ПОСТАНОВА
Іменем України
05 вересня 2019 року
Київ
справа №826/3842/13-а
адміністративні провадження №К/9901/4435/18, №К/9901/4433/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД" та Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва у складі судді Кротюка О.В. від 24 вересня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Бистрик Г.М., суддів Сорочка Є.О., Оксененка О.М. від 13 березня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД" до Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У березні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (правонаступник - Міжрегіональне Головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників; далі - відповідач, контролюючий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень від 31 січня 2013 року: №0000032310, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 1344917 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 672459 грн.; №0000042310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 284 грн. за основним платежем та 142 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Предметом перевірки судів у цій справі були рішення контролюючого органу щодо правильності визначення грошових зобов`язань зі сплати ПДВ за наслідками господарської діяльності Товариства з ПП "Укрпромспецкомплект-3", ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2, ПП "Тімурагро", ТОВ "В.С.В.-Агро", ПП "Павлоград-Інвест-Агро", Фермерське господарство "Себек-2007", ТОВ "Агроперпектива" у період 2010 - 2012 років.
Товариство не погодилось із рішеннями відповідача і послалося на необґрунтованість висновків акту перевірки, на підставі якого прийняті оскаржені податкові повідомлення-рішення.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 вересня 2013 року позов задоволено частково; визнано протиправним і скасовано повністю податкове повідомлення-рішення від 31 січня 2013 року №0000042310; визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення від 31 січня 2013 року №0000032310 в частині колонки "сума завищення бюджетного відшкодування" - в розмірі 1280500,75 грн. (один мільйон двісті вісімдесят тисяч п`ятсот гривень сімдесят вісім копійок), в частині колонки "штрафні (фінансові) санкції (штраф))" - 656354,94 грн. (шістсот п`ятдесят шість тисяч триста п`ятдесят чотири гривні дев`яносто чотири копійки); в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду обґрунтовано тим, що реальність операцій між позивачем та його контрагентами - ФОП ОСОБА_1, ПП "Тімурагро", ТОВ "В.С.В- Агро" за контрактом №к1009-2233 та ФОП ОСОБА_2 у травні 2010 року щодо придбання сільськогосподарської продукції не підтверджується належними та допустимими доказами, які виходячи з умов договорів та звичайної ділової практики супроводжують фактичне виконання такого роду операцій, а тому, за висновком суду, такі операції не створюють наслідків для податкового обліку й у позивача відсутні підстави для формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ за такими операціями. Водночас суд зазначив, що контролюючий орган безпідставно застосував штрафні санкції за наведені порушення за ставкою 50%, замість загальної 25%, оскільки обставини повторності визначення контролюючим органом сум податкового зобов`язання з ПДВ відсутні.
Разом з тим, за висновком суду, операції між позивачем та ФОП ОСОБА_2 (контракт к1009-3614, елеватор ВАТ "Сингаївський КХП"), ТОВ "В.С.В.-Агро" (контракт к1009-2265, Урожайненський КХП), ПП "Павлоград-Інвест-Агро" (елеватор Павлоградський КХП), Фермерське господарство "Себек-2007" (елеватор Павлоградзернопродукт), ТОВ "Агроперпектива" (елеватор Михайлівський зерносклад ЛДУ) щодо поставки останніми сільськогосподарської продукції на умовах EXW (франко-склад/елеватор - Інкотермс 2010) є реальними, факт їх вчинення підтверджується належними доказами, а відтак позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ за результатами таких операцій.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13 березня 2014 року постанову суду першої інстанції залишив без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позову, Товариство подало касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій просила їх скасувати у вказаній частині та прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Вважає, що суди дійшли помилкового висновку про необґрунтованість частини позовних вимог, адже невірно оцінили залучені до справи докази та фактичні обставини справи, які свідчать про те, що операції між позивачем та ФОП ОСОБА_1, ПП "Тімурагро", ТОВ "В.С.В- Агро" фактично проведені та документально оформлені, Товариством дотримано передбачені Законом України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (який був чинний на час виникнення спірних відносин; далі - Закон №168/97-ВР) та Податковим кодексом України (далі - ПК України) умови для формування податкового кредиту, у зв`язку з чим, на його думку, відсутні підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень. Також посилається на те, що суд не може підміняти державний орган та самостійно виділяти протиправну частину рішення, а тому вважає помилковим задоволення позову лише в частині позовних вимог.
Контролюючий орган же, не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог, також подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій просив їх скасувати у вказаній частині та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
В своїй касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій та прийняття ними рішення за неправильного застосування судами норм податкового і пов`язаного з ним законодавства, що регулюють підстави, умови, порядок, правильність і обґрунтованість обчислення, відображення і сплату сум ПДВ, посилаючись на обставини, викладені у акті перевірки Товариства.
Товариство у письмових запереченнях на касаційну скаргу відповідача проти доводів та вимог останньої заперечило, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін в частині задоволення позовних вимог, - обґрунтованими та законними.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про таке.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за 2010-2012 роки, за результатами якої складено акт перевірки від 16 січня 2013 року №20/40-50/23-20/30307207.
У акті перевірки контролюючий орган, окрім іншого, дійшов висновку про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за операціями із ПП "Укрпромспецкомплект-3", ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2, ПП "Тімурагро", ТОВ "В.С.В.-Агро", ПП "Павлоград-Інвест-Агро", Фермерське господарство "Себек-2007", ТОВ "Агроперпектива", оскільки перевіркою документально не підтверджено факту реальності здійснення таких господарських відносин. На обґрунтування цього контролюючий орган посилався на те, що за результатами здійснених заходів з податкового контролю по контрагентам та аналізу їх податкової звітності не встановлено реальності господарських взаємовідносин останніх з платниками податків по ланцюгу постачання та наявності у них необхідних ресурсів і умов для здійснення спірних операцій.
На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення, які є предметом розгляду у цій справі.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд виходить з наступного.
За правилами частини першої статті 341 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття даної постанови) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Правовідносин з приводу формування платником податку податкового кредиту у період до 01 січня 2011 року регулювалися Законом №168/97-ВР.
Об`єктом оподаткування ПДВ відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону №168/97-ВР є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.
Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього Закону передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 7.5 статті 7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
За змістом підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов`язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Разом з тим, підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону встановлено, що у разі якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв`язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно ж з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України (який набрав чинності з 01 січня 2011 року) податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.