ПОСТАНОВА
Іменем України
05 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 813/1247/17
адміністративне провадження № К/9901/49937/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 813/1247/17
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Н. М. Судова-Хомюк, В. В. Гуляк, Р. Й. Коваль) від 21 березня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Городоцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (правонаступником, якої є Головне управління Державної фіскальної служби у Львівській області, далі - відповідач, Городоцька ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області), у якому просив стягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 24200,00 грн за період з 05 квітня 2016 року по 20 вересня 2016 року, стягнути з відповідача моральну шкоду за час вимушеного прогулу в сумі 100000 грн.
2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року позовні вимоги у справі № 813/1220/16 ОСОБА_1 задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано наказ Городоцької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області від 04 квітня 2016 року № 17-0 "Про звільнення працівників"; поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного ревізора - інспектора сектору доходів і зборів з фізичних осіб Яворівського відділення Городоцької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області з 05 квітня 2016 року. Постанову суду в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 . допущено до негайного виконання. Постанова набрала законної сили 17 січня 2017 року. На підставі рішення суду про поновлення на роботі, позивач звернувся з письмовою заявою до Городоцької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області із проханням виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу, однак на час звернення до суду відповідач так і не виплатив заробітну плату за час вимушеного прогулу.
3. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Городоцької об`єднаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у сумі 18 993,78 грн з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
4. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2018 року скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року та прийнято нову, якою відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Городоцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій, 04 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2018 року та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року.
6. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04 травня 2018 року, визначено склад колегії суддів: Білоус О. В. - головуючий суддя, Шарапа В. М., Желтобрюх І. Л.
7. Ухвалою Верховного Суду від 07 травня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та встановлено десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу.
8. 29 травня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
9. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 05 червня 2019 року № 636/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Білоуса О. В. що унеможливлює його участь у розгляді касаційної скарги.
10. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06 червня 2019 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
11. 05 липня 2019 року до Верховного Суду від відповідача надійшла заява про правонаступництво, в якому висловлено прохання замінити сторону у справі - Городоцьку об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Львівській області на належного відповідача - Головне управління Державної фіскальної служби у Львівській області.
12. Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2019 року справу прийнято до провадження; заяву про правонаступництво задоволено, внаслідок чого, замінено відповідача у справі - Городоцьке об`єднання державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області її правонаступником - Головним управлінням Державної фіскальної служби у Львівській області;закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
13. Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року, залишеною без зміна ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року, позовні вимоги ОСОБА_1 у справі № 813/1220/16 задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано наказ Городоцької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області від 04 квітня 2016 року № 17-0 "Про звільнення працівників"; поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного ревізора - інспектора сектору доходів і зборів з фізичних осіб Яворівського відділення Городоцької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області з 05 квітня 2016 року.
Постанову суду в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 . допущено до негайного виконання.
Постанова набрала законної сили 17 січня 2017 року.
14. Судами встановлено, що відповідно до судового рішення по справі № 813/1220/16 питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу судами не вирішувалося.
15. Наказом Городоцької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області від 21 вересня 2016 року № 55-0 ОСОБА_1 поновлено на посаді головного державного ревізор-інспектора сектору податків і зборів з фізичних осіб Яворівського відділення Городоцького об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області.
16. В подальшому, позивач звернувся з заявою від 31 січня 2017 року до начальника Городоцької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, у якій просив нарахувати заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 05 квітня по 20 вересня 2016 року, обґрунтовуючи право на отримання вказаних коштів судовим рішенням про поновлення на роботі, що набрало чинності.
17. Відмова у реалізації вказаної заяви була підставою звернення до суду.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
18. Суд першої інстанції, частково задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що враховуючи незаконне звільнення позивача, що встановлено судовим рішенням в іншій справі, яке набрало законної сили, ОСОБА_1 має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 05 квітня 2016 року по 20 вересня 2016 року. Середнє грошове забезпечення розраховане на підставі пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року.
19. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, виходив з того, що оскільки у справі про поновлення на роботі позивач не заявляв вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, про можливе порушення своїх прав на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу внаслідок незаконного звільнення позивач дізнався 04 квітня 2016 року, тобто в день звільнення, тому з урахуванням ч. 3 ст. 99 КАС України, ст. 233 КЗпП України станом на час подання позовної заяви у цій справі позивач пропустив строк звернення до суду, що є підставою для відмови у задоволенні вимог .
20. При цьому, вказав, що у даній справі не слід ототожнювати поняття нарахованих та не виплачених з вини роботодавця складових заробітної плати та розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, право на звернення з яким мав позивач, коли звертався з дотриманням строків до суду з вимогами щодо оскарження наказу про звільнення з займаної посади.
21. Також, твердження представника позивача про те, що відповідно до статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, суд апеляційної інстанції вважає їх помилковим, оскільки на спірні правовідносини вказана правова норма не поширюється. Дана норма застосовується лише до правовідносин, коли право особи на отримання такої виплати не оспорюється і спірна виплата була їй нарахована проте, з певних причин не виплачена.
22. За вказаних обставин та посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 суд апеляційної інстанції вважає твердження суду першої інстанції про наявність підстав щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в період з 05 квітня 2016 року по 20 вересень 2016 року помилковим та необґрунтованим.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
23. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.
24. Зокрема, скаржник зазначив, що оскільки вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відносяться до вимог щодо порушення законодавства про оплату праці, то відповідно до положень частини 1 статті 233 КЗпП України вони не обмежуються будь-яким строком звернення працівника до суду, у зв`язку з чим відсутні підстави для застосування положень частини 1 статті 233 КЗпП та статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
25. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до частини 1 статті 341 КАС України, виходить з наступного.
26. Предметом розгляду у даній справі є стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 05 квітня 2016 року по 20 вересня 2016 року, які були заявлені після розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу Городоцької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області від 04 квітня 2016 року № 17-0 "Про звільнення працівників" та поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного ревізора - інспектора сектору доходів і зборів з фізичних осіб Яворівського відділення Городоцької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області з 05 квітня 2016 року.
27. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
28. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 107 КАС України (в редакції, яка була чинна на час звернення позивача до суду), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).