ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 серпня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/5381/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.
за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекс Грант" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2019 (головуючий суддя Жук Г.А., судді Мальченко А.О., Дикунська С.Я.) та рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2018 (суддя Сівакова В.В.) у справі № 910/5381/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекс Грант"
до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
про розірвання договору поруки,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
1. У квітні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лекс Грант" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - відповідач) про розірвання договору, у якому заявлено вимоги розірвати з 17 листопада 2016 року Договір поруки №4Л14399И/П від 08.11.2016.
1.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем в порушення умов Договору поруки № 4Л14399И/П від 08.11.2016 не було передано позивачу належним чином засвідчених копій документів, що підтверджують обов`язки боржників за кредитними договорами, заборгованість за якими позивачем, як поручителем, погашена. Також позивач зазначав, що невиконання відповідачем свого зобов`язання за договором поруки щодо передачі прав вимог до боржників не дало змоги використовувати ці права у якості можливого забезпечення у тому числі і самого позивача і призвело до суттєвого погіршення його фінансово - майнового стану, тобто, до спричинення з боку банку суттєвої шкоди.
Короткий зміст оскаржуваних рішень
2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.07.2018, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2019 в позові відмовлено повністю.
2.1. Обґрунтовуючи рішення у даній справі, господарські суди попередніх інстанцій, посилаючись на приписи статей 553 - 556, 611, 626-628, 651 Цивільного кодексу України, статей 188, 193 Господарського кодексу України дійшли висновків про відсутність підстав для розірвання спірного правочину, оскільки позивачем належними і допустимими доказами не доведено факту істотного порушення відповідачем умов договору поруки, внаслідок чого позивачу завдано шкоди.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
3. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Аргументи учасників справи
Доводи позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
4. Скаржник зазначає, що судами попередніх інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, а відтак, вони є незаконними, необґрунтованими та підлягають скасуванню.
4.1. Як вказує позивач, він виконав зобов`язання за договором поруки №4Л14399И/П від 08.11.2016, а відповідач погодився та прийняв це виконання на загальну суму 587 777 106,30 грн.
4.2. Судами попередніх інстанцій не було враховано положень договору поруки №4Л14399И/П від 08.11.2016 щодо обов`язку банку у випадку виконання поручителем обов`язку боржника за кредитними договорами, передати поручителю впродовж п`яти робочих днів з моменту виконання обов`язків, належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов`язки боржника за зазначеними кредитними договорами.
4.3. Суди першої та апеляційної інстанції не надали даним фактам належної оцінки, тим самим неповно з`ясували обставини, які мають значення для справи та не врахували положення ч. 1 ст. 517, ч. 1 ст. 556, п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, чим порушили статтю 20 Господарського кодексу України і тим самим позбавили позивача процесуальних прав, передбачених ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України.
4.4. Невиконання відповідачем свого зобов`язання за договором поруки щодо передачі прав вимоги до боржників, не дало змоги позивачу використовувати ці права у якості можливого забезпечення, у тому числі і позивача, що призвело до суттєвого погіршення його фінансово - майнового стану та неможливості досягнення цілей, задля яких укладався оспорюваний договір.
4.5. Враховуючи, що договір поруки не було визнано недійсним в судовому порядку, умовами цього договору та положеннями частини 1 статті 517, частин 1, 2 статті 556 Цивільного кодексу України передбачено обов`язок вручення/передачі документів, які підтверджують обов`язок боржника, і цей обов`язок є імперативним, відмова від його виконання тягне за собою наслідки, передбачені пунктом 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України.
4.6. Суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної оцінки відсутності оскарження дій позивача відповідачем, а також неповернення сплачених коштів, не застосували частину 2 статті 651 ЦК України, чим порушили права позивача, гарантовані статтею 5, 20 ГПК України.
4.7. З`ясовуючи обставини справи, які підлягають доказуванню, визначаючись із доказами, що мають бути подані тим чи іншим учасником справи, господарські суди в порушення п.п. 6, 7, 19 ч. 2 ст. 182 ГПК України не скористались правом, наданим п. 3 ч. 2, п.п. 2, 3 ч. 5, ч. 6 ст. 183 ГПК України та не здійснили всіх необхідних дій для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
4.8. В порушення вимог статті 236 ГПК України суд першої інстанції не дослідив повно та всебічно обставини справи, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог і заперечень (підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні), не встановив характер спірних правовідносин та, як наслідок, невірно застосував норми матеріального права до вирішення вказаних правовідносин, а тому висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог є помилковим.
5. Відповідачем відзиву на касаційну скаргу не подано, що, у відповідності до положень ч. 3 ст. 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
6. Як установлено господарськими судами попередніх інстанцій, 08.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лекс Грант" (поручитель) та Публічним акціонерним товариства Комерційний банк "Приватбанк" (кредитор) укладено договір поруки № 4Л14399И/П, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Лазурний Берег" (боржником) своїх зобов`язань за:
- кредитним договором від 24.12.2014 № 4Л14399И (далі - кредитний договір 1), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору-1;
- кредитним договором від 24.12.2014 № 4Л14400И (далі - кредитний договір 2), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору-2.
6.1. За змістом п.п. 4 - 6 договору поруки у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору; у випадку невиконання боржником п. 1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов`язання, яке поручитель має виконати впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги.
6.2. У пункті 8 договору поруки сторони погодили, що до поручителя, що виконав обов`язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов`язання.
6.3. Пунктом 10 договору поруки сторонами узгоджено, що кредитор зобов`язаний у випадку виконання поручителем обов`язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п`яти) робочих днів банку з моменту виконання обов`язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов`язки боржника за кредитним договором.
7. Судами попередніх інстанцій установлено, що ТОВ "Лекс Грант" на виконання умов договору поруки перераховано відповідачу 300 292 895,19 грн згідно платіжного доручення № 76 від 09.11.2016 з призначенням платежу: "виконання зобов`язань по кредитному договору №4Л14399И від 24.12.2014 згідно договору поруки №4Л14399И/П від 08.11.2016" та 287 484 211,11 грн згідно платіжного доручення № 77 від 09.11.2016 з призначенням платежу: "виконання зобов`язань по кредитному договору №4Л14400И від 24.12.2014 згідно договору поруки №4Л14399И/П від 08.11.2016".
8. Спір у даній справі стосується розірвання договору у зв`язку з істотним, на думку позивача, порушенням відповідачем умов договору (ненаданням належним чином завірених копій документів на підтвердження обов`язків боржника за кредитними договорами).
9. За змістом частин першої та другої статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.
10. Відповідно до положень статті 554 цього Кодексу у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
11. Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 556 Цивільного кодексу України після виконання поручителем зобов`язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов`язок боржника. До поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.
12. Правовий аналіз частини 2 статті 556 ЦК України дає підстави для висновку про те, що наслідки, передбачені цією нормою, настають лише в разі повного виконання поручителем забезпеченого порукою кредитного зобов`язання. Цей висновок узгоджується з положенням частини 1 статті 512 ЦК України, яка передбачає подібний спосіб заміни кредитора в зобов`язанні внаслідок виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-466цс15, від 07.10.2015 у справі № 6-932цс15, постановах Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 907/759/17, від 07.08.2018 у справі № 910/22259/17, від 14.08.2018 у справі № 910/22454/17, від 19.02.2019 у справі № 910/4427/18, від 17.04.2019 у справі № 910/6381/18, від 14.08.2019 у справі №910/8819/18.