1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



Постанова

Іменем України


02 вересня 2019 року

м. Київ


справа № 295/499/13-ц

провадження № 61-32153св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Кузнєцова В. О.,

учасники справи:

позивачі:ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі:Житомирська місцева прокуратура, Житомирський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області, прокуратура Житомирської області, Головне управління Національної поліції в Житомирській області, Головне управління Державної казначейської служби України в Житомирській області

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 28 липня 2016 року у складі судді Полонця С. М. та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 27 липня 2017 року у складі колегії суддів: Павицької Т. М., Микитюк О. Ю., Трояновської Г. С. у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Житомирської місцевої прокуратури, Житомирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області, прокуратури Житомирської області, Головного управління Національної поліції в Житомирській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області про відшкодування майнової та моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог

У січні 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися з позовом про відшкодування майнової та моральної шкоди та просили стягнути на користь ОСОБА_1 з Житомирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області та Головного управління Національної поліції в Житомирській області матеріальну шкоду в сумі 8 314,17 грн, фізичну шкоду в сумі 8 400 грн, моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн з кожної юридичної особи, з Житомирської місцевої прокуратури 100 000,00 грн моральної шкоди, стягнути на користь ОСОБА_2 з Житомирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області та Головного управління Національної поліції в Житомирській області матеріальну шкоду в розмірі 36 213,93 грн, моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн з кожної юридичної особи, з Житомирської місцевої прокуратури 100 000,00 грн моральної шкоди, а також стягнути з прокуратури Житомирської області шкоду, заподіяну Житомирською місцевою прокуратурою, відповідно до заяви про збільшення позовних вимог.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 24 грудня 2009 року близько 17 години працівники Служби боротьби із незаконним обігом наркотиків Богунського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справи України (далі - СБНОН Богунського РВ УМВС України) та оперуповноважені відділу боротьби з незаконним оборотом наркотиків Управління Міністерства внутрішніх справи України (далі - ВБНОН УМВС України в Житомирській області) незаконно проникли до квартири АДРЕСА_1, провели обшук та заволоділи майном на суму 8 314,17 грн. Під час проведення вказаних дій працівники міліції завдали ОСОБА_1 тілесні ушкодження. У подальшому, із застосуванням насильства ті ж працівники увірвалися в квартиру НОМЕР_1 цього будинку, провели обшук без дозволу, підкинули наркотичні засоби та заволоділи майном на загальну суму 36 213,93 грн. Після цих подій ОСОБА_1 викликав міліцію та повідомив про злочин. За даним фактом прокуратура м. Житомира неодноразово відмовляла у відкритті кримінального провадження, хоча відповідні постанови багаторазово скасовувались судами, органи прокуратури протягом шести років не провели належного розслідування кримінальної справи. Внаслідок бездіяльності прокуратури позивачі позбавлені можливості захистити свої права.

Короткий зміст судових рішень

Справа розглядалася неодноразово.

Останнім рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 28 липня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачами не надано доказів належності їм на праві приватної власності майна, яке за словами позивачів вкрадене у них, та документів, що підтверджують вартість такого майна, обґрунтованого розрахунку майнової шкоди. Підстави для відшкодування фізичної шкоди позивачам відсутні, оскільки суду не надано доказів наявності причинно-наслідкового зв`язку між незаконними діями працівників правоохоронних органів і наявними у ОСОБА_1 тілесними ушкодженнями, а також обґрунтованого розрахунку розміру фізичної шкоди. Дії працівників міліції та прокуратури щодо позивачів не визнано неправомірними у встановленому законом порядку, досудове розслідування на цей час не закінчено та жодному з працівників правоохоронних органів не повідомлено про підозру у вчиненні злочину. Позовна заява не містить посилання позивачів на те, що внаслідок тривалого невирішення прокуратурою заяви ОСОБА_1 від 12 січня 2010 року та ОСОБА_2 від 30 листопада 2010 року їм заподіяна моральна шкода.

Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 06 вересня 2016 року рішення Богунського районного суду м. Житомира від 28 липня 2016 року скасовано в частині відшкодування моральної шкоди та ухвалено в цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Стягнуто з прокуратури Житомирської області на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 по 25 000 грн кожному на відшкодування моральної шкоди.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що розслідування за скаргами позивачів триває близько шести років. Неналежна якість цього розслідування неодноразово встановлювалась судовими рішеннями, наслідком чого було скасування постанов органів прокуратури про відмову у порушенні кримінальної справи проти працівників міліції, про закриття кримінального провадження, про відмову у задоволенні клопотань ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання їх потерпілими у кримінальному провадженні тощо. З останнього відомого рішення, а саме ухвали від 19 червня 2016 року, якою скасовано постанову старшого слідчого Слідчого відділу прокуратури Житомирської області, випливає, що всебічного і остаточного розслідування заяв ОСОБА_1, ОСОБА_2 не здійснено і на даний час. Висновок суду першої інстанції про те, що позовна заява не містить посилання позивачів на те, що внаслідок тривалого невирішення прокуратурою їх заяв їм завдана моральна шкода, є помилковим, оскільки зміст позовної заяви, враховуючи подані уточнення, свідчить про протилежне. З огляду на наведене, органи прокуратури не виконали свій обов`язок щодо ефективного розслідування заяв позивачів щодо їх побиття працівниками міліції, заволодіння особистим майном, що беззаперечно доводить факт заподіяння позивачам моральної шкоди. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди в сумі по 25 000,00 грн кожному з позивачів, колегія суддів виходила з тривалості порушень прав позивачів, які протягом шести років не можуть отримати остаточне рішення органів прокуратури щодо розслідування фактів, викладених у їх заявах, а відтак змушені протягом всього часу оскаржувати відповідні рішення прокуратури, що перешкоджають належному розслідуванню, щоб спонукати слідчих прокуратури до належного і ефективного виконання своїх обов`язків. Такі дії та бездіяльність слідчих прокуратури спричиняють позивачам моральні страждання, оскільки останні роками не можуть у законний спосіб отримати результат за їх заявами до правоохоронних органів, а відтак і захистити свої права, змушені постійно згадувати і переживати ті події. Відповідно до положень Закону України "Про прокуратуру" систему органів прокуратури України складають Генеральна прокуратура та підпорядковані їй прокуратури, які є юридичними особами. Контроль за місцевими прокуратурами покладений на обласну прокуратуру. Отже, відшкодування моральної шкоди покладається на прокуратуру Житомирської області, яка є розпорядником коштів. Відмова суду першої інстанції у задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди та шкоди, заподіяної здоров`ю, є обґрунтованою.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ) від 01 березня 2017 року касаційну скаргу заступника прокурора Житомирської області задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Житомирської області від 06 вересня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала ВССУ мотивована тим, що у разі відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) в інших випадках заподіяння шкоди зазначеними у цій статті органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу). Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України. Відповідно до цієї норми обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна. Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції на зазначене уваги не звернув, фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення спору, належним чином не встановив, зокрема, не звернув уваги на те, що жодними судовими рішеннями чи постановами вищестоящих органів управління Міністерства внутрішніх справ України або прокуратури не встановлено незаконної бездіяльності чи неправомірних дій працівників відповідачів. При цьому у межах розгляду цієї справи позивачами також не заявлялися такі вимоги.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 27 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відхилено, рішення Богунського районного суду м. Житомира від 28 липня 2016 рокузалишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що шкода, завдана потерпілому незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою. Рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів. Відповідачі не можуть вчиняти дій щодо безспірного списання коштів державного бюджету для відшкодування шкоди, заподіяної особі. На позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі, а суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову. Позовних вимог до держави в особі вказаного органу позивачі не заявляли. При цьому, позивачі не позбавлені можливості звернутися до суду із позовною вимогою до належних відповідачів. Жодними судовими рішеннями або постановами вищестоящих органів управління Міністерства внутрішніх справ України або прокуратури, не встановлювалися незаконна бездіяльність або неправомірні дії працівників відповідачів. Не заявлялись такі вимоги і у межах розгляду даної справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2017 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку надіслали касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ), в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просять скасувати рішення Богунського районного суду м. Житомира від 28 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 27 липня 2017 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою ВССУ від 22 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

29 травня 2018 року справу № 295/499/13-ц та матеріали касаційного провадження ВССУ передано до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, щоу позовній заяві у січні 2013 року позивачі просили визнати дії прокуратури м. Житомира та працівників міліції злочинними, прийняти щодо цього окремі ухвали, стягнути з Управління державного казначейства України на користь позивачів матеріальну, фізичну і моральну шкоду. 16 вересня 2015 року ухвалою ВССУ скасоване рішення Богунського районного суду від 05 лютого 2015 року та рішення Апеляційного суду Житомирської області від 23 квітня 2015 року, справу направлено на новий розгляд у зв`язку з тим, що апеляційний суд неправильно поклав відповідальність на державу, а не на прокуратуру. У зв`язку з цим, позивачі уточнили позовні вимоги, змінивши відповідача, з якого вимагалося відшкодування завданої шкоди. Ухвалою від 01 березня 2017 року ВССУ скасував рішення апеляційного суду від 06 вересня 2016 року та направив справу до апеляційного суду, вказавши, що шкоду має відшкодовувати держава. Направлення справи на новий розгляд до апеляційного суду, а не до суду першої інстанції, позбавило позивачів можливості внести нові уточнення до позову. Позивачі вважають хибним висновок суду про те, що вони не просили стягнути шкоду з Головного Управління Державної казначейської служби України (далі - ГУДКСУ). ГУДКСУ було залучено як співвідповідач. Апеляційний суд проігнорував клопотання позивачів про стягнення шкоди з ГУДКУ. Крім того, апеляційний суд вийшов за межі вимог їх апеляційної скарги. Незаконність дій міліції підтверджується тим, що проти позивача ОСОБА_2 наявна постанова від 05 січня 2010 року про відмову у порушенні кримінальної справи, яка підтверджує і незаконне заволодіння майном позивачів, підкидання ним наркотичних засобів. Вважає незаконною відмову апеляційного суду витребувати висновок почеркознавчої експертизи від 10 листопада 2016 року, відповідно до якої дозвіл ОСОБА_2 на проникнення у приміщення не є належним дозволом, що підтверджує факт катування позивача, якому він піддавався для отримання такого дозволу. Позивачі вважають повністю підтвердженим факт заподіяння їм моральної шкоди з боку правоохоронних органів. Більшість доказів судами не досліджувалась, що випливає з тексту судових рішень. Факт протиправності дій працівників правоохоронних органів була підтверджена численними судовими рішеннями, якими скасовувалися постанови про відмову у порушенні кримінальної справи.

Позиції інших учасників

У жовтні 2017 року керівником Житомирської місцевої прокуратури Грабович А. Б. подані заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , в яких відповідач просить відхилити касаційну скаргу та залишити оскаржувані судові рішення без змін.

Заперечення мотивовані тим, що оскаржувані судові рішення є законними та не підлягають скасуванню. Шкода, завдана протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю посадових осіб органу державної влади підлягає відшкодуванню державою, яка у таких справах є належним відповідачем. У статті 1174 ЦК України не передбачена відповідальність держави за шкоду, завдану працівниками прокуратури. Судовими рішеннями, на які посилаються позивачі, не встановлено факт протиправності проведеного у позивачів 24 грудня 2009 року обшуку.


................
Перейти до повного тексту