Постанова
Іменем України
02 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 761/9780/18
провадження № 61-12241св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі - ОСОБА_2, Публічне акціонерне товариство "Банк інвестицій та заощаджень",
треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 грудня 2018 року у складі судді Осаулова А. А. та постанову Київського апеляційного суду від 06 березня 2019 року у складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Гаращенка Д. Р., Пікуль А. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" (далі - ПАТ "Банк інвестицій та заощаджень"), треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання удаваним договору поруки та визнання недійсним договору відступлення прав вимоги.
На обґрунтування позовних вимог зазначила, що позивач перебувала у шлюбі з ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя її чоловік - ОСОБА_7 уклав з АТ "Укрсоцбанк" договір кредиту № 070-22-95/07, відповідно до якого, банк надав у тимчасове користування грошові кошти у сумі 2 000 000 доларів США з кінцевим терміном погашення суми кредиту - до 24 грудня 2027 року. Кредит був отриманий на придбання нерухомого майна, а саме - квартири АДРЕСА_1, загальною площею 345,6 кв.м, житловою площею 216,1 кв.м та підсобних приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, машиномісця АДРЕСА_2 , загальною площею 14,8 кв.м та машиномісця АДРЕСА_3 , загальною площею 14,5 кв.м, що знаходяться на друговому поверсі підземної автостоянки в АДРЕСА_3 . З метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, сплати процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат, між чоловіком позивача та АТ "Укрсоцбанк" було укладено договір іпотеки, за яким зазначені об`єкти нерухомості були передані в заставу. За життя ОСОБА_7 належним чином виконував всі прийняті ним зобов`язання за укладеним кредитним договором. Після смерті чоловіка позивач вчинила дії щодо прийняття спадщини. В подальшому позивачу стало відомо, що до Печерського районного суду м. Києва братом померлого - ОСОБА_2 подано позовну заяву про стягнення грошових коштів на підставі договору поруки. При ознайомленні з матеріалами цивільної справи позивачем було з`ясовано, що ПАТ "Укрсоцбанк" та ПАТ "Банк інвестицій та заощаджень" 31 березня 2016 року уклали договір про відступлення прав вимоги за договором кредиту від 25 грудня 2007 року № 070-22-95/07, відповідно до якого, ПАТ "Банк інвестицій та заощаджень" набув право вимоги за кредитним договором, укладеним між первісним кредитором та ОСОБА_7, померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 . В той же день, між тими ж самими фінансовими установами був укладений і договір про відступлення прав за іпотечним договором від 26 грудня 2007 року. Крім того, 31 березня 2016 року ПАТ "Банк інвестицій та заощаджень" та ОСОБА_2 уклали договір поруки, згідно умов якого, поручитель поручається перед кредитором за належне виконання боржником зобов`язань за кредитним договором від 25.12.2007 року № 070-22-95/07. 31 березня 2016 року ОСОБА_2 сплатив всю витребувану банком суму, тобто, виконав всі зобов`язання за померлого позичальника, незважаючи на те, що строк виконання, визначений кредитним договором, ще не настав. Позивач вважає, що у такий спосіб укладено удаваний договір поруки, за яким сторони приховали відступлення прав вимоги на користь фізичної особи ОСОБА_2 . На думку позивача, якщо поручитель поручається за виконання боржником свого обов`язку, то повинна існувати реальна неможливість виконання боржником свого обов`язку. Відповідач ОСОБА_2 поручився за виконання зобов`язань, які є припиненими в силу смерті позичальника. Якби сторони бажали укласти реальний договір поруки, то він був би укладений одночасно з основним договором в 2007 році, або, принаймні, за життя позичальника. Сплата ОСОБА_2 коштів у визначеному розмірі припинила відносини банку та позичальника (його спадкоємців) та стала підставою для виникнення нових правовідносин між удаваним поручителем та спадкоємцями померлого ОСОБА_7 . Таким чином, на думку позивача, сторони підписали удаваний договір поруки, який по суті приховує відносини заміни кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги коштів. Прихований же договір відступлення вимоги коштів є недійсним, оскільки відступлення відбулось на користь фізичної особи, який не наділений правами фінансової установи. З урахуванням викладеного, просила суд визнаний договір поруки, укладений 31 березня 2016 року між ПАТ "Банк інвестицій та заощаджень" та ОСОБА_2, удаваним, а по факту - договір відступлення прав вимоги, як такий, що порушує права позивача, недійсним.