ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2019 року
м. Київ
Справа № 908/2503/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицької Н. О. - головуючого, Могила С. К., Случа О. В.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
за участю представників:
позивача - не з`явилися,
відповідача - не з`явилися,
третьої особи - 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - не з`явилися,
третьої особи - 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - не з`явилися,
третьої особи - 3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - не з`явилися,
третьої особи - 4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - не з`явилися,
третьої особи - 5, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - не з`явилися,
третьої особи - 6, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - не з`явилися,
третьої особи - 7, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - не з`явилися,
третьої особи - 8, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - не з`явилися,
третьої особи - 9, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - не з`явилися,
третьої особи - 10, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - не з`явилися,
третьої особи - 11, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - не з`явилися,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Аріель"
на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.03.2019 (суддя Мірошниченко М. В.) і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.06.2019 (Кощеєв І. М. - головуючий, судді Кузнецова І. Л., Побєд І. П.) у справі
за позовом Селянського (фермерського) господарства "Аріель"
до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1) ОСОБА_1,
2) ОСОБА_2,
3) ОСОБА_3,
4) ОСОБА_4,
5) ОСОБА_5,
6) ОСОБА_6,
7) ОСОБА_7,
8) ОСОБА_8,
9) ОСОБА_9,
10) ОСОБА_10,
11) ОСОБА_11,
про поновлення договору оренди земельної ділянки.
Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1. У листопаді 2018 року Селянське (фермерське) господарство "Аріель" (далі - СФГ "Аріель") звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (далі - Держгеокадастр), в якому просило поновити термін дії договору оренди землі від 28.05.2008, зареєстрований 03.07.2008 у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства "Центр ДКЗ", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 040826000004 (далі - договір оренди землі), на десять років і визнати поновленим договір оренди землі на десять років шляхом укладення додаткової угоди у редакції, наведеній позивачем, на підставі положень статті 33 Закону України "Про оренду землі".
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 26.03.2019 у справі № 908/2503/18, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11.06.2019, у задоволенні позову відмовлено повністю.
3. Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що поновлення терміну дії договору оренди землі та укладення додаткової угоди до цього договору оренди землі відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі" неможливо, оскільки змінилися істотні умови цього договору, а саме об`єкт оренди. Зміна фактичної площі та меж земельної ділянки у зв`язку із поділом земельної ділянки, кадастровий номер 2321583000:02:001:0165, та присвоєнням утвореним замість неї земельним ділянкам нових кадастрових номерів після закінчення терміну дії договору унеможливлює пролонгацію цього договору оренди землі у порядку, передбаченому статтею 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки такі зміни мають наслідком укладення договору оренди земельної ділянки із дотриманням вимог закону щодо порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.
Таким чином, у зв`язку із поділом земельної ділянки, яка була предметом договору оренди землі, та формуванням інших земельних ділянок, яким присвоєно кадастрові номери, об`єктивно відбулася зміна меж земельної ділянки та її площі, припинилось існування спірної земельної ділянки в дійсних межах, що унеможливлює ефективний захист прав позивача шляхом поновлення договору оренди землі, укладення додаткової угоди про поновлення цього договору.
Крім цього, суд зазначив, що відповідач як орендодавець як до закінчення строку дії договору оренди землі, так і протягом місяця після закінчення строку його дії заперечував проти поновлення цього договору, про що письмово повідомив позивача, тому договір оренди землі припинив дію за закінченням строку, на який його було укладено, 04.07.2018.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Запорізької області від 26.03.2019 і постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11.06.2019 у справі № 908/2503/18, СФГ "Аріель" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
5. Крім того, у тексті касаційної скарги СФГ "Аріель" заявило клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, як такої, що містить виключну правову проблему, а також зазначило, що така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правтозастосовчої практики.
6. Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до положень частини 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд, керуючись внутрішнім переконанням, у кожному конкретному випадку з урахуванням порушеного питання оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо наявності проблеми у застосуванні відповідної норми права, а також оцінює, чи необхідна така передача для формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права.
При цьому наявність виключної правової проблеми надає касаційному суду право (але не покладає на нього обов`язку) передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Підставою для передачі касаційним судом справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, визначеною у частині 5 статті 302 ГПК України, є наявність виключної правової проблеми, яку містить справа, і вирішення такої проблеми необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Виключність правової проблеми слід оцінювати з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що проблема наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже виникли, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.
Якісні показники характеризуються відсутністю сталої судової практики з питань, що визначаються як виключна правова проблема, невизначеністю на нормативному рівні правових питань, які можна кваліфікувати як виключну правову проблему, відсутністю національних процесуальних механізмів вирішення виключної правової проблеми іншими способами, ніж із використанням повноважень Великої Палати Верховного Суду тощо.
Верховний Суд, оцінивши зміст касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень та дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що ця справа не містить виключної правової проблеми і передача її на розгляд Великої Палати Верховного Суду не є необхідною для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
7. Підставами для скасування рішення та постанови скаржник вважає порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема положень статті 33 Закону України "Про оренду землі".
