ПОСТАНОВА
Іменем України
04 вересня 2019 року
Київ
справа №2а-4555/08/1570
провадження №К/9901/46190/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.
розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ветеринарної медицини в Одеській області, за участю третіх осіб - ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсацію втрати частини заробітної плати, відшкодування моральної шкоди, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління ветеринарної медицини в Одеській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Семенюка Г. В., суддів: Потапчука В. О., Градовського Ю. М.
І. Суть спору
1. У лютому 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ветеринарної медицини в Одеській області, (далі - ГУ ветеринарної медицини в Одеській області), за участю третіх осіб - ОСОБА_2, ОСОБА_3, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
1.1. визнати протиправним та скасувати наказ від 29 січня 2008 року № 05-к про звільнення ОСОБА_1,
1.2. поновити ОСОБА_1 на роботі на займаній до звільнення посаді головного спеціаліста - державного інспектора ветеринарної медицини в Одеській області;
1.3. стягнути з ГУ ветеринарної медицини в Одеській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01 лютого 2008 року по день ухвалення судового рішення про поновлення на роботі;
1.4. стягнути з ГУ ветеринарної медицини в Одеській області на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини заробітної плати у розмірі 15663,89 грн. у зв`язку із несвоєчасною виплатою заробітної плати, стягнути з ГУ ветеринарної медицини в Одеській області на користь ОСОБА_1 5000,00 грн. у якості відшкодування моральної шкоди відповідно до вимог статті 237-1 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП України).
2. В мотивування позову зазначає, що з 01 квітня 2003 року обіймав посаду головного спеціаліста відділу організації протиепізоотичної роботи управління ветеринарної медицини в Одеській області.
2.1. Однак, наказом наказ від 29 січня 2008 року № 05-к ОСОБА_1 звільнено із займаної посади за пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України.
2.2. Позивач вказує, що підставою для прийняття оскаржуваного наказу слугувало рішення атестаційної комісії управління ветеринарної медицини в Одеській області від 25 грудня 2007 року, згідно з яким позивача визнано таким, що не відповідає займаній посаді.
2.3. Вважаючи вказаний висновок неправомірним, а наказ про звільнення від 29 січня 2008 року № 05-к протиправним, ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про поновлення його на посаді.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. Починаючи з 01 квітня 2003 року, ОСОБА_1 проходив службу в Управлінні ветеринарної медицини на посаді головного спеціаліста відділу організації протиепізоотичної роботи управління ветеринарної медицини в Одеській області - державного інспектора ветеринарної медицини області.
4. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 року № 1922 та наказу Головного управління державної служби України від 17 листопада 2004 року № 201 начальником управління ветеринарної медицини в Одеській області видано наказ від 24 жовтня 2007 року № 100-к "Про проведення атестації державних службовців управлінь ветеринарної медицини в області, районах та містах області".
5. На виконання наведеного наказу утворено атестаційну комісію, затверджено графік проведення атестації, складено списки державних службовців, які підлягають атестації.
6. Так, начальником відділу організації протиепізоотичної роботи Управління ветеринарної медицини в Одеській області складено службову характеристику, відповідно до якої ОСОБА_1 безвідповідальний до виконання функціональних обов`язків, має низький рівень організації власної роботи, доручення виконує з порушенням встановлених термінів та на низькому професійному рівні, результати його виконаної роботи потребують доопрацювань, володіє спеціальним знанням, достатнім для задовільного вирішення завдань професійного характеру, його професійні вміння та навички розвинуті посередньо, що забезпечує необхідний рівень виконання професійних завдань при сторонній допомозі, готовий до дій, але працює не з власної волі, безініціативний, працездатність задовільна, почуття відповідальності виявляє нестабільно, здатний до прийняття самостійних рішень, але вони не завжди бувають обґрунтованими, у критичних ситуаціях виявляє нерішучість, професійний досвід накопичує і оновлює в міру необхідності, здебільшого працює за шаблоном.
7. 19 січня 2007 року ОСОБА_1 ознайомлено зі службовою характеристикою, при цьому з висновками щодо його роботи не погодився, про що зазначив.
8. За результатами проведеної 27 листопада 2007 року атестації прийнято рішення про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді та рекомендовано перевести його за згодою на іншу посаду, що відповідає його професійному рівню, а у разі відмови - звільнити із займаної посади. Цього ж дня ОСОБА_1 ознайомлено з вказаним рішенням.
9. Не погодившись з вказаним рішенням, 05 грудня 2007 року ОСОБА_1 подав скаргу, за результатами розгляду якої начальником управління ветеринарної медицини в Одеській області видано наказ від 25 грудня 2007 року № 82 "Про повторне проведення атестації" та сформовано атестаційну комісію, до якої залучено головного юрисконсульта управління державної служби Головдержслужби України в Одеській області та директора Одеської дослідної станції Національного наукового центру ІЕКВМ.
