ПОСТАНОВА
Іменем України
05 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 813/1194/15
адміністративне провадження № К/9901/12722/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 813/1194/15
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міндоходів у Львівській області, Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Р. Й. Коваль, В. В. Гуляк, Н. М. Судова-Хомюк) від 16 грудня 2015 року,
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У березні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ГУ Міндоходів у Львівській області), Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ГУ ДФС у Львівській області), в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ Міндоходів у Львівській області від 12 лютого 2015 року № 45-о "Про звільнення";
- поновити позивача на роботі з дня звільнення;
- зобов`язати ГУ Міндоходів у Львівській області анулювати запис про звільнення у трудовій книжці позивача;
- зобов`язати ГУ Міндоходів у Львівській області призначити позивача на посаду головного державного інспектора (далі - ГДІ) відділу інформаційної політики управління комунікацій ГУ ДФС у Львівській області;
- стягнути з ГУ ДФС у Львівській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 лютого 2015 року по день постановлення судового рішення;
- стягнути з ГУ ДФС у Львівській області суму компенсацій, завданої позивачу моральної шкоди у розмірі 30000 грн.
2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що при звільненні позивачу не було запропоновано іншої посади та не враховано її переважного права на залишення на роботі з врахуванням того, що у ОСОБА_1 найвища кваліфікація, а саме наявні дві вищі освіти, відсутні дисциплінарні стягнення за час роботи, а також вона є членом Національної спілки журналістів України. Крім того, позивач вважає, що відповідач безпідставно не взяв до уваги її тривалий безперервний стаж роботи в податкових органах, а також те, що вона розлучена та самостійно виховує неповнолітню доньку. Крім того, при її звільненні відповідачем не було отримано згоди профспілкового органу.
3. Постановою Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя: А. Г. Гулик) від 29 липня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
4. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2015 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково.
Визнано протиправним і скасовано наказ Головного управління Міндоходів у Львівській області від 12 лютого 2015 року № 45-о "Про звільнення".
Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу медіа-супроводження інформаційно-комунікаційного управління Головного управління ДФС у Львівській області (який є правонаступником Головного управління Міндоходів у Львівській області), з 13 лютого 2015 року.
Стягнути з Головного управління ДФС у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, за період з 13 лютого 2015 року по 16 грудня 2015 року, в сумі 12634,26 грн, з утриманням з цієї суми податків, обов`язкових зборів та платежів.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 11 січня 2016 року Головне управління ДФС у Львівській області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2015 року.
6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 січня 2016 року вказану касаційну скаргу залишено без руху, надавши строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків до 29 січня 2016 року.
7. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 лютого 2016 року відкрито касаційне провадження за скаргою Головного управління ДФС у Львівській області та встановлено строк десять днів з моменту отримання ухвали, протягом якого можуть бути подані заперечення на касаційну скаргу.
8. 29 лютого 2016 року на адресу Вищого адміністративного суду України надійшло заперечення на касаційну скаргу, в якому позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
9. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.
10. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року.
11. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
12. 31 січня 2018 року касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року у справі № 813/1194/15 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: Желтобрюх І. Л.- головуючий суддя, Білоус О. В., Стрелець Т. Г.).
13. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року № 519/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Желтобрюх І. Л. що унеможливлює її участь у розгляді касаційної скарги.
14. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 травня 2019 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
15. Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2019 року справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
16. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач працювала на посаді ГДІ відділу медіа-супроводження інформаційно-комунікаційного управління ГУ Міндоходів у Львівській області, що підтверджується записом № 15 у трудовій книжці НОМЕР_1 .
17. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року № 311 "Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України" створено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної фіскальної служби України, реорганізовано територіальні органи Міністерства доходів і зборів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби України.
18. З метою реалізації вказаної постанови, керуючись порядком здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року № 1074 та враховуючи вимоги наказу Міндоходів України від 04 листопада 2014 року № 24 "Про реорганізацію Головного управління Міндоходів у Львівській області", розпочато процедуру реорганізації ГУ Міндоходів у Львівській області шляхом приєднання до ГУ ДФС у Львівській області, що підтверджується наказом ГУ Міндоходів у Львівській області від 04 листопада 2014 року № 729 "Про питання реорганізації ГУ Міндоходів у Львівській області".