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10 грудня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ПАТ "Банк інвестицій та заощаджень", треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 . про визнання удаваним правочином договір поруки від 31 березня 2016 року № 070-22-95/07/1-П, що був укладений між ПАТ "Банк інвестицій та заощаджень" і ОСОБА_2, та визнання недійсним договору від 31 березня 2016 року про відступлення права вимоги за договором кредиту від 25 грудня 2007 року, що був укладений між ПАТ "Укрсоцбанк" та ПАТ "Банк інвестицій та заощаджень", залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, щосторони не мали на меті укладення іншого правочину, окрім договору поруки, і правовідносини виникли між ними виключно за договором поруки, як видом забезпечення зобов`язання. Також зазначив, що позивачем не доведено жодними доказами умисних дій сторін за оспорюваним договором поруки на приховання під цим договором іншого договору.
Не погодившись із цим рішенням, ОСОБА_1 подала до суду апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 06 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 10 грудня 2018 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У липні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 подала до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 грудня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 березня 2019 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасуватирішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення у справі про задоволення позовних вимог ОСОБА_1.
Касаційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої та апеляційної інстанції є безпідставними та необґрунтованими.
Доводи інших учасників справи
01 серпня 2019 року на адресу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від АТ "Банк інвестицій та заощаджень" надійшов відзив на касаційну скаргу. У письмовому відзиві відповідач зазначив, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржені рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
04 липня 2019 року вказана справа передана судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 25 грудня 2007 року між АТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_7 укладено договір кредиту, відповідно до якого, кредитор надав позичальнику у тимчасове платне користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 2 000 000,00 доларів США зі сплатою 12,5% річних з кінцевим терміном повернення - до 24 грудня 2027 року на умовах, визначених договором. Кредит був отриманий на придбання нерухомого майна, а саме - квартири АДРЕСА_1, загальною площею 345,6 кв.м, житловою площею 216,1 кв.м та підсобних приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, машиномісця АДРЕСА_2 , загальною площею 14,8 кв.м та машиномісця АДРЕСА_3 , загальною площею 14,5 кв.м, що знаходяться на друговому поверсі підземної автостоянки в АДРЕСА_3.
Цим договором передбачено право позичальника достроково погасити кредит.
З метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, сплати процентів, можливих штрафних санкцій, 26 грудня 2007 року між АТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_7 укладено договір іпотеки, за яким зазначені об`єкти нерухомості були передані в заставу.
Додатково 08 грудня 2009 року було укладено угоду № 1 про внесення змін до договору кредиту від 25 грудня 2007 року № 070-22-95/07, а саме, про встановлення процентної ставки за користування кредитом в розмірі 11 % річних з 01 вересня 2010 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер.
31 березня 2016 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та ПАТ "Банк інвестицій та заощаджень" було укладено договір про відступлення прав вимог за кредитним договором, укладеним між ОСОБА_7 та АТ "Укрсоцбанк".
В цей же день, між ПАТ "Укрсоцбанк" та ПАТ "Банк інвестицій та заощаджень" було укладено договір про відступлення прав за договором іпотеки від 26 грудня 2007 року.
Також, 31 березня 2016 року між ПАТ "Банк інвестицій та заощаджень" та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 070-22-95/07/1-П, згідно умов якого, ОСОБА_2 поручається перед кредитором за належне виконання боржником взятих на себе зобов`язань відповідно до кредитного договору від 25 грудня 2007 року, а також всіх майбутніх додаткових договорів та угод до нього.
31 березня 2016 року ОСОБА_7 достроково погашено кредит у повному обсязі.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти згідно частини першої статті 1048 ЦК України.