Постанова
Іменем України
02 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 569/2530/16-ц
провадження № 61-29892св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 28 березня 2017 року у складі судді Бердія М. А. та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 14 червня 2017 року у складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Шеремети А. М., Шимківа С. С.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до
ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3, про виселення з незавершеного будівництвом житлового будинку.
Позовна заява, з урахуванням уточнень, мотивована тим, що
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки - ОСОБА_6, який володів незавершеним будівництвом житловим будинком на праві особистої приватної власності згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 , як спадкоємиця першої черги прийняла спадщину. Крім неї є й інші спадкоємці, які також успадкували відповідну частку у вказаному домоволодінні.
Після смерті ОСОБА_6, позивачка не має можливості потрапити до будинку, подвір`я будинку, оскільки там постійно перебуває ОСОБА_2, який чинить їй перешкоди.
ОСОБА_2 проживав у вказаному будинку в 2010 році згідно договору оренди та був прописаний за цією адресою у старий будинок, який взагалі знесений.
Після закінчення договору оренди, ОСОБА_2 відмовився залишати будинок добровільно.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 18 грудня
2013 року розірвано договір найму кімнати № 09 у будинку, укладений
26 квітня 2011 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 та виселено ОСОБА_2 з будинку за адресою: АДРЕСА_1 без надання іншого житла .
ОСОБА_2 було знято з реєстрації місця проживання, але він не проставив відповідної відмітки у паспорті та користується цим житлом.
Позивачка неодноразово в усній формі вимагала звільнити приміщення, оскільки даний будинок необхідний для проживання їй та її родині. Вона бажає завершити його будівництво та вселитися в нього, але цього зробити не може, оскільки відповідач відмовляється у добровільному порядку його звільнити. відповідач неодноразово погрожував позивачці та членам її родини фізичної розправою та неодноразово розпочинав бійку, що стало підставою для звернення ОСОБА_1 до правоохоронних органів. У зв`язку з її зверненням, у правоохоронних органах відкрито два кримінальні провадження та проводяться слідчі дії. З будинку зникли цінні речі.
За цією адресою прописані ОСОБА_3 - дружина померлого
ОСОБА_6 , яка фактично там не проживає.
Відповідач в будинку не зареєстрований, займає приміщення самоправно не маючи на те жодних правових підстав. ОСОБА_1, як співвласник житлового будинку, згоди на проживання ОСОБА_2 не надавала. Добровільно звільнити приміщення відповідач не бажає. Такими діями ОСОБА_2 створює ОСОБА_1 перешкоди в користуванні будинком.
ОСОБА_1 , з урахуванням уточнень, на підставі статті 116 ЖК Української РСР просила виселити ОСОБА_2 з незавершеного будівництвом житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області до участі у справі в якості третіх осіб, залучено ОСОБА_5, ОСОБА_4 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 28 березня
2017 року позовні вимоги задоволено.
Висилено ОСОБА_2 з незавершеного будівництвом житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 551,20 грн судових витрат понесених по сплаті судового збору.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідач порушує право власності позивача на спірний будинок та не має права користуватися вказаним житлом, оскільки проживає у будинку без будь-яких правових підстав.
Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 14 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено.
Рішення рівненського міського суду Рівненської області від 28 березня
2017 року залишено без змін.
Відхиляючи апеляційну скаргу ОСОБА_7, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
04 липня 2017 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв`язку подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, з урахуванням уточнень, просить скасувати рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 28 березня
2017 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 14 червня
2017 року та направити справу на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції, вирішити питання по суті, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 18 грудня 2013 року відповідача вже було висилено з вказаного житлового будинку. Суди не мають права розглядати одні і ті ж позовні вимоги двічі.
Згідно паспортних даних, ОСОБА_2 зареєстрований за вказаною адресою, а тому не може бути виселений.
Питання про виселення може ставити тільки власник майна, позивачка не є власником, а є лише спадкоємицею померлого власника.
Доводи інших учасників справи:
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Рівненського міського суду Рівненської області.
Зупинено виконання рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 28 березня 2017 року та ухвали апеляційного суду Рівненської області від 14 червня 2017 року до закінчення касаційного провадження.
У вересні 2017 року матеріали цивільної справи надійшли до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення"
ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами цивільної справи передано до Верховного Суду.
Розпорядженням від 11 червня 2019 року № 651/0/226-19 за касаційним провадженням № 61-29892св18 призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 11 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Короткий зміст фактичних обставин справи встановлених судом:
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що ОСОБА_2 проживає без реєстрації місця проживання у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1, який згідно дослідженого судом витягу про державну реєстрацію прав № 27722141, виданого 21 жовтня 2010 року КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" має статус незавершеного будівництвом житлового будинку, і зареєстрований на праві власності за ОСОБА_6
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер.
ОСОБА_1 , ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 прийняли спадщину після смерті власника, внаслідок чого було заведено спадкову справу, видано витяг про реєстрацію в спадковому реєстрі.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 18 грудня
2013 року у справі № 569/7604/13-ц за позовом ОСОБА_6 до
ОСОБА_2 , останнього висилено з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення з підстав розірвання договору найму кімнати у будинку.
Згідно адресної картки домоволодіння по АДРЕСА_1, відповідач не зареєстрований в цьому житловому будинку, однак, після смерті ОСОБА_6 та прийняття позивачем спадщини відповідач відмовляється залишати будинок добровільно, перешкоджає ОСОБА_1 у користуванні спадковим майном, а саме заходити у незавершений будівництвом житловий будинок, користуватися майном що там знаходиться, здійснити ремонт та вселитися в приміщення разом із сім`єю.
Позивачка неодноразово усно вимагала звільнити приміщення, однак відповідач ОСОБА_2 не реагує на прохання та вимоги, не пускає власника спадкового майна, внаслідок чого, позивач неодноразово зверталась до правоохоронних органів.