ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/10399/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Колос І.Б.,
за участю секретаря судового засідання Хахуди О.В.,
представників учасників справи:
позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Віма" (далі - Товариство) - не з`яв.,
відповідача-1 - прокуратури Закарпатської області (далі - Прокуратура) - Ступака Д.В. - прокурор Генеральної прокуратури України,
відповідача-2 - Державної казначейської служби України (далі - ДКС України) - не з`яв.,
розглянув касаційні скарги Товариства і Прокуратури
на рішення господарського суду міста Києва від 05.02.2019
(суддя Курдельчук І.Д.) та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2019
(головуючий суддя - Коробенко Г.П., судді Тищенко А.І. і Кравчук Г.А.)
зі справи № 910/10399/18
за позовом Товариства
до Прокуратури та
ДКС України
про стягнення 1 002 116,20 євро та 1 000 000 грн.
РУХ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Позов було подано про стягнення 1 002 116,20 євро збитків (реальні збитки та упущена вигода) і 1 000 000 грн. моральної шкоди.
2. Позов обґрунтовано тим, що з вини працівників Прокуратури було порушено право позивача, а саме: незаконно вилучено Прокуратурою майно позивача та його повернуто в неповному обсязі та у зношеному стані, внаслідок чого це майно стало непридатне для використання за призначенням.
Короткий зміст рішень судових інстанцій
3. Рішенням господарського суду міста Києва від 05.02.2019:
- позов задоволено частково;
- стягнуто з ДКС України за рахунок коштів державного бюджету шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь Товариства вартість втраченого обладнання у сумі 73 090 євро завданої майнової шкоди, що на дату подання позовної заяви еквівалентно 2 304 578,86 грн., та моральну шкоду в сумі 38 715 грн.;
- у решті позову відмовлено.
4. Рішення мотивовано обґрунтованістю позовних вимог саме в зазначених сумах.
5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2019:
- апеляційну скаргу Товариства на згадане судове рішення місцевого господарського суду залишено без задоволення;
- апеляційну скаргу Прокуратури задоволено частково;
- рішення місцевого господарського суду від 05.02.2019 з цієї справи змінено з викладенням його резолютивної частини у новій редакції, згідно з якою:
позов задоволено частково;
стягнуто з державного бюджету України через ДКС України на користь Товариства вартість втраченого обладнання у сумі 56 000 євро завданої майнової шкоди, що на дату подання позовної заяви еквівалентно 1 751 121,23 грн., та моральну шкоду в сумі 38 715 грн.;
у задоволенні решти позову відмовлено;
- стягнуто з Товариства на користь Прокуратури 13 634,43 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.
6. Постанову мотивовано обґрунтованістю позовних вимог у зазначених апеляційним судом сумах, а також необхідністю стягнення коштів безпосередньо з державного бюджету України, а не з ДКС України.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
7. У касаційній скарзі до Верховного Суду Прокуратура, зазначаючи про прийняття відповідних судових рішень з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій з даної справи та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити повністю, а в разі задоволення касаційної скарги судові витрати покласти на позивача та стягнути їх на користь Прокуратури.
8. Товариство у касаційній скарзі до Верховного Суду зазначає про оскарження ним згаданих судових рішень у частині відмови в задоволенні позовних вимог та стягнення з Товариства на користь Прокуратури 13 634,43 грн. судового збору, зазначаючи, що судами попередніх інстанцій частково неправильно застосовано норми матеріального права і порушено норми процесуального права. Товариство просить: постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 у частині вирішення вимоги про відшкодування реальних збитків скасувати із залишенням у цій частині рішення господарського суду міста Києва від 05.02.2019; рішення місцевого господарського суду від 05.02.2019 та постанову апеляційної інстанції в частинах вирішення вимоги про відшкодування шкоди у вигляді упущеної вигоди скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення вимоги і стягнення з державного бюджету України через ДКС України на користь позивача 929 026,02 євро упущеної вигоди; ці ж рішення та постанову в частинах вирішення вимоги про відшкодування моральної шкоди змінити, стягнувши з ДКС України на користь позивача у рахунок відшкодування моральної шкоди 1 000 000 грн.; постанову апеляційної інстанції у частині розподілу судових витрат та вказівки суду про стягнення з позивача на користь Прокуратури 13 634,43 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, скасувати.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
9. Прокуратурою у касаційній скарзі вказано, що:
- суд передчасно, за невірно встановлених обставин справи щодо неправомірності дій посадових осіб Прокуратури, та без з`ясування причинно-наслідкового зв`язку поклав на державу обов`язок відшкодувати позивачу шкоду;
- на порушення статей 86, 238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, визначивши суму компенсації моральної шкоди у 38 715 грн., не вмотивував свого висновку щодо стягнення з Прокуратури саме такої суми;
- невірною є правова позиція судів з приводу вирішення заяви Прокуратури про застосування позовної давності.
