ПОСТАНОВА
Іменем України
05 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 823/1973/16
адміністративне провадження № К/9901/20042/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 823/1973/16
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
за касаційною скаргою Національної поліції України на постанову Черкаського окружного адміністративного суду (колегія у складі суддів: С. М. Гарань, О. А. Рідзель, В. П. Тимошенко) від 17 травня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: В. П. Мельничук, І. О. Лічевецький, В. Е. Мацедонська) від 06 липня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Голови Національної поліції України від 11 липня 2016 року № 494 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 із служби в поліції за пунктом 4 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію";
- поновити його на службі в поліції на посаді радника Голови Департаменту забезпечення діяльності Голови Національної поліції України, з 12 липня 2016 року;
- стягнути з Національної поліції України середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 12 липня 2016 року і до моменту фактичного поновлення на службі в поліції.
В частині поновлення на службі в поліції ОСОБА_1 просив допустити постанову суду до негайного виконання.
2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що спірний наказ є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки в порушення частини 1 статті 68 Закону України "Про Національну поліцію" його не було персонально письмово повідомлено про можливе звільнення із служби в поліції за два місяці до такого звільнення, крім цього, при звільненні були порушені вимоги частини 2 статті 68 вказаного Закону, оскільки відповідачем при звільненні не була запропонована інша посада в будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Позивач також зазначив, що під час його звільнення відповідачем були порушені не тільки вимоги спеціального закону, але й трудового законодавства, які регламентовані нормами Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), зокрема: в день звільнення не була видана трудова книжка та копія наказу про звільнення, а також не був проведений повний розрахунок при його звільненні, що свідчить про грубе порушення процедури звільнення, яка передбачена чинним законодавством України.
3. Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 17 травня 2017 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ Голови Національної поліції України від 11 липня 2016 року № 494 о/с в частині звільнення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, із служби в поліції за пунктом 4 частини 1 статті 77 Закону України "Про національну поліцію України".
Поновлено ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на службі в поліції на посаді радника Голови Департаменту забезпечення діяльності Голови Національної поліції України, з 12 липня 2016 року.
Зобов`язано Національну поліцію України нарахувати та виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 12 липня 2016 року і до моменту фактичного поновлення на службі в поліції.
Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на посаді радника Голови Департаменту забезпечення діяльності Голови Національної поліції України та виплати заробітної плати у межах суми стягнення за місяць, допустити до негайного виконання.
4. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2017 року постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 травня 2017 року змінено, виклавши абзац четвертий її резолютивної частини в наступній редакції:
"Зобов`язати Національну поліцію України нарахувати та виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12 липня 2016 року по 17 травня 2017 року в розмірі 165237 (сто шістдесят п`ять тисяч двісті тридцять сім) грн. 75 коп.".
5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 02 серпня 2017 року Національна поліцію України звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 травня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2017 року, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 серпня 2017 року вказану касаційну скаргу залишено без руху, надавши строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків до 21 серпня 2017 року.
7. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою Національної поліції України та встановлено строк десять днів з моменту отримання ухвали, протягом якого можуть бути подані заперечення на касаційну скаргу.
8. 03 жовтня 2017 року на адресу Вищого адміністративного суду України від надійшло заперечення на касаційну скаргу, в якому позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
9. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.
10. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року.
11. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
12. 15 лютого 2018 року касаційну скаргу Національної поліції України на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 травня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2017 року у справі № 823/1973/16 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: Желтобрюх І. Л.- головуючий суддя, Білоус О. В., Стрелець Т. Г.).
13. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року № 519/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Желтобрюх І. Л. що унеможливлює її участь у розгляді касаційної скарги.
14. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 травня 2019 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
15. Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2019 року справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
16. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Наказом Голови Національної поліції України від 06 листопада 2015 року № 2 о/с ОСОБА_1, прибувшого з Міністерства внутрішніх справ Україна в порядку переатестування, призначено радником Голови Національної поліції України управління забезпечення діяльності Голови Національної поліції України, присвоївши спеціальне звання генерал поліції третього рангу.
17. Наказом Голови Національної поліції України від 27 листопада 2015 року № 226 о/с були внесені зміни до наказу від 06 листопада 2015 року № 2 о/с. в частині призначення генерала поліції третього рангу радника Голови Національної поліції України управління забезпечення діяльності Голови Національної поліції України ОСОБА_1 радником Голови Департаменту забезпечення діяльності Голови Національної поліції України.
18. В свою чергу, наказом Голови Національної поліції України від 04 березня 2016 року № 139 о/с на ОСОБА_1 - радника Голови Департаменту забезпечення діяльності Голови Національної поліції України було покладено тимчасове виконання обов`язків начальника Головного управління Національної поліції в Черкаській області.
19. Судами з`ясовано, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29 березня 20016 року (справа № 757/14420/16-к) ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у рамках досудового розслідування по кримінальному провадженню від 18 березня 2016 року № 42016000000000762, відкритого за частиною 4 статті 369 Кримінального кодексу України.