10. 25 грудня 2007 року повторно проведено засідання атестаційної комісії управління ветеринарної медицини в Одеській області та прийнято рішення, що ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді головного спеціаліста відділу організації протиепізоотичної роботи через недостатню кваліфікацію, та рекомендовано начальнику управління звільнити його із займаної посади. В цей же день позивача ознайомлено з вказаним рішенням особисто під підпис.
11. Результати атестації державних службовців управлінь ветеринарної медицини в області, районах та містах області у 2007 році затверджено наказом Управління ветеринарної медицини в Одеській області від 09 січня 2008 року № 01, з яким позивача ознайомлено під підпис. Згідно з додатком до цього наказу, позивача зараховано до списку неатестованих державних службовців управління ветеринарної медицини в Одеській області як такий, що не відповідає займаній посаді.
12. 18 січня 2008 року на головного спеціаліста відділу організації протиепізоотичної роботи Управління ОСОБА_1 внесено подання на ім`я начальника Управління та на ім`я голови Профспілкого комітету державних закладів ветеринарної медицини міста Одеси про звільнення із займаної посади як недостатньо кваліфікованого та за систематичні порушення трудової та виконавчої дисципліни відповідно до пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України.
13. 28 січня 2008 року профспілковим комітетом державних закладів ветеринарної медицини надано дозвіл на звільнення ОСОБА_1 як члена профспілкової організації із займаної посади відповідно до пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України.
14. Наказом Управління ветеринарної медицини в Одеській області №05-к від 29 січня 2008 року ОСОБА_1 звільнено з посади головного спеціаліста відділу організації протиепізоотичної роботи управління ветеринарної медицини області з 31 січня 2008 року як такого, що не відповідає займаній посаді через недостатню кваліфікацію відповідно до пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України.
15. Підставою для прийняття вказаного наказу зазначено рішення атестаційної комісії від 25 грудня 2007 року та наказ від 09 січня 2008 року № 01 "Про результати атестації державних службовців управлінь ветеринарної медицини в області, районах та містах області у 2007 році".
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
16. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2009 року, в позові відмовлено.
17. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 жовтня 2011 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2009 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2009 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
18. За результатами розгляду справи постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року, в позові відмовлено.
19. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 лютого 2017 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року скасовано, а справу повторно направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
20. За наслідками нового розгляду справи, Одеський окружний адміністративний суд прийняв постанову від 26 червня 2017 року, якою в позові відмовив.
21. Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 20 лютого 2018 року скасував постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2017 року та прийняв нову, якою позовні вимоги задоволено частково.
21.1. Визнано протиправним та скасовано наказ Управління ветеринарної медицини в Одеській області від 31 січня 2008 року № 05-к в частині звільнення ОСОБА_1
21.2. Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу організації протиепізоотичної роботи - державного інспектора ветеринарної медицини ГУ ветеринарної медицини в Одеській області з 01 лютого 2008 року.
21.3. Стягнуто з ГУ ветеринарної медицини в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 лютого 2008 року по день поновлення на роботі.
21.4. В решті позову - відмовлено.
22. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач належними та допустимими доказами довів у спірних правовідносинах правомірність своїх дій щодо звільнення ОСОБА_1 із займаної посади, а тому оскаржуваний наказ є законним та обґрунтованим.
23. Одеський апеляційний адміністративний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, прийшов до висновку про протиправність оскаржуваного наказу у зв`язку з відсутністю доказів на підтвердження пропонування позивачу посади в ГУ ветеринарної медицини в Одеській області, яка б відповідала його фаху, кваліфікації та досвіду, а також відсутність відмови від такої вакантної посади.
IV. Касаційне оскарження
24. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та прийняти нове, яким відмовити в позові.
25. В обґрунтування касаційної скарги вказує на неврахування судом апеляційної інстанції, що під час проведення атестації 27 листопада 2007 року атестаційною комісією прийнято рішення про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді та рекомендовано перевести його за згодою на іншу посаду, що відповідає його професійному рівню, а у разі відмови - звільнити із займаної посади. Вказує, що з атестаційних листом позивач був ознайомлений, однак подав скаргу на дії комісії, при цьому, не зазначивши про згоду на переведення на іншу посаду. Таким чином 25 грудня 2007 року повторно проведено засідання атестаційної комісії управління ветеринарної медицини в Одеській області та прийнято рішення, що ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді головного спеціаліста відділу організації протиепізоотичної роботи через недостатню кваліфікацію, та рекомендовано начальнику управління звільнити його із займаної посади. Таким чином відповідач вважає правомірним оскаржуваний наказ.
26. Водночас у відзиві на касаційну скаргу позивач вказує на безпідставність касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
27. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
28. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
29. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
30. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
31. Закон України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апаратах.