Постанова
Іменем України
02 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 500/5291/13-ц
провадження № 61-26278св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
треті особи: Ізмаїльська міська рада Одеської області, відділ Держземагенства у місті Ізмаїл Одеської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 липня 2015 року у складі судді Швець В. М. та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 20 червня 2017 року у складі колегії суддів:
Сєвєрової Є. С., Гірняк Л. А., Таварткіладзе О. М.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У серпні 2013 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Ізмаїльська міська рада Одеської області, відділ Держземагентства у місті Ізмаїлі Одеської області, про відновлення меж земельних ділянок та зобов`язання вчинити певні дії.
Позовна заява мотивована тим, що відповідачі, що мешкають в будинку АДРЕСА_1 по тій самій вулиці що і позивачі, порушили межі земельних ділянок, тому просили встановити межі ділянок відповідно до Генплану станом на 1983 рік, тобто, на відстані 0,84 м від стіни будинку АДРЕСА_2 для догляду й проведення поточного ремонту та для забезпечення можливості функціонування аварійних служб у випадку форс-мажорних обставин та зобов`язати відповідачів встановити паркан за цими межами.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 липня 2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачі не довели ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а також, що питання щодо порушення меж не може бути вирішене через відсутність даних щодо їх встановлення та закріплення на місцевості із складанням відповідних актів.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 24 листопада 2015 року, з урахуванням ухвали апеляційного суду Одеської області від 16 лютого
2016 року про виправлення описки, апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 липня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення.
Встановлено межі земельних ділянок АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 згідно до додатку № 4 до висновку судово-будівельної експертизи № 37/33-2014 від 26 грудня 2014 року.
Зобов`язано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відновити паркан на відстані
0,84 м від стіни житлового будинку літ. "А" АДРЕСА_2 згідно до додатку № 4 до висновку судово-будівельної експертизи № 37/33-2014 від 26 грудня 2014 року.
Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив із їх доведеності.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 листопада 2016 року касаційну скаргу
ОСОБА_3 задоволено частково.
Рішення апеляційного суду Одеської області від 24 листопада 2015 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до апеляційної інстанції.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 20 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилено.
Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 липня 2015 року залишено без змін.
Відхиляючи апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
07 липня 2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 через засоби поштового зв`язку подали до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просять скасувати рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 20 червня 2017 року та залишити в силі рішення апеляційного суду Одеської області від 24 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 16 лютого
2016 року, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не дослідили належним чином матеріали цивільної справи та варіанти встановлення меж згідно висновку експерта від 26 грудня 2014 року № 37/33-2014.
Доводи інших учасників справи:
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області.
У вересні 2017 року матеріали цивільної справи надійшли до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення"
ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами цивільної справи передано до Верховного Суду.
Розпорядженням від 07 червня 2019 року № 637/0/226-19 за касаційним провадженням № 61-26278св18 призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 07 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Короткий зміст фактичних обставин справи встановлених судом та мотиви, з яких виходить Верховний Суд:
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що згідно матеріалів інвентаризаційної справи КП "Ізмаїльське МБТІ" по АДРЕСА_1 області власниками житлового будинку з господарськими будівлями та надвірними спорудами є ОСОБА_1 (1/2 частка) та
ОСОБА_2 (1/2 частка) па підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 1071 від 02 грудня 2010 року. Згідно договору забудови від 15 червня 1981 року та плану відводу відводилась земельна ділянка для будівництва індивідуального житлового будинку площею 600,00 кв.м. Станом на останню технічну інвентаризацію від 26 серпня 2010 року загальна площа земельної ділянки складає 750 кв.м, самозахват становить 150,00 кв.м, крім того, вказана земельна ділянка змінила свою геометричну конфігурацію між сусідньої земельною ділянкою по АДРЕСА_1 .