ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 серпня 2019 року
м. Київ
Справа № 914/2331/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицької Н. О. - головуючого, Могила С. К., Случа О. В.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
за участю представників:
позивача - не з`явилися,
відповідача - Панкевич Т. І.,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Рудник Ю. М.,
прокурора - Гусарової А. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу підприємства об`єднання громадян "Мисливсько-рибальське господарство "Старичі"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.05.2019 у справі
за позовом Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району
до Підприємства об`єднання громадян "Мисливсько-рибальське господарство "Старичі",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Міністерства оборони України,
за участю Військової прокуратури Львівського гарнізону Західного регіону України,
про визнання недійсним договору від 19.02.2016 № 4 та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою загальною площею 36 520,2 га.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. 03.11.2017 Яворівська квартирно-експлуатаційна частина району (далі - Яворівська КЕЧ району) звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Підприємства об`єднання громадян "Мисливсько-рибальське господарство "Старичі" (далі - МРГ "Старичі") про визнання недійсним договору від 19.02.2016 № 4 "Про співпрацю та організацію взаємовідносин" (далі - договір від 19.02.2016 № 4), укладеного з МРГ "Старичі" для врегулювання взаємовідносин між позивачем як користувачем земельної ділянки та відповідачем як користувачем мисливських угідь; зобов`язання МРГ "Старичі" усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою (площею 36 520,2 га), у межах, визначених у додатках до рішення Львівської обласної ради від 15.09.2015 № 1439.
Короткий зміст судових рішень у справі
2. Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.11.2018 у справі № 914/2331/17 у задоволенні позову відмовлено повністю.
3. Рішення обґрунтовано тим, що за договором від 19.02.2016 № 4 Яворівська КЕЧ району не здійснювала надання земельної ділянки чи мисливських угідь, а лише погодила порядок користування МРГ "Старичі" мисливськими угіддями, які надали на підставі рішення Львівської обласної ради від 15.09.2015 № 1439. Доказів відсутності у Яворівської КЕЧ району на час укладення спірного договору, права постійного користування земельною ділянкою (у межах якої (частково) Львівською обласною радою визначено межі мисливських угідь) не надано. При цьому факт наявності у Яворівської КЕЧ району права постійного користування земельною ділянкою (загальною площею 39 163,82 га) встановлено під час розгляду справи № 910/18835/17.
4. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.05.2019 у справі № 914/2331/17 скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 07.11.2018 у зазначеній справі у частині відмови у визнанні недійсним договору від 19.02.2016 № 4. У цій частині прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Визнано недійсним договір від 19.02.2016 № 4. У решті рішення залишено без змін.
5. Постанову аргументовано тим, що Яворівська КЕЧ району здійснює оперативне управління земельною ділянкою, а первинним, фактичним користувачем зазначеної ділянки є Міністерство оборони України. Водночас земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно у цілях, визначених у статті 4 Закону України "Про використання земель оборони", яка не передбачає такої діяльності на землях оборони як мисливсько-рибальське господарство, тому договір від 19.02.2016 № 4 "Про співпрацю та організацію взаємовідносин" не відповідає нормам законодавства та є недійсним.
6. Не погоджуючись із постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.05.2019 у справі № 914/2331/17, МРГ "Старичі" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати і залишити в силі рішення Господарського суду Львівської області від 07.11.2018 у справі № 914/2331/17.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
7. Підставами для скасування постанови скаржник вважає порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема положень статей 21, 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання".
8. Скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статті 21 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", адже користувачем спірної земельної ділянки є Яворівська КЕЧ району, яка і мала право погоджувати надання мисливських угідь у користування МРГ "Старичі".
9. Предметом спору є недійсність договору від 19.02.2016 № 4, але суд вийшов за межі позовних вимог і здійснив оцінку правомірності надання МРГ "Старичі" у користування мисливських угідь, хоча це було предметом розгляду у справі № 910/18835/17. Крім того, у спірному договорі йдеться лише про погодження порядку користування мисливськими угіддями, а не про надання МРГ "Старичі" земельних ділянок чи мисливських угідь. Водночас суд касаційної інстанції у справі № 910/18835/17 установив відсутність необхідності погодження Міністерством оборони України надання у користування МРГ "Старичі" мисливських угідь.
10. Також заявник зазначає, що укладення договору від 19.02.2016 № 4 не порушує права державної власності на землі оборони, які з укладенням договору не змінили власника та користувача.
11. Помилковими є посилання апеляційного господарського суду на постанову Верховного Суду від 06.09.2018 у справі № 906/723/17, оскільки у ній інший предмет спору, а саме визнання недійсним договору про умови ведення господарства. Такий предмет спору був у справі № 910/18835/17, а не у справі № 914/2331/17. Також апеляційний господарський суд безпідставно послався на правові висновки Верховного Суду у справі № 906/723/17.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
12. У відзивах Міністерства оборони України та Військової прокуратури Львівського гарнізону Західного регіону України на касаційну скаргу зазначено, що постанова апеляційного господарського суду від 20.05.2019 у справі № 914/2331/17 є законною, суд правильно встановив, що Яворівська КЕЧ району здійснює оперативне управління земельною ділянкою, а її первинним користувачем є Міністерство оборони України. Крім того, мисливські угіддя не можуть існувати окремо від земельної ділянки. Оскільки спірна земельна ділянка належить до земель оборони, її використання має бути погоджено із Міністерством оборони України.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
13. Як установили суди попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, 15.09.2015 Львівська обласна рада прийняла рішення № 1439 "Про надання в користування мисливських угідь у Львівській області МРГ "Старичі", згідно з яким надано у користування МРГ "Старичі" мисливські угіддя загальною площею 36 520,2 га терміном на 15 років у визначених межах згідно з додатком до цього рішення; доручено Львівському обласному управлінню лісового та мисливського господарства у місячний термін укласти договір про умови ведення мисливського господарства з користувачем мисливських угідь відповідно до пункту 1 цього рішення.