20. Зазначеною ухвалою на ОСОБА_1 покладені обов`язки: не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду (м. Черкаси); повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні та іншими підозрюваними або спілкуватися з ними із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; не відвідувати місце роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
21. Наказом голови Національної поліції України від 29 березня 2016 року № 1195 о/с ОСОБА_1 звільнено від тимчасового виконання обов`язків начальника Головного управління Національної поліції в Черкаській області.
22. Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27 травня 2016 року (справа № 757/25355/16-к) строк дії вищевказаних заходів був продовжений до 27 липня 2016 року.
23. 17 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до голови Національної поліції України з повторним рапортом (первинний рапорт, як зазначив в судовому засіданні позивач був поданий ним Голові Національної поліції України у вересні 2016 року внаслідок прибуття до центрального апарату Національної поліції України в м. Києві, після закінчення дії запобіжних заходів та стаціонарного лікування в медичних закладах м. Черкаси) в якому повідомив, що готовий приступити до виконання службових обов`язків, просив проінформувати про фактичне місцезнаходження робочого місця, графіку виходу на роботу та кола службових обов`язків, а також просив надати інформацію щодо причин затримки у виплаті заробітної плати.
24. 25 листопада 2016 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 отримав супровідний лист Департаменту кадрового забезпечення Національної поліції України від 16 листопада 2016 року № 4930/12/1/2/01-2016 разом із додатком - витягом з наказу голови Національної поліції України від 11 липня 2016 року № 494 о/с про його звільнення із служби в поліції за пунктом 4 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".
25. Вважаючи вищевказаний наказ протиправним та таким, що був прийнятий з порушенням вимог Закону України "Про Національну поліцію" та КЗпП України, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
26. Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що в даному випадку мала місце зміна в організації виробництва і праці Департаменту забезпечення діяльності Голови Національної поліції України, зокрема, відбулось скорочення чисельності штату вказаного Департаменту. Тобто, роботодавець, в обов`язковому порядку мав дотримати по відношенню до позивача процедуру, передбачену частинами 1-2 статті 68 Закону України "Про Національну поліцію".
27. При цьому, суб`єкт владних повноважень, на якого покладено обов`язок доказування, не надав належних та допустимих доказів того, що позивача було попереджено про його можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення, а також про те, що останньому пропонувались вакантні посади в іншому підрозділі Національної поліції України, з урахуванням досвіду його роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків, тощо.
28. Отже, встановлені обставини в сукупності свідчать про порушення Національною поліцією України порядку звільнення позивач зі служби в поліції, що є підставою для визнання протиправним та скасування наказу від 11 липня 2016 року № 494о/с про звільнення позивача, а також підставою для поновлення його на службі в поліції на посаді, яку обіймав до свого звільнення - радника Голови Департаменту забезпечення діяльності Голови Національної поліції України.
29. При прийнятті судового рішення апеляційний суд мотивував його тим, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для скасування наказу про звільнення позивача із займаної посади, поновлення позивача на раніше займаній посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Проте, враховуючи те, що судом першої інстанції не було зазначено в мотивувальній частині судового рішення правильно період вимушеного прогулу та розрахунок і розмір виплат, що підлягають стягненню на користь позивача, тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що судове рішення суду першої інстанції підлягає зміні в цій частині.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
30. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
31. Доводи касаційної скарги є аналогічними обґрунтуванням його відзивів та апеляційної скарги, зокрема зазначено, що з аналізу застосованих судами попередніх інстанцій норм права не вбачається обов`язку роботодавця, у тому числі, Національної поліції України з працевлаштування працівника (поліцейського) при скороченні усього штату, що мало місце в апараті Національної поліції України, а тим більше поновлення звільненого працівника на посаду в штаті, яку перед звільненням такий працівник не обіймав. Так, стаття 68 Закону України "Про національну поліцію" та стаття 49-2 КЗпП України передбачає персональне письмове попередження працівника (поліцейського) про можливе наступне звільнення за два місяці до такого звільнення. Проте, встановлений судом факт не попередження позивача про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення не може бути підставою для його поновлення.
32. При цьому, відповідач наголошує на тому, що позивач не був призначеним на посаду радника Голови Департаменту забезпечення діяльності Голови Національної поліції України в штаті апарату Національної поліції України, що затверджений наказом Національної поліції України від 08 квітня 2016 року № 296 дск, у зв`язку із цим підстави для його поновлення на вказану посаду відсутні, а висновок судів попередніх інстанцій щодо його перебування на цій посаді є хибними унаслідок невірного з`ясування обставин справи.
33. Окрім цього, скаржник вважає, що покладання на Національну поліцію України обов`язку поновлення ОСОБА_1 на згаданій посаді є фактично втручанням в дискреційні повноваження роботодавця, оскільки перевірка відповідності осіб, які претендують на заміщення вакантних посад є його виключною компетенцією.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
34. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до частини 1 статті 341 КАС України, виходить з наступного.