10. Товариством у касаційній скарзі зазначалося, що:
- висновок апеляційної інстанції про повернення Прокуратурою Товариству обладнання на загальну суму 17 090 євро суперечить фактичним обставинам справи та вимогам статті 1192 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) і статті 236 ГПК України;
- рішення судів попередніх інстанцій у частині розгляду вимоги про відшкодування моральної шкоди у вигляді упущеної вигоди підлягають скасуванню в порядку статті 311 ГПК України;
- Товариство вважає, що розмір стягнутої судами компенсації "за знищення ділової репутації позивача є занадто малим". Судові рішення в цій частині підлягають зміні відповідно до частини третьої статті 308 ГПК України із стягненням з відповідача-2 на користь позивача 1 000 000 грн. моральної шкоди;
- судом апеляційної інстанції протиправно стягнуто з позивача на користь Прокуратури суму судового збору 13 634,43 грн.
Доводи відзивів на касаційні скарги
11. Відзиви на касаційні скарги не надходили.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Товариство зареєстроване 01.12.1999 як підприємство, що ставить за мету виробництво взуття та надання інформаційних послуг.
З виробничою метою Товариство у квітні 2006 року придбало у швейцарської фірми "WIFI AG in Grunung" за 73 090 євро обладнання для виготовлення взуття, яке (обладнання) завезене в Україну у травні 2006 року, розмитнене та змонтоване у виробничу лінію в орендованому Товариством у закритого акціонерного товариства "Ужгородський механічний завод" приміщенні за адресою: м . Ужгород, вул. Гагаріна, 30.
За поясненнями Товариства, після установки обладнання Товариство отримало сировину (відповідно до контрактів з фірмою "Paradiso", Італія) й почало виготовляти продукцію (взуття).
13. 23.05.2007 слідчий з особливо важливих справ Прокуратури Кузан В.В. порушив кримінальну справу № 9706407 за фактом заволодіння службовими особами Товариства чужим майном в особливо великих розмірах за ознаками злочинів, передбачених частиною п`ятою статті 191, частиною другою статті 366 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
14. 30.05.2007 тим же слідчим проведено обшуки приміщень офісу Товариства та приміщень, в яких проживала директор Товариства ОСОБА_2, і вилучено оригінали бухгалтерських документів, документів із зовнішньоекономічної діяльності Товариства, договори з контрагентами й документи, пов`язані з придбанням обладнання для виробництва взуття.
15. 02.10.2007 тим же слідчим проведено огляд орендованих Товариством приміщень, і згідно з постановою від тієї ж дати належне Товариству обладнання для виготовлення взуття загальною вартістю 73 090 євро було визнано речовим доказом у згаданій кримінальній справі та того ж дня передане за актом на відповідальне зберігання товариству з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Інгрід плюс".
16. 06.03.2008 той же слідчий порушив проти директора Товариства ОСОБА_2 . кримінальну справу № 9701808 за ознаками злочинів, передбачених частиною п`ятою статті 191, частиною другою статті 366, частиною другою статті 209 КК України, а також кримінальну справу № 9701808/2 за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 222 КК України.
У подальшому згідно з постановою того ж слідчого від 06.03.2008 усі три згадані кримінальні справи були об`єднані в одне провадження за № 9706407, за яким пред`явлено обвинувачення директору Товариства ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених частиною п`ятою статті 191, частиною другою статті 366, частиною першою статті 222, частиною другою статті 209 КК України.
