ПОСТАНОВА
Іменем України
05 вересня 2019 року
Київ
справа №805/1582/15-а
адміністративне провадження №К/9901/9290/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Донецького окружного адміністративного суду у складі судді Бабіча С.І. від 23 червня 2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Гаврищук Т.Г., суддів Блохіна А.А., Сухарька М.Г. від 11 серпня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України - Центральний офіс з обслуговування великих платників (далі - відповідач, контролюючий орган), яким Товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на загальну суму 621767,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 310883,50 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Товариство не погоджується з висновками контролюючого органу щодо завищення податкового кредиту та від`ємного значення, оскільки положення чинного законодавства з питань оподаткування не позбавляє позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку, оформленого відповідними податковими накладними, навіть якщо з боку постачальника (продавця) має місце невиконання свого зобов`язання зі сплати ПДВ до бюджету та подання податкової звітності.
Суди встановили, що відповідач провів камеральну перевірку даних, задекларованих позивачем з питання правомірності нарахування від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за жовтень 2014 року, за результатами якої склав акт від 19 грудня 2014 року №1552/28-10-37-10/00191158.
У ході перевірки контролюючий орган встановив порушення Товариством пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у зв`язку з віднесенням до складу податкового кредиту за вересень 2014 року суми ПДВ у розмірі 621767 грн. на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу РВУ КП "Компанія "Вода Донбасу", Донбаський протипожежний центр, ТОВ "Линкор" та ТОВ "НВП "Донбас-Електро", оскільки контрагентами не подано податкові декларації з ПДВ за вересень 2014 року та не задекларовано своїх зобов`язань зі сплати податку, суму якої Товариство включило до податкового кредиту.
На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення, яке є предметом розгляду у цій справі.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року, позов задоволено повністю.
Суди обґрунтовували свої рішення тим, що податкові накладні є документами, які підтверджують факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару, що і було зроблено позивачем, й контролюючим органом не ставиться під сумнів отримання їх Товариством від контрагентів, достовірність первинних документів (їх відповідність вимогам чинного законодавства), на підставі яких виписані податкові накладні із зазначенням сум ПДВ, які включені позивачем до податкового кредиту. Водночас у разі, якщо контрагенти позивача не виконали свого зобов`язання із декларування та сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
В касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій та прийняття ними рішення за неправильного застосування норм податкового законодавства, що регулює підстави, умови, порядок, правильність і обґрунтованість обчислення, відображення і сплату сум ПДВ. Вважає, що у разі невідображення даних податкової накладної в податкових зобов`язаннях продавця, така податкова накладна не є податковим документом та не дає покупцю права на податковий кредит.
Товариство у письмових запереченнях на касаційну скаргу відповідача проти доводів та вимог останньої заперечило, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вказує на таке.
Правовідносини з приводу формування платником податку податкового кредиту врегульовані розділом V ПК України, у відповідності до пункту 198.1 статті 198 якого (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).
Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.