Постанова
Іменем України
02 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 583/3453/16-ц
провадження № 61-18298св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С.,
Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1,ОСОБА_2,
відповідачі: фізична особа-підприємець ОСОБА_3, ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське обласне підприємство автомобільного транспорту",
третя особа - відокремлений підрозділ Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське обласне підприємство автомобільного транспорту" автостанція "Охтирка",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Охтирського міськорайонного суду Сумської області від 24 лютого 2017 року у складі судді Олійник О. В., та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 06 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Бойка В. Б., Кононенко О. Ю., Семеній Л. І., у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське обласне підприємство автомобільного транспорту", третя особа - відокремлений підрозділ Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське обласне підприємство автомобільного транспорту" автостанція "Охтирка", про захист прав споживачів,
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_3, ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське обласне підприємство автомобільного транспорту" (далі - ТОВ "Сумське ОПАТ"), третя особа - відокремлений підрозділ ТОВ "Сумське ОПАТ" автостанція "Охтирка", про захист прав споживачів.
Позовна заява мотивована тим, що 29 липня 2016 року позивачі в касі автостанції "Охтирка" придбали два квитка на посадочні місця № 18, 19 загальною вартістю 49,18 грн на останній рейсовий маршрут "Охтирка - Велика Писарівка", який відправлявся 29 липня 2016 року о 18:30 год. Близько 18:15 год для посадки пасажирів була подана автобусна маршрутка марки "ГАЗ-СПВ Рута 20", державний номерний знак НОМЕР_1 . Посадочні місця позивачів знаходилися попереду біля місця водія транспортного засобу, тому вони звернулися до нього із проханням відкрити двері для зайняття посадочних місць, на що водій відмовив та сказав займати вільні місця в салоні маршрутного автобуса. Контролер автостанції "Охтирка", яка вийшла для перевірки порядку посадки в автобусну маршрутку, підтвердила, що посадочні місця позивачів дійсно знаходяться біля місця водія, та повідомила, що вплинути на водія не має можливості, так як він їй не підпорядкований. Водій двері не відкрив, позивачі викликали поліцію. Автобусна маршрутка, під керуванням водія ОСОБА_4 о 18:30 год виїхала з автостанції "Охтирка" з пасажирами, посадочні місця № 18, № 19 залишилися незайнятими, а позивачі залишилися на пероні з квитками. Позивачі звернулися до управління захисту споживачів, але перевізник не надав згоди на проведення перевірки, тому заходи управлінням не були вжиті.
Неправомірними діями водія маршрутного автобусу та внаслідок недбалої організації пасажироперевезення працівників відокремленого підрозділу ТОВ "Сумське ОПАТ" автостанції "Охтирка", позивачам завдано моральної шкоди, яка проявилася у внутрішніх переживаннях та хвилюваннях в момент виникнення конфлікту з водієм, представниками автоперевезень пасажирів, безпідставним та протиправним позбавленням права виїхати з м. Охтирка та відвідати батьків у смт. Велика Писарівка, зривом налаштованих планів, яку позивачі оцінюють в розмірі по 3 000,00 грн на кожного.
З урахуванням уточнених позовних вимог, просили розірвати договори перевезення від 29 липня 2016 року, укладені ОСОБА_1 та ОСОБА_2, з однієї сторони як пасажири кожен окремо, з ФОП ОСОБА_3 за посередництвом ТОВ "Сумське ОПАТ", з іншої сторони як перевізниками, через надані послуги з пасажироперевезення структурним підрозділом ТОВ "Сумське ОПАТ" автостанція "Охтирка", на підставі квитків пасажирів № 702216696 та № 702216697 відповідно за чеками № 438674 та № 438675 на перевезення пасажирів рейсовим маршрутом №1942 о 18:30 год сполученням від автостанції "Охтирка" до автостанції "Велика Писарівка". Стягнути в солідарному порядку з ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "Сумське ОПАТ" на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 пеню у розмірі 3 % вартості ненаданої за договором перевезення послуги в сумі 68,82 грн на кожного позивача. Стягнути з ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "Сумське ОПАТ" на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі по 3000,00 грн на кожного позивача окремо. Стягнути з водія маршрутного автобуса ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі по 3000,00 грн на кожного позивача окремо; визнати такими, що не відбулися виконання умов за договорами перевезення від 29 липня 2016 року, укладених між позивачами та ФОП ОСОБА_3, та стягнути в солідарному порядку з ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "Сумське ОПАТ" на користь позивачів пеню у розмірі 3 % вартості ненаданої послуги за період з 29 липня 2016 року по 21 грудня 2016 року в сумі 108,04 грн на кожного.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 24 лютого 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 06 квітня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилено; рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 24 лютого 2017 року залишено без змін.
Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовані тим, що перевізник не відмовлявся від надання послуг позивачам за договорами перевезення та не допускав прострочення надання послуг. На даний час договори перевезення від 29 липня 2016 року укладені позивачами з перевізником не діють, а тому можливість їх виконання втрачена. Такого спосіб захисту, як визнання таким, що не відбулось виконання умов за договорами перевезення не передбачено вимогами чинного законодавства та не забезпечить відновлення порушеного права позивачів.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ), ОСОБА_1, ОСОБА_2 ., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Зазначають, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що їх права, як споживачів були порушені неправомірними діями відповідачів, а саме шляхом відмови у наданні належних послуг на підставі договірних правовідносин. Посилаються на те, що внаслідок неправомірних дій позивачам заподіяно моральну шкоду.
Заперечення (відзив) на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою ВССУ від 14 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
19 квітня 2018 року справу № 583/3453/16-ц та матеріали касаційного провадження ВССУ передано до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Установлено, що між сторонами виник спір щодо порушення умов укладеного договору перевезення, які врегульовані норами глави 64 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Законом України "Про захист прав споживачів ", Законом України "Про автомобільний транспорт", Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року № 176 (далі - Правила).
29 липня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_2) на автостанції придбано квитки за № 702216697 та № 702216696 на рейс № 1942, о 18:30 год 29 липня 2016 року від автостанції Охтирка до автостанції В. Писарівка, місця 18 та 19, перевізник ФОП ОСОБА_3 . Отже, між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 укладено два окремі договори перевезення.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що перевізником не було надано можливості позивачам зайняти в салоні автобусу місця, згідно з придбаними білетами, а свідок ОСОБА_9 у суді першої інстанції зазначила, що позивачам пропонувались зайняти вільні місця в салоні автобусу, на що позивачі відмовились. Контролером автостанції також роз`яснено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право повернути квитки в касу до відправлення автобусу із поверненням повної вартості придбаних ними квитків.
Однак, позивачі не скористались наданим їм правом та не повернули квитки до відправлення автобусу. Вартість квитків їм відшкодовано ФОП ОСОБА_3 22 грудня 2016 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У силу частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.