ПОСТАНОВА
Іменем України
03 вересня 2019 року
Київ
справа №826/15557/13-а
адміністративне провадження №К/9901/2764/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.02.2014 (суддя Смолій І.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2014 (головуючий суддя Кузьменко В.В., судді: Василенко Я.М., Степанюк А.Г.) у справі за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
ДП "НАЕК "Енергоатом" звернулося до суду з позовом до Міжрегіонального ГУ Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.02.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2014, позов задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій Міжрегіональне ГУ Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників звернулося з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.02.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2014, прийняте нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме пункту 1 статті 57, статті 126 Податкового кодексу України. Як вважає податковий орган, висновки викладені в оскаржуваних судових рішеннях не відповідають фактичним обставинам справи, при прийнятті рішень судами не було враховано доводів відповідача та не надано належної правової оцінки доказам щодо правомірності дій контролюючого органу з приводу проведення перевірки. У касаційній скарзі відповідач наводить доводи правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення на підставі встановлених у акті перевірки обставин.
У свою чергу, позивачем подано заперечення на касаційну скаргу. ДП "НАЕК "Енергоатом" вказує, що вважає касаційну скаргу необґрунтованою, доводи касаційної скарги не спростовують обставин, які стали підставою для задоволення позову, у касаційній скарзі не наведено аргументів щодо порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, текст касаційної скарги дублює апеляційну скаргу відповідача у даній справі.
Ухвалою Вищого адміністративного суду від 19.06.2014 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міжрегіонального ГУ Міндоходів -Центрального офісу з обслуговування великих платників у справі №826/15557/13-а.
Ухвалою Верховного Суду від 02.09.2019 попередній розгляд справи призначено на 03.09.2019.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне. Посадовими особами Міжрегіонального ГУ Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків на підставі наказу від 28.05.13 №579 проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ДП "НАЕК "Енергоатом" з питань дотримання своєчасності сплати узгоджених податкових зобов`язань до бюджету податку на прибуток визначених:
податковим повідомленням-рішенням від 23.09.2011 №0000894110, яке набуло статусу узгодженого 23.10.2012 згідно постанови Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 2а-14309/11/2670;
в частині податкового повідомлення-рішення від 17.07.2008 №0000094110/2, яке набуло статусу узгодженого 26.11.2012 згідно ухвали Вищого адміністративного суду України провадження №К/9991/95105/11;
декларацією з податку на прибуток підприємства за ІІІ квартал 2012 року від 29.10.2012 №9066923872.
За результатами перевірки складено акт від 31.05.2013 №623/41-10/24584661.
Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем граничного строку сплати узгоджених податкових зобов`язань до бюджету з податку на прибуток підприємств визначеного пунктом 57.1 статті 51 Податкового кодексу України.
На підставі статті 126 Податкового кодексу України за затримку сплати суми грошового зобов`язання в розмірі 32ʼ186ʼ054,53грн. податковим повідомленням-рішенням від 17.06.2013 №0000594110 на позивача накладено штрафні санкції в розмірі 3ʼ218ʼ605,45грн.
Вважаючи прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про його скасування.
Суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, задовольняючи позов виходив з того, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суди дійшли висновку що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про необґрунтованість податкового повідомлення-рішення, а тому таке підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій та вбачається зі змісту акту перевірки, податковим органом встановлено, що позивачем:
несвоєчасно сплачено зобов`язання з податку на прибуток у cумі 23ʼ049ʼ146,00грн., визначене податковим повідомленням-рішенням від 23.09.2011 №0000894110;
несвоєчасно сплачено зобов`язання з податку на прибуток у сумі 6ʼ390ʼ298,53грн, визначене декларацією з податку на прибуток підприємства за III квартал 2012 року від 29.10.2012 №9066923872;
несвоєчасно сплачено зобов`язання з податку на прибуток у сумі 2ʼ746ʼ610,00грн, визначене податковим повідомленням-рішенням від 17.07.2008 №0000094110/2.
Відповідно до змісту акту перевірки позивачем суму узгодженого податкового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 2ʼ746ʼ610,00грн. було сплачено з затримкою в 4 дні, а саме гранична дата сплати такого зобов`язання наступила 26.11.2012, натомість сплачено 30.11.2012 платіжним дорученням №6774.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Відповідно до підпунктів 20.1.4, 20.1.18, 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов`язань платників податків; застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Відповідно до пунктів 1-2 частини першої статті 129 ПК України нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов`язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
Згідно пункту 1 частини третьої статті 129 ПК України нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань.