Постанова
Іменем України
29 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 301/7670/17
провадження № 51-9140 км 18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В.К.,
суддів Лагнюка М.М., Марчук Н.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,
прокурора Матюшевої О.В.,
захисника в режимі відеоконференції Зубкової Л.М.,
представника потерпілої
в режимі відеоконференції Лебєдєва О . В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Зубкової Л.М. в інтересах засудженої ОСОБА_2 на вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 01 лютого 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 23 серпня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017080130003150, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки с. Верхні Серогози Нижнєсерогозського району Херсонської області, жительки АДРЕСА_1 ),
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 01 лютого 2018 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 грн., з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
Звільнено засуджену ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання на підставі п. "ґ" ст. 1 Закону України № 1810-VIII "Про амністію у 2016 році" від 22 грудня 2016 року.
Цивільні позови задоволено частково.
Постановлено стягнути із засудженої ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_3 20 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Постановлено стягнути із засудженої ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_4 16 367,58 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 40 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, 1 000 грн витрат на транспортування автомобіля, 3 500 грн витрат на правову допомогу.
Згідно з вироком ОСОБА_2 визнано винуватою в тому, що вона 04 серпня 2017 року близько 15:50 у світлу пору доби в м. Бердянську Запорізької області, керуючи технічно справним транспортним засобом "Рено Кенго" д.н.з. НОМЕР_1, рухалась по вул. Мелітопольське шосе з боку вул. Кабельників в напрямку вул. Фестивальної. На перехресті вул. Мелітопольське шосе та вул. Промислової, виконуючи поворот ліворуч, порушуючи п. 16.12 Правил дорожнього руху України, не надала дороги автомобілю "ВАЗ 21063" д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4, який рухався по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку, чим допустила зіткнення вказаних транспортних засобів. В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій та пасажир автомобіля "ВАЗ 21063" ОСОБА_4 та ОСОБА_3 отримали тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 23 серпня 2018 року апеляційну скаргу засудженої ОСОБА_2 залишено без задоволення, а вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 01 лютого 2018 року - без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить переглянути вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, що суд безпідставно задовольнив цивільний позов у частині відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_4, оскільки такі витрати не підтверджено документально, лікарські препарати придбані потерпілим у період, коли він не перебував на стаціонарному лікуванні, та відсутні у переліку рекомендованих ліків. Вважає, що витрати на лікування у кардіологічному відділенні не мають причинного зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, а тому не підлягають задоволенню. Вказує про надуманість розміру моральної шкоди, що не підтверджується жодним доказом та є значно завищеним з огляду на те, що засуджена ОСОБА_2 є особою пенсійного віку та не має іншого джерела доходу, окрім пенсії. Наголошує, що судом неналежно визначено сторону цивільного відповідача, враховуючи наявний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності між ОСОБА_2 та ПрАТ "СК "Оранта-Січ". При цьому вказує, що суд апеляційної інстанції з огляду на вимоги статей 407, 409, 419 КПК України вказаних порушень не усунув та безпідставно вирок місцевого суду залишив без зміни.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.
У судовому засіданні захисник підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити. Прокурор та представник потерпілої заперечували проти задоволення скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Доведеність винуватості та кваліфікація дій ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 286 КК України, вид та розмір призначеного покарання, а також звільнення засудженої від відбування такого покарання у касаційній скарзі захисником не оспорюються, а тому судом касаційної інстанції не перевіряються.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Що стосується доводів касаційної скарги захисника про неналежне визначення сторони цивільного відповідача, враховуючи, що на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована, колегія суддів вважає їх неспроможними.
Так, позовні вимоги потерпілими ОСОБА_4 та ОСОБА_3 заявлені саме до ОСОБА_2, при цьому цивільні позови не містять будь-яких посилань щодо стягнення заподіяних збитків з третіх осіб (а. с. 33, а. с. 38-39).
Право потерпілих на відшкодування шкоди є абсолютним і не може бути припинено або обмежено будь-яким договором, у тому числі договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Разом з тим, засуджена ОСОБА_2 не позбавлена права звернутись у встановленому законом порядку до страхової компанії із відповідною вимогою компенсувати витрати, пов`язані із відшкодуванням потерпілим матеріальної та моральної шкоди, у межах укладеного страхового полісу.
Доводи захисника про безпідставність задоволення цивільних позовів та необґрунтованість визначеного розміру моральної шкоди, на думку колегії суддів є необґрунтованими з огляду на наступне.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.