ПОСТАНОВА
Іменем України
04 вересня 2019 року
м.Київ
справа №1340/4421/18
провадження №К/9901/10759/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів: Саприкіної І.В., Рибачука А.І.
розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01.12.2018 (Гавдик З.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду 05.03.2019 (головуючий суддя Сенник Р.П., судді Попко Я.С., Хобор Р.Б.)
у справі №1340/4421/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фелікітас"
до Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради
про визнання протиправним рішення,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. У вересні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фелікітас" звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, в якій просило суд визнати протиправною та скасувати вимогу Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 10.09.2018 №23/Р-18-3679.
2. Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю вимоги позивача про демонтаж самовільно встановленої конструкції зовнішньої реклами через те, що мало місце розміщення вивісок, а не зовнішньої реклами, які не потребують отримання відповідного дозволу.
3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01.12.2018 у справі №1340/4421/18 позовні вимоги задоволено повністю, визнано протиправною та скасовано вимогу Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 10.09.2018 №23/Р-18-3679.
4. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду 05.03.2019 у справі №1340/4421/18 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01.12.2018 залишено без змін.
5. Департамент економічного розвитку Львівської міської ради з вказаними судовими рішеннями не погодився, тому звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01.12.2018 і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду 05.03.2019 у справі №1340/4421/18 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
6. Ухвалою Верховного Суду від 19.04.2019 судовою колегією у складі: головуючого судді Гриціва М.І., суддів Берназюка Я.О., Коваленко Н.В. відкрито касаційне провадження у справі.
У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду головуючого судді Гриціва М.І., на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду, було проведено повторний автоматизований розподіл справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Єзерова А.А., суддів Саприкіної І.В., Рибачука А.І.
7. До Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від позивача, в якому останній просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення.
8. Департамент економічного розвитку Львівської міської ради надав Верховному Суду відповідь на відзив на касаційну скаргу.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради надіслано Товариству з обмеженою відповідальністю "Фелікітас" вимогу від 10.09.2018 № 23/Р-18-3679, в якій зазначено про порушення вимог ч. 1 ст. 16 Закону України "Про рекламу", а саме: самовільно встановлено спеціальну(і) конституцію(ї) зовнішньої реклами рекламоносій на фасаді будинку, на вул. Лазаренка, 2. Розміри площини рекламної конструкції - 0,90 х 1,10 м (місце №1). Характеристика конструкції зовнішньої реклами - на фасаді будинку.
10. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фелікітас" з вимогою Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради не погодилося через те, що вважає, що конструкція не є зовнішньою рекламою, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
11. Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що певна інформація може бути визнана рекламою тоді, коли вона вказує на конкретну, індивідуально визначену особу, або на конкретний, індивідуально визначений товар, із зазначенням найменування, якісні показники, країну походження, виробника тощо. Враховуючи те, що на спірній вивісці міститься інформація, яка не містить закликів до придбання конкретного товару чи отримання послуг позивача, вона не є інформацією, призначеною сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтересу щодо юридичної особи чи конкретного товару (послуг), що поставляється/надається підприємством, а тому суди вважали, що така вивіска не є рекламою і не потребує спеціального дозволу на розміщення зовнішньої реклами, у зв`язку з чим дійшли висновку щодо необхідності скасування вимоги Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 10.09.2018 №23/Р-18-3679.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ
12. Касаційну скаргу мотивовано порушенням місцевим та апеляційним адміністративними судами норм процесуального права і неповним дослідженнням обставин справи.
Зокрема, відповідач зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції не враховано, що на спірній конструкції міститься не тільки назва даного закладу, а й містяться заклики, а саме "бенкети та корпоративи", а також номери телефонів, які не підпадають під інформацію, яка може бути розміщена на вивісці, відповідно до п. 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 №2067. Зазначена позиція судів суперечить усталеній судовій практиці та позиції судів касаційної інстанції у спірних відносинах, зокрема Вищого адміністративного суду у справі №К/800/29482/17.
13. На думку скаржника, конструкція, на якій міститься надпис "бенкети та корпоративи", а також номери телефонів закладу, є чітко відокремленою від іншої інформації, а саме від назви закладу харчування "Фелікітас", а отже, згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про рекламу" така конструкція належить до реклами.
14. У касаційній скарзі відповідач зазначає, що реклама від вивіски відрізняється саме за змістом інформації, а не за способом її реалізації, адже на даній конструкції не розміщена інформація щодо виду діяльності та часу діяльності, які передбачені Законом щодо розміщення інформацій на вивісках. Таким чином, розміщена позивачем конструкція є рекламою, а тому дана конструкція повинна розміщуватись у населених пунктах на підставі дозволів (які у позивача відсутні), що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад.
15. У відзиві на касаційну скаргу позивач, виходячи з визначень, наданих тлумачними словниками, зазначає, що інформація, розміщена позивачем на конструкції, не може вважатись закликом.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
16. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
17. Визначальним в межах даного адміністративного спору є встановлення того, чи належать розміщені позивачем конструкції до реклами.
18. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про рекламу" зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг; рекламні засоби - засоби, що використовуються для доведення реклами до її споживача.