17. 03.04.2008 згадана кримінальна справа передана до суду; у супровідному листі до неї зазначалося, що речові докази - обладнання для виготовлення взуття знаходяться на відповідальному зберіганні ТОВ "Інгрід плюс".
Відповідна кримінальна справа розглядалася судами та органами досудового слідства неодноразово, і 10.08.2015 прокурор відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Прокуратури Романець Ю.М. виніс постанову про закриття кримінального провадження проти ОСОБА_2, якому (провадженню) на день винесення прокурором відповідного документа було присвоєно № 12014070030001332, на підставі пункту 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_2 в суді у вчиненні згаданих злочинів та з огляду на вичерпані можливості їх отримати. Також у вказаній постанові було зазначено, що речові докази, вилучені в ході досудового розслідування, - обладнання для виготовлення взуття загальною вартістю 73 090 євро підлягає поверненню представникам Товариства.
Згадана постанова про закриття кримінального провадження не оскаржувалася й набрала законної сили 21.08.2015.
18. Прокуратура розпочала повертати обладнання Товариству лише з 26.09.2016 й повернула лише його частину (через зношування й непридатність для подальшого використання за призначенням).
13.12.2016 Прокуратура письмово повідомила Товариство про те, що іншу частину обладнання повернути неможливо у зв`язку з його відсутністю.
19. Чинними на час вилучення у Товариства обладнання та проведення попереднього слідства (2007-2015 роки) нормативно-правовими актами передбачалося ведення книги речових доказів встановленої форми в кожній прокуратурі; відповідальним за зберігання речових доказів, цінностей та іншого майна, вилученого у зв`язку з розслідуванням кримінальної справи і яке зберігається окремо від справи, визначався співробітник установи, який призначався спеціальним наказом прокурора.
У даному разі такого співробітника Прокуратура не призначала, натомість прокурор Закарпатської області своїм наказом від 28.12.2006 № 856 визначив, що відповідальним за збереження речових доказів, вилучених у зв`язку з розслідуванням кримінальних справ, є особа, яка провела вилучення, а після приєднання речових доказів до справи - особа, яка проводить досудове слідство та безпосередньо "наглядаючий прокурор".
20. Під час cлужбової перевірки в Прокуратурі встановлено, що слідчий Кузан В.В. не вносив до книги обліку речових доказів відомостей про вилучене у Товариства обладнання, що унеможливило подальші перевірки його збереження.
Крім того, упродовж 9-ти років розслідування кримінальної справи службові особи Прокуратури не реагували належним чином на звернення Товариства й не перевіряли стан вилученого обладнання та умови його зберігання, наслідком чого стала втрата частини майна та завдання шкоди Товариству.
21. Місцевий господарський суд зазначив, що спірне обладнання не було в повному обсязі повернуто Товариству, а та частина обладнання, яку повернула Прокуратура, була зношеною і використанню за призначенням не підлягала, у зв`язку з чим, на думку цього суду, вимога Товариства має бути задоволена у сумі 73 090 євро.
Апеляційним господарським судом у зв`язку з цим з`ясовано й вказано, що: з наявних у справі матеріалів вбачається, що Товариству було повернуто обладнання на загальну суму 17 090 євро; акти приймання-передачі обладнання (на виконання згаданої постанови про закриття кримінального провадження) підписані за участю представників Прокуратури і директора Товариства без будь-яких зауважень щодо кількості, комплектності, справності обладнання; у деяких актах зазначено, що певне передане обладнання потребує ремонту, але будь-яких експертних висновків, висновків спеціалістів щодо неможливості використання обладнання матеріали справи не містять, так само як і вказівки щодо конкретного обладнання, яке було повернуте Товариству та яке зникло з місця зберігання.
Відтак апеляційний господарський суд, на відміну від суду першої інстанції, дійшов висновку що Прокуратурою та її працівниками було допущено бездіяльність, яка полягає у невиконанні обов`язку із схоронності вилученого у Товариства обладнання, що призвело до втрати частини обладнання вартістю 56 000 євро з розрахунку: 73 090 євро (загальна вартість обладнання) за мінусом 17 090 євро (вартість повернутого обладнання), що складає 56 000 євро реальних збитків, які й підлягають стягненню.