Окрема думка
судді Великої Палати Верховного Суду Пророка В. В.
справа № 910/12968/17(провадження № 12-120гс19)
09 серпня 2019 року
м. Київ
Велика Палата Верхового Суду розглянула касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ті Енд Сі» (далі - ТОВ «Ті Енд Сі») на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27 лютого 2019 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Євробанк» до ТОВ «Ті Енд Сі»провизнання недійсним одностороннього правочину і ухвалою від 09 серпня 2019 року повернула справу на розгляд до Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду (далі - КГС).
Водночас з мотивами Великої Палати Верхового Суду не можу повністю погодитися з огляду на таке.
1. Відповідно до частини четвертої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду.
2. Частиною четвертою статті 303 ГПК України встановлено, що про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному, зокрема, в частинах першій - четвертійстатті 302 цього Кодексу.
3. Частиною шостою цієї ж статті ГПК України визначено, що якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
4. В зазначеній справі ТОВ «Ті Енд Сі» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. В касаційній скарзі скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що призвело до помилкового висновку про задоволення позову, а також на те, що судом апеляційної інстанції помилково застосований правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року у справі № 914/3217/16.
5. КГС ухвалою від 28 травня 2019 року відкрив касаційне провадження за даною касаційною скаргою та ухвалою від 18 липня 2019 року передав справу разом із касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду, посилаючись на необхідність відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року у справі № 914/3217/16стосовно неможливості зарахування зустрічних однорідних вимог, коли зобов`язання сторін за договорами підлягають виконанню у різних валютах.
6. Велика Палата Верховного Суду постановляючи ухвалу про повернення вищезазначеної справи на розгляд до КГС обґрунтувала своє рішення тим, що КГС не навів обставин, необхідних для відступу від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 30 жовтня 2018 року у справі № 914/3217/16,відповідно до характеру спірних правовідносин, не вказав на неоднозначність або суперечливість таких висновків Великої Палати Верховного Суду, їх непослідовність чи неможливість застосування.
7. Водночас, частиною першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
8. Відповідно до положень статті 45 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Велика Палата Верховного Суду є постійно діючим колегіальним органом Верховного Суду, який у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
9. Відповідно до Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї від 29 листопада та 13 грудня 1985 року, щодо незалежності судових органів судові органи вирішують передані їм справи безсторонньо, на основі фактів і відповідно до закону, без будь-яких обмежень, неправомірного впливу, спонуки, тиску, погроз або втручання, прямого чи непрямого, з будь-якого боку і з будь-яких би то не було причин.
10. Незалежність суддів не є прерогативою чи привілеєм і надається їм не для захисту власних інтересів, а в інтересах принципу верховенства права й усіх, хто прагне та очікує справедливості (пункт 10 Висновку № 18 (2015) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи про місце судової влади та її відносини з іншими гілками влади в сучасних демократіях).
11. Відповідно до Коментаря до Кодексу суддівської етики, затвердженого Рішенням Ради суддів України №1 від 04 лютого 2016 року (далі - Коментар), зокрема до Преамбули Кодексу суддівської етики, однією з найважливіших категорій етики, що виражає моральні обов`язки судді стосовно держави, суспільства, конкретної людини, в інтересах якої здійснюється правосуддя, є професійний обов`язок, який має не тільки моральну, а й правову природу, оскільки містить у собі як обов`язок, передбачений правовими нормами, так і обов`язок перед суспільством, пов`язаний зі здійсненням професійної діяльності.
12. Таке суддівське сумління не тільки має оціночний характер, змушуючи суддю співвідносити свої дії і рішення з правовими приписами і нормами моралі, а й спонукає його діяти відповідно до внутрішнього переконання, протистояти зовнішньому впливу і тиску.
13. Коментуючи статтю 2 Кодексу суддівської етики (Суддя має уникати будь-якого незаконного впливу на його діяльність, пов`язану зі здійсненням правосуддя, та бути незалежним від своїх колег у процесі прийняття рішень) Рада суддів України, зокрема, зазначає, що незалежність судді від своїх колег у процесі ухвалення рішень означає свободу волевиявлення судді під час ухвалення судового рішення, яка має ґрунтуватися лише на загальних принципах відправлення правосуддя - верховенстві права, законності, незалежності суддів та підкоренні їх лише закону, а також на внутрішньому переконанні у правильності прийнятого суддею рішення. Якщо рішення приймається колегіальним складом суду, то воно має прийматися більшістю голосів, також без будь-яких зовнішніх впливів, виходячи лише із вищеозначених принципів правосуддя.
14. Монреальська універсальна декларація про незалежність правосуддя (Монреаль, 1983 р.) визначає, що у процесі прийняття рішень судді є незалежними від своїх колег по суду та вищих посадових осіб. Жодна ієрархічна структура суддівства і жодна різниця у ранзі чи класі суддів ніяким чином не можуть ставати на