ПОСТАНОВА
Іменем України
05 вересня 2019 року
Київ
справа №820/2053/16
адміністративне провадження №К/9901/24049/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів Смоковича М.І., Шишова О.О.,
розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Старосуда М.І. (головуючого), Яковенка М.М., Лях О.П. у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.
2. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2016 року позов задоволено частково.
2.1. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 25.11.2015 про відмову в обміні посвідки на постійне проживання в Україні громадянці ОСОБА_1, виданої 22.03.2004 відділом ГІРФО ГУ МВС України в Київській області, у зв`язку з досягненням 45-річчя.
2.2. Зобов`язано Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1, від 19.11.2015 про обмін посвідки на постійне проживання в Україні у зв`язку з досягненням 45-річного віку, з урахуванням висновків суду.
2.3. Встановлено судовий контроль за виконанням Головним управлінням Державної міграційної служби України в Харківській області постанови Харківського окружного адміністративного суду по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 .
2.4. Зобов`язано Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області надати до Харківського окружного адміністративного суду звіт про виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду по справі за позовом ОСОБА_1 .
2.5. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
2.6. Стягнуто на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 1378 грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області.
3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
3.1. Позивач - громадянка В`єтнаму ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується копією паспорту (переклад на українську мову) та тимчасовою посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_2.
3.2. 22 березня 2004 року відділом ГІРФО ГУ МВС України в Київській області на підставі Закону України "Про імміграцію" видано гр. В`єтнаму ОСОБА_1 тимчасову посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_2 з терміном дії "безстроково".
3.3. 19 листопада 2015 року позивач засобами поштового зв`язку направила до ГУ ДМС України в Харківській області заяву, в якій просила здійснити обмін посвідки на постійне проживання в України у зв`язку з досягненням 45-річного віку. До заяви для обміну посвідки були додані документи, однак паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства позивачем не надавався, а була надана його копія.
3.4. Рішенням відповідача від 25 листопада 2015 року позивачу відмовлено у оформленні посвідки на постійне (тимчасове) проживання на підставі підпункту 6 пункту 17 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2012 року №252.
4. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що чинним законодавством України не передбачено такої підстави для відмови в обміні бланку посвідки як подання заяви не особисто, а засобами поштового зв`язку та подання копії паспортного документу, замість оригіналу. Тому, відповідач безпідставно відмовив позивачу у обміні бланку посвідки.
4.1.Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові, апеляційний суд вказав, що спірне рішення відповідача відповідає вимогам Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2012 р. №251 та вимогам Тимчасового порядку розгляду заяв для оформлення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого наказом МВС від 15.07.2013 р. №681, оскільки позивач до заяви про обмін посвідки не надала паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
6. Позивач звернулася до суду із касаційною скаргою, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а постанову суду першої інстанції залишити в силі.
7. Аргументи скаржника зводяться до того, що апеляційним судом було неправильно застосовано норми матеріального права, а саме - положення Закону України "Про імміграцію", Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2012 №251.
8. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін, як таке, що є законним та обгрунтованим.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги: :
9. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
10. Згідно зі статтею 26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України.
11. Статтею 1 Закону України "Про імміграцію" від 07.06.2001 №2491-III визначено, що імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання.
12. Правовий статус іммігранта в Україні визначається Конституцією України, цим Законом, іншими законами України та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (стаття 3 Закону №2491-III).