200225 направлено до Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області висновок про суми відшкодування податку на додану вартість від 03.03.2016 №9-07 на рахунки ПП "Андіс-Техно" в сумі 2 063 495, 00 грн.
Листом Головного Управління державної казначейської служби України у Черкаській області від 22.04.2016 №05-12/689-2733 повідомлено Державну податкову інспекцію у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про те, що на балансі Головного управління області відкрито рахунок за кодом класифікації доходів бюджету 14060200 "Бюджетне відшкодування ПДВ" на імʼя Управління державної казначейської служби України у м. Черкасах, вищезазначений висновок повернутий ДПІ у м. Черкасах для передачі його до Управління державної казначейської служби України у м. Черкасах, а відшкодування ПДВ не було проведено. Крім того, Головним Управлінням державної казначейської служби України у Черкаській області зауважено, що станом на 22.04.2016 до Головного управління не направлялось узагальненої інформації щодо (визначених у висновках) обсягів сум бюджетного відшкодування ПДВ.
Відповідно до платіжного доручення №1235 від 08.07.2016 Головним управлінням ДКСУ у Черкаській області здійснено відшкодування ПДВ на користь ПП "Андіс-Техно" за декларацією за грудень 2014 року у розмірі 2 063 495 грн.
Оскільки відшкодування ПДВ було здійснено лише 08.07.2016 позивач звернувся до суду про стягнення з Державного бюджету України пені за несвоєчасне здійснення бюджетного відшкодування за період з 19.05.2016 по 07.07.2016 включно.
Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги дійшли висновку про наявність правових підстав для стягнення з Державного бюджету на користь позивача зазначених сум пені. Також суди зазначили про необхідність стягнення саме з Головного управління ДКСУ у Черкаській області судового збору, сплаченого позивачем за подання позову в цій адміністративній справі.
Надаючи правову оцінку викладеним вище обставинам, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині розподілу судових витрат вказаним вимогам не відповідають в зв`язку з наступним.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків врегульовано статтею 200 Податкового кодексу України.
Відповідно до п. 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.