ПОСТАНОВА
Іменем України
04 вересня 2019 року
Київ
справа №826/2161/16
провадження №К/9901/10864/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.
розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2016 року, прийняту у складі головуючого судді Іщука І. О., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2019 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Горяйнова А. М., суддів: Кузьмишиної О. М., Файдюка В. В.
І. Суть спору
1. У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Генеральної прокуратури України про визнання незаконним, скасування наказу від 15 квітня 2015 року № 14 та поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора міста Краматорська з поновленням класного чину "Старший радник юстиції" та виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. В обґрунтування позову зазначає, що, починаючи з листопада 1998 року, позивач перебував на службі в органах прокуратури, обіймаючи різні посади, останню з яких прокурора міста Краматорська Донецької області.
2.1. Однак, наказом Генеральної прокуратури України від 15 квітня 2015 року № 14дк притягнуто позивача до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення із займаної посади з підстав порушення Присяги працівника прокуратури та скоєння проступку, який порочить працівника прокуратури.
2.2. Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує протиправністю оскаржуваного наказу, стверджуючи, що останній порушує конституційний принцип презумпції невинуватості, адже, за твердженням позивача, його затримання, повідомлення про підозру й обрання щодо нього запобіжного заходу в рамках кримінального провадження не доводять його вини у вчиненні кримінального правопорушення. Натомість його провина у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена судовим рішенням, а відтак дана обставина не може бути підставою для звільнення.
2.3. Вважаючи наказ від 15 квітня 2015 року № 14дк "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" таким, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, ОСОБА_1 звернувсь до суду з вимогою про його скасування.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. ОСОБА_1, починаючи з листопада 1998 року, перебував на службі в органах прокуратури, обіймаючи різні посади, останню з яких прокурора міста Краматорська Донецької області.
4. Управлінням нагляду за додержанням законів об`єднаними силами антитерористичної операції Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України 18 лютого 2015 року було розпочате досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000000186 за ч. 3 ст. 368 КК України.
5. Позивачу 07 квітня 2015 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
6. Наказом Генерального прокурора України від 15 квітня 2015 року № 14дк "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" ОСОБА_1 звільнено із займаної посади з позбавленням класного чину "старший радник юстиції" за порушення Присяги працівника прокуратури, скоєння проступку, який порочить працівника прокуратури.
7. Підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності слугували обставини, які встановлено у ході досудового розслідування, а саме викрито прокурора м. Краматорська Донецької області ОСОБА_1, його заступника ОСОБА_2 та начальника сектору ДСБЕЗ Краматорського МВ ГУ МВС України в Донецькій області в організації поборів та систематичному одержанні протягом тривалого часу неправомірної вигоди від підприємців м. Краматорська, які здійснюють торгівлю алкогольними напоями і тютюновими виробами, займаються купівлею-продажем іноземної валюти, металобрухту, вугільної продукції та іншими видами діяльності, за неперешкоджання та невтручання в здійснення їх підприємницької діяльності.
8. Зокрема, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 визначали суб`єктів господарювання для щомісячного отримання від них грошових коштів, після чого систематично за посередництва працівників Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області одержували неправомірну вигоду.
9. ОСОБА_1 і ОСОБА_2 затримані в порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) та 07 квітня 2015 року їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України). Під час слідчих дій у них вилучено грошові кошти, у тому числі предмети правопорушень.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
10. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2016 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2019 року, в позові відмовлено.
11. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що під час досудового розслідування встановлено вчинення позивачем проступку, яким порушено вимоги Присяги працівника прокуратури, Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури та завдано шкоди авторитету органам прокуратури України.
12. Зазначена позиція була підтримана і Шостим апеляційним адміністративним судом, який переглянув постанову суду першої інстанції та залишив її без змін.
IV. Касаційне оскарження
13. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
14. В обґрунтування касаційної скарги вказує на помилковість висновку судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки оскаржуваний наказ порушує конституційний принцип презумпції невинуватості, адже, затримання, повідомлення про підозру й обрання щодо позивача запобіжного заходу в рамках кримінального провадження не доводять його вини у вчиненні кримінального правопорушення.
14.1. Стверджує, що службове розслідування, яке б могло встановити факт того чи іншого порушення не проводилось, що свідчить про відсутність у відповідача підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення з посади.
14.2. Наполягає на безпідставності оскаржуваного наказу, з огляду на недоведеність вини позивача в установленому порядку, а саме відсутність судового рішення (вироку), яким би підтверджувались обставини, що ставляться йому в провину та покладені в основу висновку відповідача про вчинення дисциплінарного проступку.
15. Водночас відповідач у своєму відзиві вказує на безпідставність касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
16. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
17. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
18. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
19. У відповідності до частини першої, пунктів 2, 6 частини другої статті 462 Закону України "Про прокуратуру" прокурори можуть бути звільнені з роботи на загальних підставах, передбачених законодавством про працю. Військовослужбовці військових прокуратур можуть бути звільнені з військової служби відповідно до законодавства, що регулює порядок її проходження.
Прокурори підлягають звільненню з органів прокуратури, у тому числі з позбавленням класного чину, також у випадках порушення "Присяги працівника прокуратури" чи відмови від її прийняття та притягнення до відповідальності згідно з Дисциплінарним статутом прокуратури України.
20. Згідно з частиною другою статті 46 Закону України "Про прокуратуру" особи, вперше призначені на посади старших прокурорів та прокурорів прокуратур, приймають "Присягу працівника прокуратури" такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я, по батькові) вступаючи на службу в прокуратуру, присвячую свою діяльність служінню Українському народові і Українській державі та урочисто присягаю: неухильно додержуватися Конституції, законів та міжнародних зобов`язань України; сумлінним виконанням своїх службових обов`язків сприяти утвердженню верховенства права, законності та правопорядку; захищати права і свободи людини та громадянина, інтереси суспільства і держави; постійно вдосконалювати свою професійну майстерність, бути принциповим, чесно, сумлінно і неупереджено виконувати свої обов`язки, з гідністю нести високе звання працівника прокуратури. Усвідомлюю, що порушення присяги несумісне з подальшим перебуванням в органах прокуратури".