19. З урахуванням наказів ДФС України від 12 вересня 2014 року № 128 "Про затвердження чисельності працівників територіальних органів ДФС" та № 129 "Про затвердження чисельності типових структур територіальних органів ДФС" наказом ГУ ДФС у Львівській області № 13 від 07 листопада 2014 року введено в дію штатний розпис, відповідно до якого кількісний склад управління комунікацій ГУ ДФС у Львівській області складає 11 осіб; згідно зі штатним розписом ГУ Міндоходів у Львівській області, затвердженим 15 січня 2014 року, кількісний склад інформаційно-комунікаційного управління ГУ Міндоходів у Львівській області становив 12 працівників.
20. Разом з цим, як вказано, судом апеляційної інстанції, загальна чисельність відділу інформаційної політики (що перебрав на себе функції відділу медіа-супроводження і в якому працювала позивач) залишилась незмінною 5 чоловік. Тобто, фактично в результаті реорганізації відповідача посада, яку займала позивач, скорочена не була.
21. Позивача 11 листопада 2014 року попереджено про наступне звільнення із займаної посади, у зв`язку з реорганізацією та скороченням штатної чисельності. Проте, одночасно з цим попередженням позивачу не було запропоновано інших посад та не надано переліку вакантних посад, при тому, що згідно із матеріалами справи, такі на той час були.
22. Лише 11 лютого 2015 року їй було запропоновано посаду ГДІ відділу комунікацій з громадськістю управління комунікацій ГУ ДФС у Львівській області на час відпустки по догляду за дитиною основного працівника, від якої позивач відмовилася, у зв`язку з її нерівноцінністю.
23. Згідно з наказом ГУ Міндоходів у Львівській області від 12 лютого 2015 року № 45-о позивача звільнено з посади ГДІ відділу медіа-супроводження інформаційно-комунікаційного управління ГУ Міндоходів у Львівській області, у зв`язку з реорганізацією та скороченням штатної чисельності на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
24. Вважаючи вищевказаний наказ протиправним та таким, що був прийнятий з порушенням вимог КЗпП України, позивач звернулася з відповідним позовом до суду.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
25. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, виходив з того, що в ході судового розгляду було встановлено зменшення штатної чисельності управління комунікацій ГУ ДФС у Львівській області в порівнянні з інформаційно-комунікаційним управлінням ГУ Міндоходів у Львівській області на одну посаду.
Особи, які були переведені в новостворене управління, мали більший, порівняно з позивачем, стаж, більшу кваліфікацію, а також дисциплінарні заохочення.
Відповідно до приписів статті 49-2 КЗпП України 11 листопада 2014 року позивача було попереджено про наступне звільнення, а 11 лютого 2015 року запропоновано посаду ГДІ відділу комунікацій з громадськістю управління комунікацій ГУ ДФС у Львівській області на час відпустки по догляду за дитиною основного працівника; від цієї пропозиції позивач відмовилася, у зв`язку з її нерівноцінністю, а саме тимчасовістю вказаної посади.
26. Львівський апеляційний адміністративний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходив з того, що враховуючи те, що при наявності у відповідача вакантних посад, зокрема в управлінні комунікацій ГУ ДФС у Львівській області, жодна із них позивачу запропонована не була, питання щодо наявності у позивача переважного права залишення на роботі розглянуто не було, а тому позивача було звільнено з роботи з порушенням вимог статей 40 та 49-2 КЗпП України.
27. При цьому, судом апеляційної інстанції не прийнято до уваги твердження відповідача, що пропонування деяких із вакантних посад іншим особам звільняє його від виконання його обов`язку щодо працевлаштування позивача, оскільки за приписами пункту 1 частини 1 та частини 2 статті 40 і статті 49-2 КЗпП України власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації; даний обов`язок виникає у роботодавця з моменту попередження про майбутнє вивільнення і триває до моменту звільнення працівника, тому власник або уповноважений ним орган зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.
Законодавство не звільняє роботодавця від обов`язку пропонування вакантної посади працівнику, що звільняється у випадку пропонування такої посади іншому працівнику, оскільки до часу призначення на вакантну посаду інша особа може відмовитись від неї, тобто відповідач мав змогу і зобов`язаний був запропонувати їх позивачу.