ПОСТАНОВА
Іменем України
05 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 820/5844/16
адміністративне провадження № К/9901/23127/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 820/5844/16
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов`язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу,
за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя: Р. В. Мельников) від 20 грудня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: І. М. Ральченко, В. В. Катунов, Г. Є. Бершов) від 14 лютого 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області № 386 о/с від 13 жовтня 2016 року в частині звільнення зі служби в поліції згідно з пунктом 7 (за власним бажанням) частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" капітана поліції ОСОБА_1 (М-097029) старшого інспектора Київського ВП ГУНП в Харківській області (м. Харків) з 13 жовтня 2016 року;
- поновити ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора Київського ВП ГУНП в Харківській області (м. Харків) або на іншій рівнозначній посаді;
- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 13 жовтня 2016 року по день поновлення на посаді.
2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що оскаржуваний наказ є протиправним, прийнято всупереч чинному законодавству, оскільки рапорт, що був підставою для звільнення, у строк, визначений законом, був відкликаний позивачем. З огляду на викладене, позивач вважає, що наказ про його звільнення підлягає скасуванню, а позивач поновленню на посаді.
3. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року, позов задоволено частково.
Скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 13 жовтня 2016 року № 386 о/с в частині звільнення зі служби в поліції згідно з пунктом 7 (за власним бажанням) частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" капітана поліції ОСОБА_1 старшого інспектора Київського ВП ГУНП в Харківській області (м. Харків) з 13 жовтня 2016 року.
Поновлено капітана поліції ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора Київського ВП ГУНП в Харківській області (м. Харків) з 13 жовтня 2016 року.
Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 13 жовтня 2016 року по 20 грудня 2016 року у сумі 9053,76 грн.
Звернуто до негайного виконання постанову суду в частині поновлення капітана поліції ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора Київського ВП ГУНП в Харківській області (м. Харків) з 13 жовтня 2016 року.
Звернуто до негайного виконання постанову суду в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 13 жовтня 2016 року по 20 грудня 2016 року в межах суми стягнення за один місяць (21 робочий день) в сумі 3961,02 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 17 березня 2017 року Головне управління Національної поліції в Харківській області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 березня 2017 року вказану касаційну скаргу залишено без руху, надавши строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків до 10 квітня 2017 року.
6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області та встановлено строк десять днів з моменту отримання ухвали, протягом якого можуть бути подані заперечення на касаційну скаргу.
7. 12 травня 2017 року на адресу Вищого адміністративного суду України від надійшло заперечення на касаційну скаргу, в якому позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
8. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.
9. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року.
10. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
11. 15 лютого 2018 року касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року у справі № 820/5844/16 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: Білоус О. В. - головуючий суддя, Шарапа В. М., Желтобрюх І. Л.).
12. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року № 521/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Білоуса О. В. що унеможливлює його участь у розгляді касаційної скарги.
13. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05 червня 2019 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
14. Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2019 року справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
15. Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 15 серпня 2000 року по 06 листопада 2015 року, ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України, починаючи з 07 листопада 2015 року прийнятий на службу до поліції.
16. Наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області від 13 жовтня 2016 року № 386 о/с капітана поліції, старшого інспектора Київського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_1 відповідно до пункту 7 (за власним бажанням) частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" звільнено зі служби в поліції, з 13 жовтня 2016 року.
17. Суди зазначили, що підставою для звільнення зі служби в поліції став рапорт позивача про звільнення від 13 жовтня 2016 року. При цьому, вказаному у рапорті не зазначено конкретної дати, з якої позивач бажає бути звільненим до спливу тримісячного строку від дня попередження ним про своє бажання звільнитися.
18. 13 жовтня 2016 року за фактом подання ОСОБА_1 рапорту про звільнення з Головного управління Національної поліції в Харківській області проведено службову перевірку та складено висновок про звільнення капітана поліції ОСОБА_1 за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".
19. В подальшому, вказаний рапорт ОСОБА_1 намагався відкликати шляхом подання рапорту від 13 жовтня 2016 року, в якому просив не розглядати рапорт про звільнення від 13 жовтня 2016 року. Відкликання рапорту про звільнення було мотивоване тим, що позивач має бажання продовжити нести службу.
20. Однак, листом від 21 жовтня 2016 року № 7106/19.12/0116 Головне управління Національної поліції в Харківській області повідомлено позивача про розгляд його рапорту від 13 жовтня 2016 про відкликання попереднього рапорту про звільнення та вказано, що задовольнити клопотання про відкликання рапорту про звільнення не вбачається за можливе.
21. Позивач, не погоджуючись із наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області від 13 жовтня 2016 року № 386 о/с звернувся із даним позовом до суду.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
22. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що дії відповідача суперечать вимогам пункту 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114). За змістом вказаного нормативно-правового акта позивач мав право відкликати свій рапорт про звільнення до закінчення тримісячного строку, який розпочинається з дня попередження начальника про свій намір звільнитися за власним бажанням.
23. Судами звернуто увагу, що у рапорті про звільнення від 13 жовтня 2016 року позивачем не зазначено конкретної дати, з якої позивач бажає бути звільненим до спливу тримісячного строку від дня попередження ним про своє бажання звільнитися, що могло б свідчити про домовленість сторін про звільнення у більш короткий строк, з огляду на вимоги пункту 68 Положення № 114 звільнення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу на підставі підпункту "ж" пункту 64 цього ж Положення.
24. При цьому, доводи скаржника про безпідставність застосування судом першої інстанції до даних спірних правовідносин Положення № 114 відхилено судом апеляційної інстанції, оскільки відповідно до пункту 4 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIII, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
25. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
26. На обґрунтування касаційної скарги зазначено, що суди попередніх інстанцій безпідставно застосували пункт 68 Положення № 114, в частині дотримання тримісячного строку при звільненні відносно особи на якої вказані норми вже не поширюються.
27. Окрім того, скаржник наголошує на тому, що Положення № 114 суперечить Закону України "Про Національну поліцію", тому не може бути застосоване до правовідносин щодо проходження служби в поліції.
28. Законом не встановлено будь-яких обмежень для керівника органу поліції щодо строків звільнення особи за власним бажанням.
29. З урахуванням викладеного, відповідач вважає, що Головне управління Національної поліції в Харківській області при розгляді рапорту позивача, задоволення його прохання щодо звільнення, виданні наказу діяло відповідно до вимог чинного законодавства.
30. Також, скаржником у касаційній скарзі спочатку зазначено, що позивач звертався з рапортом про відкликання 17 жовтня 2016 року, а вже пізніше по тексту вказує дату звернення 18 жовтня 2016 року.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
31. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до частини 1 статті 341 КАС України, виходить з наступного.
32. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
33. Частина 6 статті 43 Конституції України: громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.