Постанова
Іменем України
02 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 2-7010
провадження № 61-34250св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_4 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Одеської області від 23 травня 2017 року у складі колегії суддів: Цюри Т. В., Сидоренко І. П., Станкевича В. А. у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виділ частки домоволодіння в натурі та визнання права власності
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог
У грудні 2010 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про виділ в натурі частину жилого будинку АДРЕСА_1 загальною площею 210,3 кв. м, житловою площею 91,5 кв. м та припинення права спільної власності на жилий будинок АДРЕСА_1 .
Позов мотивований тим, що позивачу на підставі рішення Одеської міської ради від 29 липня 2010 року належить жилий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 210,3 кв. м, житловою площею 91,5 кв. м, що розташований на земельній ділянці площею 304 кв. м, яка належить позивачу на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку. Співвласником домоволодіння АДРЕСА_1 є відповідачі. ОСОБА_2 належить 46/100 частки даного жилого будинку на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 27 січня 1998 року. ОСОБА_3 належить 54/300 частки даного жилого будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Четвертою одеською державною нотаріальною конторою 27 квітня 2009 року. У фактичному користуванні позивача відповідно до погодженого між сторонами порядку користування перебуває жилий будинок під літерою "И,и", який складається з приміщень, зазначених на плані технічного паспорта щодо жилого будинку, виготовленого Комунальним підприємством "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості" від 15 березня 2007 року. Відповідачі не заперечують проти того, щоб позивачу було виділено даний жилий будинок під літерою "И,и" у власність, проте оскільки у відповідачів є самочинно збудовані будівлі, позивач позбавлений можливості оформити виділ своєї частки в натурі через органи місцевого самоврядування. Даний жилий будинок є фактично окремим об`єктом нерухомого майна, розташованим на АДРЕСА_1, має окремий вихід на АДРЕСА_1 через металеві ворота, обладнаний індивідуальною системою опалення, каналізації, газо забезпечення, тому може бути виділений як окремий об`єкт нерухомого майна.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2010 року позов ОСОБА_4 задоволено, виділено в натурі ОСОБА_4 і визнано за ним право власності на жилий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 210,3 кв. м, жилою площею 91,5 кв. м, який складається з приміщень: 1 - веранди площею 9,9 кв. м, 2 -коридору площею 11,8 кв. м, 3-гаражу площею 22,9 кв. м, 4-котельної площею 4,3 кв. м, 5 - коридору площею 6,6 кв. м, 6 - санвузлу площею 4,0 кв. м, 7 - кабінету площею 9,2 кв. м, 8 - житлової площею 27,8 кв. м, 9 - кухні площею 18,3 кв.м, 10 - коридору площею 11,8 кв. м, 11 - житлової площею 17,3 кв. м, 12 - санвузлу площею 7,4 кв. м, 13 - коридору площею 5,1 кв.м, 14-підсобки площею 16,7 кв. м, 15 - житлової площею 18,9 кв. м, 16 - житлової площею 18,3 кв. м, зазначених на плані технічного паспорта, виготовленого Комунальним підприємством "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості" від 15 березня 2007 року, що розташований на земельній ділянці площею 304 кв. м, припинено право спільної часткової власності ОСОБА_4 у будинку АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, щона підставі рішення Одеської міської ради від 29 липня 2010 року позивачу належить жилий будинок АДРЕСА_1 , який складається з приміщень: 1 -веранди площею 9,9 кв. м, 2 - коридору площею 11,8 кв. м, 3-гаражу площею 22,9 кв. м, 4 - котельної площею 4,3 кв. м, 5 - коридору площею 6,6 кв. м, 6 - санвузлу площею 4,0 кв. м, 7 - кабінету площею 9,2 кв. м, 8 - житлової площею 27,8 кв. м, 9 - кухні площею 18,3 кв. м, 10 - коридору площею 11,8 кв. м, 11 - житлової площею 17,3 кв. м, 12- санвузлу площею 7,4 кв. м, 13 - коридору площею 5,1 кв. м, 14-підсобки площею 16,7 кв. м, 15 - житлової площею 18,9 кв. м, 16 - житлової площею 18,3 кв. м, зазначених на плані технічного паспорта по домоволодінню, виконаного Комунальним підприємством "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості" від 15 березня 2007 року. Даний жилий будинок має окремий вхід з АДРЕСА_1.