8. Скаржник наголошує, що перелік підстав для відмови у поновленні договору оренди землі із зазначенням певних обов`язкових дій сторін цього договору згідно з положеннями частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" чітко регламентований та є вичерпним. Скаржник наголошує на неврахуванні судами попередніх інстанцій, що поведінка Держгеокадастру в частині ігнорування ним вимог частини 5 статті 33 цього Закону, а саме ненадання позивачеві власної редакції істотних умов, не є добросовісною. На думку скаржника, заперечення орендодавця повинні ґрунтуватися на: непогоджені орендарем запропонованих саме орендодавцем істотних умов договору оренди землі (щодо визначення яких орендодавець має надані законом повноваження); невідповідності листа - повідомлення та проекту додаткової угоди вимогам закону. В іншому випадку заперечення Держгеокадастру у поновленні договору оренди землі, викладені у листі - повідомленні від 19.04.2018, де орендодавець стверджувально зазначає, що "Договір оренди землі буде вважатися припиненим з 04.07.2018", не можна визнати добросовісною поведінкою у розумінні цієї норми Закону. Така правова позиція цілком підтверджується висновками, викладеними у пункті 5.5 постанови Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17.
9. При цьому скаржник зазначає, що протягом усього часу реалізації переважного права на поновлення договору відповідно до частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" позивач, на відміну від відповідача, діяв добросовісно, а тому не міг втратити переважного права на оренду земельної ділянки, як то зазначає суд першої інстанції. Відповідь Держгеокадастру від 02.08.2018 не можна вважати запереченням у розумінні положень частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", адже застосування одночасно положень частин 1-5 та частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" у процесі поновлення договору оренди є неможливим.
10. Таким чином, на думку скаржника, під час розгляду справи і прийняття оскаржуваних судових рішень суди неправильно застосували положення частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та помилково не застосували положення статті 3 Цивільного кодексу України, статті 23 Господарського кодексу України, рішення сьомого скликання шістнадцятої (позачергової) сесії Максимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області від 11.02.2017 № 2 "Про встановлення ставок земельного податку та орендної плати за земельні ділянки, розташовані на території Максимівської сільської ради", пункту 5.2 статті 5, пунктів 10.2-1 і 10.3 статті 10 та пункту 12.3.5 статті 12 Податкового кодексу України.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
11. У відзиві на касаційну скаргу третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_5 просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, оскільки суди попередніх інстанцій правильно застосували до спірних правовідносин положення статті 33 Закону України "Про оренду землі".
12. Відзивів на касаційну скаргу від інших учасників справи не надійшло.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
13. Як убачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 28.05.2008 між Вільнянською районною державною адміністрацією Запорізької області (орендодавець) і СФГ "Аріель" (орендар) укладено договір оренди землі, згідно з пунктом 1 якого орендодавець відповідно до розпорядження Вільнянської райдержадміністрації Запорізької області від 17.07.2007 № 506 передає, а орендар приймає у строкове платне користування із земель сільськогосподарського призначення земельну ділянку, розташовану на території Максимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
14. Відповідно до пункту 2 договору оренди землі в оренду передається земельна ділянка загальною площею 22,2069 га ріллі із земель запасу на території Максимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області; кадастровий номер 2321583000:02:001:0165 . Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 266 720,00 грн.
15. Договір оренди землі укладено строком на 10 років із моменту набуття чинності договором після державної реєстрації. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавцю про намір продовжити його дію (пункт 8 договору оренди).
16. У пунктах 34, 40 договору оренди землі сторони погодили, що дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; виникнення необхідності виділити в натурі земельну частку пай громадянину(ам) при наявності рішення суду про це, яке вступило в законну силу; ліквідації юридичної особи - орендаря. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
17. Договір оренди земельної ділянки зареєстрований у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03.07.2008 № 040826000004, та посвідчений державним нотаріусом Шостої Запорізької державної нотаріальної контори Запорізької області Дмитрієвою Н. П. за реєстровим № 4-1541.
18. Також суди встановили, що після укладення договору оренди землі та станом на час закінчення терміну, на який його було укладено, відбулися зміни у чинному законодавстві та, як наслідок, змінився орендодавець земельної ділянки за договором оренди землі, яким є Держгеокадастр.
19. Із метою реалізації свого переважного права на поновлення договору оренди землі позивач (у строк, установлений у пункті 8 договору оренди землі) звернувся до Держгеокадастру з листом-повідомленням від 15.03.2018, відповідно до якого просив поновити договір оренди земельної ділянки на той самий строк і на тих же умовах. До листа-повідомлення було додано проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 28.05.2008, який відповідач отримав 23.03.2018.
20. У листі-повідомленні від 19.04.2018 вих. № 27-8-0.6-3318/2-18 Держгеокадастр заперечив проти поновлення (продовження) договору оренди землі та укладення додаткової угоди до нього, зазначивши, що договір оренди землі вважатиметься припиненим із 04.07.2018.
21. У листі від 04.06.2018 вих. № Т-380-274/6-18 Держгеокадастр повторно повідомив позивачеві про заперечення у поновленні договору оренди землі.
22. Суди попередніх інстанцій також установили, що незважаючи на заперечення/відмову Держгеокадастру у поновленні договору оренди землі, позивач у листі-повідомленні від 02.07.2018, тобто за два дні до закінчення строку дії договору оренди землі, просив підписати додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, при цьому у додатковій угоді виклав пункт 9 договору оренди землі в іншій редакції.
23. Відповідач у листі-повідомленні від 02.08.2018 вих. № 27-8-0.6-5105/2-18, тобто протягом місяця після закінчення строку договору оренди землі, посилаючись на положення частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", повідомив позивачеві про заперечення у поновленні договору оренди землі.
24. Отже, суди встановили, що Держгеокадастр як орендодавець заперечував проти поновлення договору оренди землі як до закінчення строку, на який його було укладено, так і протягом одного місяця після спливу такого строку, про що письмово повідомив позивачеві, тому договір оренди землі припинив дію за закінченням строку, на який його було укладено, 04.07.2018.