14. 29.09.2015 між Львівським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та МРГ "Старичі" укладено договір № 78 про умови ведення мисливського господарства.
15. Зазначене рішення Львівської обласної ради було предметом розгляду у господарській справі № 910/18835/17, за результатами суди дійшли висновку про відсутність підстав для визнання цього рішення незаконним.
16. Оскільки МРГ "Старичі" на підставі рішення Львівської обласної ради від 15.09.2015 № 1439 отримало у користування мисливські угіддя загальною площею 36 520,2 га, частина яких, а саме 36 125,3489 га розташована на території функціонування Міжнародного центру миротворчості та безпеки (львівського навчального центру), територія якого та, відповідно, територія частини мисливських угідь, наданих МРГ "Старичі" у користування, визначається межами землекористування Яворівської КЕЧ району відповідно до державного акта серії Б № 040634 , з метою, як зазначено у договорі, забезпечення реалізації прав МРГ "Старичі" як користувача мисливських угідь, з дотриманням при цьому прав та інтересів землекористувача, між Яворівською КЕЧ району та МРГ "Старичі" 19.02.2016 укладено договір № 4.
17. Умовами договору передбачено, що МРГ "Старичі" як користувач мисливських угідь має право та зобов`язано здійснювати свою діяльність щодо користування мисливськими угіддями на території землекористування Яворівської КЕЧ району відповідно до вимог чинного законодавства, у тому числі використовувати мисливські угіддя відповідно до умов їх надання у користування та за призначенням, переліченим у пункті 2.1 договору від 19.02.2016 № 4.
18. Яворівська КЕЧ району, за якою на праві користування закріплена земельна ділянка, у межах якої розташовані мисливські угіддя, надані у користування МРГ "Старичі", сприяє цьому підприємству у користуванні ним мисливськими угіддями (пункт 2.2 від 19.02.2016 № 4.
19. Договір діє упродовж часу користування МРГ "Старичі" мисливськими угіддями на території землекористування Яворівської КЕЧ району (пункт 3.1 договору від 19.02.2016 № 4.
20. 17.10.2016 між сторонами укладено додаткову угоду до договору від 19.02.2016 № 4, якою, зокрема, погоджено умови щодо плати відповідачем за користування мисливськими угіддями.
21. Факт наявності у Яворівської КЕЧ району права постійного користування земельною ділянкою (загальною площею 39 163,82 га) у Яворівському районі (Львівська область), на якій розташовано Яворівський військовий полігон, підтверджено державним актом серії Б № 040634 на право користування землею, виданим, у 1980 році виконавчим комітетом Яворівської районної ради народних депутатів (на підставі рішення від 24.01.1980 № 20) Янівській квартирно-експлуатаційній частині району (далі - Янівська КЕЧ району), після розформування якої (у 1998 році) наявні фонди та землю передано Яворівській КЕЧ району.
Позиція Верховного Суду
22. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
23. Предметом позову у цій справі є визнання недійсним договору від 19.02.2016 № 4 "Про співпрацю та організацію взаємовідносин" щодо користування мисливськими угіддями, до якого додаткової угодою від 17.10.2016 внесені зміни та доповнення.
24. Відповідно до статті 79 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) у редакції, чинній на дату укладення спірного договору, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.
25. Згідно з частиною 1 статті 90 ЗК України власники земельних ділянок мають право самостійно господарювати на землі; власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.
26. Відповідно до частини 1 статті 92 цього кодексу право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
27. За змістом статті 95 ЗК України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: самостійно господарювати на землі; власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.
28. Суттю землекористування є використання землевласником або землекористувачем певних властивостей саме земельної ділянки.
29. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" у редакції, чинній станом на день прийняття спірного рішення, мисливські угіддя - ділянки суші та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства;
мисливство - вид спеціального використання тваринного світу шляхом добування мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах у межах мисливських угідь;
мисливське господарство як галузь - сфера суспільного виробництва, основними завданнями якого є охорона, регулювання чисельності диких тварин, використання та відтворення мисливських тварин, надання послуг мисливцям щодо здійснення полювання, розвиток мисливського собаківництва;
полювання - дії людини, спрямовані на вистежування, переслідування з метою добування і саме добування (відстріл, відлов) мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах;
користувачі мисливських угідь - спеціалізовані мисливські господарства, інші підприємства, установи та організації, в яких створені спеціалізовані підрозділи для ведення мисливського господарства з наданням в їх користування мисливських угідь.
30. Таким чином, суттю мисливського господарства, мисливства та полювання є охорона, регулювання чисельності диких тварин, використання та відтворення мисливських тварин, здійснення добування мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах у межах мисливських угідь, що не є використанням саме властивостей землі.