ПОСТАНОВА
Іменем України
03 вересня 2019 року
Київ
справа №807/3382/13-а
адміністративне провадження №К/9901/8309/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.11.2013 (суддя Іванчулинець Д.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2015 (головуючий суддя Коваль Р.Й., судді: Большакова О.О., Судова-Хомюк Н.М.) у справі за позовом Дочірнього підприємства "Закарпаттявторкольормет" до Державної податкової інспекції у м.Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
ДП "Закарпаттявторкольормет" звернулося до суду з позовом до ДПІ у м.Ужгороді ГУ Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.04.2013 №0000622341, №0000633500.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.11.2013, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2015, позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, податковий орган звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.11.2013, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2015 та прийняти у справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог касаційної скарги, відповідач посилається на обставини, встановлені у акті перевірки. Зокрема, щодо даних системи автоматичного співставлення податкових зобов`язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та недоліками первинних документів, які надано на підтвердження реальності здійснення позивачем господарських операцій. Доводів щодо порушення судами норм матеріального, процесуального права відповідачем не наведено. Відповідач вказує, що податкове повідомлення-рішення №0000622341 частково скасовано у адміністративному порядку, разом з тим, податкове повідомлення-рішення №0000633500 відповідач вважає законним і таким, що не підлягає скасуванню.
У свою чергу, позивач правом подання заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи у касаційному порядку.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.07.2015 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу у справі №807/3382/13-а.
Ухвалою Верховного Суду від 02.09.2019 попередній розгляд справи призначено на 03.09.2019.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Судами попередніх інстанцій встановлено, у період з 10.12.2012 по 16.04.2013 податковим органом проведено планову виїзну перевірку ДП "Закарпаттявторкольормет" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.201
За результатами перевірки складено акт від 16.04.2013 №1192/22-0/25434320. Відповідно до висновків акта позивачем порушено вимоги:
пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", пунктів 138.1, 138.2, 138.10 статті 138, пункту 7 підрозділу 4 розділу ХХ "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України, статтей 1, 2, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, пункту 2.6 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних металів, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства промислової політики України від 23.10.2007 №127/595, в результаті чого знижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 293369,00грн., у тому числі: 1 - 4 квартали 2010 року, 1, 3 квартал 2011 року та 2 квартал 2012 року;
підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону "Про податок на додану вартість", пункту 189.1 статті 189, пунктів 198.1, 198.5, 198.6 статті 198, пунктів 199.2, 199.4 статті 199 Податкового кодексу України, статтей 1, 2, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, пункту 2.6 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних металів, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства промислової політики України від 23.10.2007 №127/595, у результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 186518,00грн. за періоди: січень 2010 року - березень 2010 року, травень 2010 року - березень 2011 року, червень, серпень та грудень 2011 року, січень - березень та червень 2012 року.
На підставі акта перевірки та відповідно до встановлених порушень 26.04.2013 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0000633500 на суму податку на прибуток в розмірі 357848,75грн. (у тому числі: штрафні санкції - 64 479,75грн.) та №0000622341 на суму податку на додану вартість в розмірі 207845,75грн. (у тому числі: штрафні санкції - 40411,75грн.).
За результатами адміністративного оскарження ГУ Міністерства доходів і зборів у Закарпатській області прийнято рішення 11.07.2013 №177/10/10-244 про:
збільшення визначеного податковим повідомлення-рішення від 26.04.2013 №0000633500 суми податку на прибуток підприємства на 125,00грн. та суми штрафних санкцій - на 31,25грн.;
часткове скасування податкового повідомлення-рішення від 26.04.2013 №0000622341 в частині 20641,00грн. податку на додану вартість та 5153,25грн. штрафних санкцій;
залишення без задоволення скарги ДП "Закарпаттявторкольормет" на податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Ужгороді від 26.04.2013 №0000633500, №0000622341 (у частині 146793,00грн. податку на додану вартість та 35248,50грн. штрафних санкцій).
Рішенням Міністерство доходів і зборів України від 19.08.2013 №9278/6/99-99-10-01-15 залишено без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Ужгороді від 26.04.2013 №0000622341 та №0000633500 з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги.
Не погодившись з означеними рішеннями ДП "Закарпаттявторкольормет" звернулось до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.
Задовольняючи позов суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, посилався на те, що під час судового розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів належними та допустимими доказами правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а викладені в акті перевірки висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства не знайшли свого підтвердження. Суд вказав, якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Пунктом 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №334/94) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) визначено як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону №334/94 до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
За приписами абзацу другого пункту 5.3.9 Закону №334/94 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно із підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону №334/94 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;
або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Відповідно до підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 р № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон №168/97) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Згідно з абзацом першим пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПК України у разі постачання товарів/послуг у межах балансу платника податку для невиробничого використання, постачання товарів/послуг та виробничих основних засобів відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, використання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не у господарській діяльності, переведення виробничих основних засобів до складу невиробничих основних засобів, база оподаткування визначається виходячи з їх балансової вартості на момент переведення (постачання), а для товарів/послуг - не нижче цін придбання.
Пунктами 198.1, 198.2, 198.3, 198.5 та 198.6 статті 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.