ПОСТАНОВА
Іменем України
27 серпня 2019 року
м. Київ
справа №520/9858/18
адміністративне провадження №К/9901/16106/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Усенко Є.А.,
суддів: Ханової Р.Ф., Гусака М.Б.,
розглянув у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2019 (суддя - Рубан В.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2019 (судді - Гуцал М.І., Донець Л.О., Бенедик А.П.) у справі за позовом Головного управління Державної фіскальної служби (ГУ ДФС) у Харківській області до фізичної особи-підприємця (ФОП) ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна, зупинення видаткових операцій,
У С Т А Н О В И В :
08.11.2018 ГУ ДФС у Харківській області звернулося до суду з позовом до ФОП ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна та зупинення видаткових операцій на рахунках відповідача, відкритих в банківських установах.
Обґрунтовуючи позов, позивач зазначає, що підставою для звернення до суду з позовом стала відмова ФОП ОСОБА_1 у допуску посадових осіб ГУ ДФС у Харківській області до проведення фактичної перевірки, призначеної згідно з наказом ГУ ДФС у Харківській області від 17.08.2018 №6084.
Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 12.02.2019, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2019, у задоволенні позову відмовив.
Постановлені у справі судові рішення вмотивовані тим, що адміністративний арешт майна платника податків накладається за рішенням контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має перевірити суд. З посиланням на положення підпункту 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 Податкового кодексу України (ПК) суди вказали, що на момент звернення до суду з позовом минули встановлені законом для звернення контролюючого органу до суду із заявою про визнання адміністративного арешту обґрунтованим 96 годин, у зв`язку з чим умовний адміністративний арешт майна ФОП ОСОБА_1, застосований згідно з рішенням ГУ ДФС у Харківській області від 27.09.2018, припинено згідно із законом.
Що ж до позовних вимог про зупинення видаткових операцій (арешт коштів) на рахунках відповідача, то з посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 06.02.2018 у справі №813/4401/16 за адміністративним позовом Личаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області до ТОВ "Аква Маріс" про застосування арешту коштів на рахунках, суди зазначили, що арешт коштів на рахунках платника податків є складової загального арешту майна і відрізняється виключно процедурою застосування. У зв`язку з цим зупинення операцій на рахунках платника податків (арешт коштів) можливе лише у разі дії адміністративного арешту майна, застосованого відповідно до пункту 94.2 статті 94 ПК. Зупинення видаткових операцій (арешт коштів) не може бути застосовано з підстав, встановлених цим пунктом, зокрема з такої підстави, як відмова платника податків від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу. Доказів щодо наявності підстав, встановлених нормами підпункту 20.1.32 пункту 20.1 статті 20, пунктом 89.4 статті 89, пунктом 91.4 статті 91 ПК для зупинення видаткових операцій, позивач не надав.
У касаційній скарзі ГУ ДФС у Харківській області просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Скаржник посилається на те, що вимоги про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна заявлені в позовному провадженні, а не в порядку статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України, тому суди попередніх інстанцій безпідставно застосували норму пункту 94.10 статті 94 ПК, якою встановлений строк для підтвердження обґрунтованість адміністративного арешту майна в судовому порядку. Суди першої та апеляційної інстанцій, згідно з доводами скаржника, не перевірили належним чином дотримання контролюючим органом порядку проведення перевірки, що є обов`язковим для оцінки адміністративного арешту обґрунтованим чи не обґрунтованим. Також зазначає, з посиланням на правову позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 05.02.2019 у справі №820/5122/18, що арешт коштів платника податків здійснюється за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 ПК, і не залежить від рішення контролюючого органу щодо адміністративного арешту майна платника податків.
Відповідач не реалізував процесуальне право подати відзив на касаційну скаргу.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд, перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суди попередніх інстанцій встановили, що підставою для звернення ГУ ДФС у Харківській області до суду з позовною заявою, за якою порушено провадження у цій справі, слугувало рішення начальника ГУ ДФС у Харківській області від 27.09.2018 №9665/ФОП/20-40-13-14 про застосування адміністративного арешту майна платника податків - ФОП ОСОБА_1 . Це рішення прийняте на підставі актів від 20.08.2018 №6438/20-40-13-14/2823815224, від №6440/20-4013-18/2823815224 про відмову з боку ФОП ОСОБА_1 у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки, призначеної згідно з наказом від 17.08.2018 №6084 на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпунктів 80.2.2, 80.2.5, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК.
ГУ ДФС у Харківській області звернулося до Харківського окружного адміністративного суду із заявою в порядку статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій просило підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна, застосованого на підставі рішення від 27.09.2018 №9665/ФОП/20-40-13-14, та зупинити видаткові операції на рахунках платника, відкритих в банківських установах, які обслуговують ФОП ОСОБА_1..
Харківський окружний адміністративний суд ухвалою від 01.10.2018 закрив провадження у справі №2040/8180/18 за заявою ГУ ДФС у Харківській області до ФОП ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна, зупинення видаткових операцій з тих підстав, що між сторонами існує спір про право (ФОП ОСОБА_1 заперечує законність проведення фактичної перевірки та оскаржила наказ контролюючого органу від 17.08.2018 №6084 в судовому порядку).
За визначенням пункту 94.1 статті 94 ПК адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.
Пунктом 94.2 цієї статті передбачені підстави для застосування адміністративного арешту майна, в тому числі, відмова платника податків від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу (підпункт 94.2.3 цього пункту). Перелік таких підстав є вичерпним.
Згідно з підпунктами 94.6.1 та 94.6.2 пункту 94.6 цієї ж статті керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна.
При цьому відповідно до положень пункту 94.10 статті 94 ПК обґрунтованість рішення про арешт майна має бути перевірена судом протягом 96 годин.
У разі відсутності протягом строку, визначеного пунктом 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим згідно з підпунктом 94.19.1 пункту 94.19 цієї статті адміністративний арешт майна платника податків припиняється в силу закону.
Як встановили суди попередніх інстанцій, рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна ФОП ОСОБА_1 прийнято 27.09.2018, тоді як звернення з позовною заявою, на підставі якої відкрито провадження у цій справі, мало місце 08.11.2018.
Отже, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позову ГУ ДФС у Харківській області в частині позовних вимог про визнання адміністративного арешту обґрунтованим є правильним та відповідає правильному застосуванню норм пункту 94.10, підпункту 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 ПК. Застосовуючи ці норми, суди попередніх інстанцій правильно вказали, що в разі коли минуло 96 годин з моменту застосування адміністративного арешту він припиняється в силу закону безвідносно до причин, з яких рішення суду про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту не було прийнято.