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 23 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2010 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виділ частки домоволодіння в натурі та визнання права власності відмовлено, скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою апеляційного суду Одеської області від 30 березня 2017 року.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво повинно мати місце при наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати наявність спору про право. Питання щодо поділу об`єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону. Самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності, а тому не може бути предметом поділу (виділу). Правовстановлюючі документи, які б підтверджували реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на жилий будинок АДРЕСА_1 в матеріалах справи відсутні. Для можливості поділу жилого будинку в натурі крім технічного висновку про відповідність перепланування будівельним нормам і правилам, висновку про відповідність перепланування санітарно-епідеміологічним вимогам до будинків і приміщень та правилам пожежної безпеки, які повинні бути надані до ухвалення рішення, залежно від обставин справи, підлягають також вивченню висновки й інших служб, зокрема погодження для встановлення відокремленого газо-, водо- та енергопостачання. ОСОБА_2 , яка є відповідачем, участі у справі в суді першої інстанції не приймала та відсутні будь-які підтвердження щодо її належного повідомлення про розгляд справи. Позивачем не надано доказів на підтвердження його вимог про виділ у натурі частини жилого будинку. Присвоївши жилому будинку іншу адресу, суд порушив вимоги "Положення про районну адміністрацію Одеської міської ради", оскільки таке питання є виключною компетенцією районної адміністрації.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2017 року ОСОБА_4 засобами поштового зв`язку надіслав касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ), в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення Апеляційного суду Одеської області від 23 травня 2017 року і залишити в силі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2010 року.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою ВССУ від 22 червня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 .
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
04 червня 2018 року справу № 2-7010 та матеріали касаційного провадження ВССУ передано до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, щовідповідно до сертифіката від 30 серпня 2010 року, реєстраційний номер ОД001693 жилий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 210,3 кв. м відповідає державним стандартам, будівельним нормам і правилам. Рішенням Одеської міської ради від 29 липня 2010 року № 415 позивачу погоджено прийняття в експлуатацію жилого будинку АДРЕСА_2 . Даний жилий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,0304 га, що належить позивачу на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку від 26 вересня 2005 року серії НОМЕР_1, виданого на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06 червня 2005 року. Рішенням суду першої інстанції було визнано право власності на закінчений будівництвом жилий будинок літ. "И,и" з господарськими будівлями та спорудами, прийнятий до експлуатації і збудований на належній відповідачу земельній ділянці, відведеній з такою метою. Тому даний жилий будинок не може вважатися об`єктом самочинного будівництва. Позивач вважає, що оскаржуване рішення апеляційного суду порушує статтю 1 Протоколу № 1 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, яке було правильним по суті та справедливим, що містило окремі формальні недоліки. Відповідачі надали у письмовій формі позивачу згоду на виділ зазначеного жилого будинку в натурі. Негативні наслідки для відповідачів у разі задоволення позовних вимог відсутні.
Позиції інших учасників
У серпні 2017 року ОСОБА_2 подала заперечення на касаційну скаргу, в яких просить відхилити касаційну скаргу.
Заперечення мотивовані тим, що жилий будинок, щодо якого позивач заявив позовні вимоги, є об`єктом самочинного будівництва. Це, зокрема, підтверджує технічний паспорт від 05 березня 2007 року жилого будинку АДРЕСА_1 , який містить відмітку "самочинне будівництво". Об`єкт нерухомого майна, до складу якого входить самочинно збудовані об`єкти, не є об`єктом права власності, а тому не може бути предметом поділу. Сертифікат відповідності жилого будинку технічних вимогам не спростовує статусу нерухомого майна як об`єкта самочинного будівництва. У матеріалах справи відсутні докази щодо можливості технічного виділу частки із спірного жилого будинку з дотриманням будівельних норм. Також відсутні докази надання об`єкту, який утвориться в результаті виділу, поштової адреси. Розпорядженням Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради від 19 січня 2004 року № 56 жилому будинку, що належить ОСОБА_2 надано поштову адресу: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 заперечує надання нею згоди позивачу на виділ у його власність спірного жилому будинку.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_4 згідно з договором купівлі-продажу від 06 червня 2005 року придбав у ОСОБА_5 частину приватизованої земельної ділянки розміром 0,0304 га., розташованої на АДРЕСА_1 .