ПОСТАНОВА
Іменем України
03 вересня 2019 року
Київ
справа №804/14167/13-а
адміністративне провадження №К/9901/4450/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.02.2014 (суддя - Єфанова О.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014 (головуючий суддя - Дурасова Ю.В., судді: Проценко О.А., Туркіна Л.П.) у справі № 804/14167/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група "ЛІДЕР ПЛЮС" до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова група "ЛІДЕР ПЛЮС" (далі - ТОВ "Торгова група "ЛІДЕР ПЛЮС") звернулось до Дніпропетролвського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська) від 14.10.2013 №0004382203, №0004372203, №0004402203, №0004422203, від 17.10.2013 №0007441703; рішення про застосування фінансових санкцій від 14.10.2013 №38/04-61-22-4/37375810.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.02.2014, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014, позовні вимоги задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.02.2014, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
Доводи касаційної скарги дублюють висновки акту перевірки, які були підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Торгова група "ЛІДЕР ПЛЮС" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 22.11.2010 по 31.12.2012.
За результатами перевірки складено акт №568/04-61-22-4/37375810 від 03.10.2013, в якому відображено висновок про наступні порушення позивачем:
п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим занижено податок на додану вартість всього у сумі 607511,00 грн.;
пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, пп. 4.1.6. п. 4.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", чим занижено податок на прибуток всього у сумі 692953,00 грн.;
ч.10 ст.18 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" та Постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 № 957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв" (із змінами та доповненнями) - роздрібна торгівля коньяком, горілкою та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі напої, загальна сума вартості отриманої партії товару 720512,70 грн.;
п.9 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" - нероздрукування фіскальних звітних чеків та незабезпечення їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій в кількості 267 штук;
п.2.8, 3.5, 7.24 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (із змінами та доповненнями) - перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах підприємства на загальну суму 197904,15 грн.;
абз.23 п.1.2, ч.2 п.2.2, п.2.6 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (із змінами та доповненнями) - несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів в книгах обліку розрахункових операцій у загальній сумі 26394,35 грн.;
п.3.1 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (із змінами та доповненнями) - проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 1561,64 грн.;
пп.164.2.2 п.164.2 ст.164, п.168.1, п.168.4 ст.168, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України - по податку з суми доходу виплаченого гр. ОСОБА_1 у жовтні 2011 року не утримано та до бюджету не перераховано, що призвело до несплати податку з доходів фізичних осіб в сумі 7500,00 грн.
На підставі названого акту перевірки, відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення рішення:
№0004382203 від 14.10.2013, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 717903,00 грн., в тому числі за основним платежем 692953,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 24950,00 грн.;
№0004372203 від 14.10.2013., згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 680690,00 грн., в тому числі за основним платежем 607511,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 73179,00 грн.;
№0004402203 від 14.10.2013 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 90780,00 грн. (порушення п. 9 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг");
№0004422203 від 14.10.2013 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 529341,69 грн. (порушення абз.23 п. 1.2, п.п. 2.2, 2.6 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637);
№0007441703 від 17.10.2013 про нарахування податку з доходів фізичних осіб в розмірі 9375,00 грн., в тому числі за основним платежем 7500,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1875,00 грн.;
рішення про застосування фінансових санкцій №38/04-61-22-4/37375810 від 14.10.2013 на загальну суму 720512,70 грн. (порушення ч. 10 ст. 18 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" та Постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 № 957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв")
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що господарська операція по придбанню позивачем товарно-матеріальних цінностей у спірного контрагента є реальною, фактично відбулася, придбані товари використано у власній господарській діяльності; матеріалами справи підтверджено відсутність порушень з боку позивача при дотриманні вимог Положення "Про ведення касових операцій у національній валюті України"; спростовано порушення п. 9 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" з боку позивача; правомірно позивачем не утримано податок з доходів фізичних осіб, оскільки взаємовідносини між позивачем та ФОП ОСОБА_1 мали характер господарських; підтверджено, що позивач мав правові підстави реалізовувати алкогольну продукцію за оптовими цінами, а факти продажу товару позивачем за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни та такі напої, не підтверджені; матеріалами справи також підтверджено, що сума донарахованого податку на прибуток у розмірі 36214,00 грн. вже була сплачена, але раніше - у загальній сумі податку на прибуток, нарахованого за результатами І кварталу 2011 року в розмірі 26097,00 грн., а тому висновок податкового органу про заниження податку на прибуток за рахунок ненарахування умовних відсотків на надану поворотну фінансову допомогу є безпідставним; в судовому засіданні встановлено, що автоматична помилка, допущена у рядку 07 Декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року (139990,00 грн.) та відповідно, податку на прибуток в рядку 14 і 16 (32198,00 грн.) не спричинила зміни суми об`єкту оподаткування.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Так, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
За змістом пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.
Згідно з п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу.
Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці господарських операцій позивача з ТОВ "Південні Традиції" з придбання алкогольної продукції за договорами №35/04 від 04.04.2011 та 34/04 від 04.04.2011 судові інстанції цілком обґрунтовано врахували долучені позивачем до матеріалів справи копії належним чином оформлених документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій і їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: податкових накладних, видаткових накладних, платіжних доручень, товарно-транспортних накладних .
ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ "Торгова група "ЛІДЕР ПЛЮС" розглядуваної операції за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавалися.
Також судові інстанції обґрунтовано не взяли до уваги посилання відповідача на акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси "Про результати планової виїзної документальної перевірки ТОВ "Південні Традиції" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 09.03.2011 по 30.09.2011" №6314/22-4/37550936 від 18.10.2012, в якому відображено висновок про вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, по правочинах, здійснених ТОВ "Південні Традиції", з постачальниками та покупцями по придбанню та продажу товарів (робіт, послуг) період з 09.03.2011 по 30.09.2011 як на підставу для відмови в задоволенні позову, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку.
А відтак якщо останній не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.
Наведені обставини справи свідчать про реальність здійснення господарських операції між позивачем та вказаним вище контрагентом, а тому суди попередніх інстанції дійшли вірного висновку, що позивачем обґрунтовано віднесено до складу валових витрат витрати по вказаним вище договорам, що підтверджується необхідними документами, а також правомірно включено до податкового кредиту суми, які підтверджені податковими накладними, у зв`язку з придбанням позивачем товарів, які були в подальшому використані ним в оподатковуваних операціях.