ПОСТАНОВА
Іменем України
05 вересня 2019 року
Київ
справа №814/266/16
адміністративне провадження №К/9901/26807/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Бевзенка В. М.,
Радишевської О.Р.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2016 року (головуючий суддя - Гродовський Ю.М.) в справі
за позовом ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області
про визнання протиправним та скасування висновку,
в с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із позовом про визнання протиправним і скасування висновку від 10.07.2015року №1227/9/14-03-17-02-30 про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 5 Закону України № 1682, ОСОБА_1, прийнятого Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (надалі - відповідач).
На обґрунтування позовних вимог указує, що відповідачем під час проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади", не було взято до уваги те, що транспортний засіб автомобіль "CHEVROLET AVEO 1498" (2007 року випуску), який поставлено на облік 15.04.2014 року, було придбано на кошти близьких родичів позивача - бабусі по лінії батька ОСОБА_2, бабусі по лінії матері - ОСОБА_3 та на кошти матері - ОСОБА_4 , отриманих від продажу спадкового майна.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 травня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені.
Визнано протиправним і скасовано висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади" від 10.07.2015 року, відносно ОСОБА_1 .
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що транспортний засіб автомобіль "CHEVROLET AVEO 1498" (2007 року випуску) було придбано на кошти близьких родичів позивача - бабусі по лінії батька - ОСОБА_2 , бабусі по лінії матері ОСОБА_3, та на кошти матері - ОСОБА_4 , отриманих від продажу спадкового майна. Отримані вказаними особами доходи задекларовані та є законними джерелами доходу, що підтверджується матеріалами справи. Тому висновок, у якому встановлена недостовірність та/або невідповідність хоча б по одному із критеріїв, може бути тільки однією з додаткових підстав для звільнення особи із займаної посади.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2016 року було повернуто апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 травня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним і скасування висновку.
Суд апеляційної інстанції вказав, що згідно з ч.1 ст.108 КАС України суддя, установивши, що адміністративний позов подано без додержання вимог, установлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2016 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС Миколаївської області було залишено без руху та надано апелянту строк до 5.08.2016 для усунення недоліків поданої апеляційної скарги шляхом надання суду належним чином оформленого документу про сплату судового збору у розмірі 606,32 грн. Однак, скаржнику було відмовлено в клопотанні про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 травня 2016 року.
Указану ухвалу суду скаржником було отримано засобами поштового зв`язку 27.07.2016, що підтверджується повідомленням про вручення копії зазначеної ухвали з відповідним підписом уповноваженої особи.
У визначений судом строк скаржником не виконано вимоги ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2016 року про залишення поданої ним апеляційної скарги без руху.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції, посилаючись на приписи п.1 ч.3 ст.108 КАС України повернув апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 травня 2016року .
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
12 серпня 2016 року відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2016 року, в якій просив її скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що до апеляційної скарги інспекцією було подано клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке обґрунтовано відсутністю фінансування з Державного бюджету України на момент звернення з апеляційною скаргою. Крім того, скаржник посилався на правові позиції Верховного Суду України, викладені в ухвалах від 30.11.2015 року по справі №1170/2а-578/12 та від 30.06.2015 року по справі №826/18593/14 та Вищого адміністративного суду України, викладені в ухвалі від 27.10.2015 року по справі №К/800/45545/15.
Позивачем до Суду надані заперечення на касаційну скаргу, в яких посилаючись на правомірність прийнятого апеляційною інстанцією рішення, просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2016 року - без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2019 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з ч.6 ст.187 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Відповідно до частин 1, 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Указана норма Закону кореспондується зі ст.88 КАС України, зокрема, ч.1 даної статті передбачає, що суд враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до частини 2 статті 87 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.