ПОСТАНОВА
Іменем України
05 вересня 2019 року
Київ
справа №820/1245/15
адміністративне провадження №К/9901/7246/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 3 червня 2015 року (колегія у складі суддів: Бартош Н.С., Мельнікової Л.В., Донець Л.О.) у справі № 820/1245/15 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, заступника начальника Державної податкової інспекції в Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області Н.В. Свєтош про визнання дій незаконними та скасування рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-позивач ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (надалі відповідач, податковий орган), заступника начальника Державної податкової інспекції в Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області Н.В. Свєтош (надалі другий відповідач) про визнання дій податкового органу по незабезпеченню контрольних функцій за підприємницькою діяльністю позивача незаконними, визнання дій заступника начальника податкового органу по незабезпеченню контрольних функцій за підприємницькою діяльністю позивача незаконними, визнання незаконним винесення рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку, визнання дії заступника начальника податкового органу щодо винесення та підписання рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку через десять місяців після факту несплати єдиного податку, скасування рішення податкового органу про анулювання свідоцтва платника єдиного податку.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що вважає дії відповідачів протиправними, а рішення таким, що підлягає скасуванню.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25 березня 2015 року позов задоволено частково. Скасовано рішення Державної податкової інспекції в Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 169/1701-2503317175 від 31 грудня 2014 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позов в частині, суд першої інстанції, виходив з того, що акту перевірки порушення позивачем положень статті 299 Податкового кодексу України відповідачем не склалось, а рішення було винесено лише на підставі даних особової картки платника податку.
Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 3 червня 2015 року скасував постанову суду першої інстанції та прийняв нову, якою відмовив у задоволенні позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що податковий орган не зобов`язаний попереджати про можливе вчинення дій, які б порушували інтереси Підприємця чи про наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
У запереченні на касаційну скаргу податковий орган зазначає, що наявність податкового боргу по узгодженим сумам податку не є підставою для проведення перевірки. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач перебував на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності, ним самостійно обрано 2 групу платника єдиного податку, відповідно до заяви позивач повинен сплачувати щомісячно 20% від мінімальної заробітної плати (1218 грн - відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік"), тобто 243,60 грн щомісячно.
Судами попередніх інстанцій встановлено та не спростовано доводами касаційної скарги, що позивачем за лютий місяць 2014 року не сплачено єдиний податок та в подальшому кошти, які отримані відповідачем як сплату єдиного податку, були зараховані в рахунок погашення податкового боргу за лютий 2014 року, в наслідок чого виникла недоїмка зі сплати єдиного податку в сумі 94,95 грн, дана заборгованість не сплачена.