ПОСТАНОВА
Іменем України
05 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 826/5593/16
адміністративне провадження № К/9901/11727/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М.М.,
суддів: Дашутіна І.В., Шишова О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Генеральної прокуратури України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 серпня 2016 року (головуючий суддя Келеберда В. І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року (колегія у складі суддів: Мєзєнцев Є. І., Желтобрюх І. Л., Мамчур Я. С.) у справі № 826/5593/16 за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.
1. Короткий зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Генеральної прокуратури України (далі - відповідач, скаржник) про визнання протиправним та скасування наказу від 24 березня 2016 року № 334-ц; поновлення на посаді старшого прокурора відділу нагляду за додержанням законів при провадженні досудового розслідування у кримінальних провадженнях про корупційні злочини управління нагляду за додержанням спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією головного управління процесуального керівництва та нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією, у сфері транспорту та у кримінальних провадженнях слідчих органів прокуратури Генеральної прокуратури України; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року, позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ від 24 березня 2016 року №334-ц.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого прокурора відділу нагляду за додержанням законів при провадженні досудового розслідування у кримінальних провадженнях про корупційні злочини управління нагляду за додержанням спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією головного управління процесуального керівництва та нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією, у сфері транспорту та у кримінальних провадженнях слідчих органів прокуратури Генеральної прокуратури України.
Стягнуто з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 57061,44 грн.
Звернуто до негайного виконання постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення на користь позивача з Генеральної прокуратури України середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць, що становить 11887,80 грн.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем не було надано доказів неможливості переведення позивача з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, та/або доказів відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також, відповідачем не враховано переважне право позивача щодо залишення на роботі.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень).
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає їх незаконними та необґрунтованими, а тому просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог.
Зокрема, скаржник вказує, про те, що відповідно до Наказу ГПУ від 17 вересня 2014 року № 100, яким затверджено Порядок підготовки матеріалів для призначення працівників на посади, які входять до номенклатури ГПУ та які погоджуються з ГПУ, усі призначення на посади відбувалися після надходження до кадрового підрозділу погоджених в установленому порядку вищевказаних документів, у свою чергу, кандидатуру позивача для призначення погоджено не було.
Також, скаржник зазначає про те, що 04 березня 2016 року позивач отримав оновлений список вакантних посад, але повторних заяв, щодо призначення на ці посади від позивача не надходило.
Окрім того, на думку скаржника, судами попередніх інстанцій не вірно нараховано середній заробіток за час вимушеного прогулу, оскільки від розрахованої суми не було відраховано вихідну допомогу в розмірі 11887, 80 грн.
Позивачем надані заперечення на касаційну скаргу в яких вказано на безпідставність та необґрунтованість доводів скаржника. Позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується доказами наявними в матеріалах справи, наказами Генерального прокурора України від 16 липня 2015 року № 55 шц та № 56 шц затверджено нову структуру та штатний розпис Генеральної прокуратури України в результаті чого ліквідовано Головне управління процесуального керівництва та нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією, у сфері транспорту та у кримінальних провадженнях слідчих органів прокуратури Генеральної прокуратури України. Також, в центральному апараті Генеральної прокуратури України скорочено всього 1854 посади в тому числі посаду, яку обіймав позивач.
16 січня 2016 року позивача попереджено про наступне вивільнення та запропоновано вакантні посади.
Позивач надав згоду на переведення на посаду прокурора відділу впровадження, контролю та забезпечення якості роботи або прокурора відділу супроводження інформаційних систем управління інформаційних технологій Генеральної прокуратури України, які містять резолюції про погодження переведення позивача.
Не дивлячись на подачу позивачем заяви та надання згоди на переведення на вакантні посади, які запропоновано відповідачем, оскаржуваним наказом звільнено позивача із займаної посади у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (пункт 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України).
Не погоджуючись з вищенаведеними обставинами, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин)
Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини шостої статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
5. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) .
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону № 1697-VII, систему прокуратури України становлять: 1) Генеральна прокуратура України; 2) регіональні прокуратури; 3) місцеві прокуратури; 4) військові прокуратури; 5) Спеціалізована антикорупційна прокуратура.
За змістом частини 3 статті 16 Закону № 1697-VII прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади з підстав та порядку, передбачених цим Законом.
Пунктом 9 частини 1 статті 51 Закону № 1697-VII визначено, що прокурор звільняється з посади у разі: ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
6. Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП)
Пунктом 1 частини першої ст. 40 КЗпП визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Згідно з частиною другою ст. 40 КЗпП звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Відповідно до частини другої статті 42 Кодексу законів про працю України при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, в тому числі, сімейним - при наявності двох і більше утриманців; працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.