ПОСТАНОВА
Іменем України
05 вересня 2019 року
Київ
справа № 803/389/14
адміністративне провадження № К/9901/5381/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Універмаг "Луцьк" на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року (суддя Костюкевич С.Ф.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2015 року (колегія у складі суддів: Мікули О.І., Качмара В.Я., Кушнерика М.П.) у справі № 803/389/14 (№ 876/3665/14) за позовом Публічного акціонерного товариства "Універмаг "Луцьк" до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Універмаг "Луцьк" (далі - позивач або Товариство) звернулось до Волинського окружного адміністративного суду із позовом до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - відповідач або податковий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення якими збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та зазначено, що Товариство добровільно відмовляється від отримання суми заниження як бюджетного відшкодування, зазначена сума підлягає врахуванню у зменшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що прийняття рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування або прийняття рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов`язань з цього податку наступних податкових періодів є правом платника податків, а не обов`язком. При цьому, платник податків законодавчо не обмежений строком використання такого права. Звертає увагу, що товариство не відмовлялось від бюджетного відшкодування, а декларувало суму 2 184 418 грн як залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2015 року, в задоволені позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, с висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що враховуючи те, що позивачем занижено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 2 184 418 грн, зазначена сума не була включена до бюджетного відшкодування до початку проведення перевірки податковим органом, а тому ця сума не може в подальшому бути заявленою платником ПДВ до бюджетного відшкодування, але обліковується в картці особового рахунку платника до повного її використання у рахунок зменшення податкових зобов`язань з цього податку наступних податкових періодів.
Не погодившись з рішенням судів першої та апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в який зазначає, що висновки судів першої та апеляційної інстанції зроблені без повного та належного з`ясування всіх обставин, суперечать нормам матеріального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом з 12 грудня 2013 року по 18 грудня 2013 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань достовірності показників задекларованих у податкових деклараціях з податку на додану вартість за жовтень 2013 року. За результатами перевірки складений акт № 1828/22.2/01557325 від 19 грудня 2013 року.
Висновками акта встановлені порушення абзацу "а" пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством занижено суму бюджетного відшкодування жовтня 2013 року на загальну суму 2 184 418 грн.
На підставі акта перевірки винесене податкове повідомлення - рішення від 31 грудня 2013 року № 0011342202, яким збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 2 184 418 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що перевіркою податкових декларації з податку на додану вартість за жовтень 2013 року, додатків до даної декларацій з врахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість поданого в грудні 2013 року за жовтень 2013 року та додатків до нього встановлено, що позивачем в порушення абзацу "а" пункту 200.4 статті 200 ПК України занижено суму бюджетного відшкодування на загальну суму 2 184 418 грн та завищено значення рядка 24 податкової декларації з ПДВ "Залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" на загальну суму 2 184 418 грн.
Фактичні обставини взаємовідносин позивача з контрагентами не є спірними між сторонами.
Абзацом "а" пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (тут та надалі нормативно-правові акти в редакції, яка діяли на момент спірних правовідносин) встановлено, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.
Згідно з пунктом 200.14 статті 200 Податкового кодексу України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов`язань з цього податку в наступних податкових періодах; у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.
Враховуючи зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що податкове повідомлення-рішення №0011342202 від 31 грудня 2013 року податковим органом винесене у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано та з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а відтак є законними.
Суд не погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
Вступною частиною акта перевірки зазначено, що перевірку проведено згідно із підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.